Економічна ефективність природокористування

Вибираючи варіанти переходу до стійкого розвитку, різні проекти й напрямки экологизации економіки, необхідно хоча б загалом мати критерій. В економіці мірилом "хорошести" проекту служить поняття економічної ефективності. Проект варто реалізувати, якщо він економічно ефективний, і відкинути, якщо неефективно. Звичайно, економічна оцінка екологічних функцій, природних об'єктів та ін. - справа надзвичайно складне й часом неможливе. Однак у кожному разі необхідно робити вибір між більшою кількістю варіантів рішень.

В економіці механізмом такого вибору виступає зіставлення витрат і вигід у грошовому вираженні, або визначення економічної ефективності проекту/програми. Даний підхід одержав назву аналіз "витрати-вигоди". Таким чином, економічну ефективність необхідно вважати для найкращого використання обмежених ресурсів.

Економічну ефективність визначають часто як співвідношення витрат і ефекту, що відбиває вартісний приріст вигід у результаті реалізації проекту.. Основні принципи цих методик розроблені акад. Т.С.Хачатуровым. Як витрати брався показник капітальних вкладень, що зіставлявся з ефектом від цих витрат. Отриманий у результаті коефіцієнт зіставлявся з нормативним коефіцієнтом, на основі чого робився висновок про ефективність проекту.

Варто розрізняти ефект і ефективність. Одержання великого ефекту може зажадати величезних витрат, що зробить проект економічно неефективним.

У своєму житті ми постійно зіставляємо свої витрати й одержувані від цього вигоди. Загальним правилом для нормального економічного рішення є перевищення потенційної вигоди (В) над витратами (З):

У - З>0, (3.1)

і чим більше ця різниця, тим вдаліше в економічному змісті вкладення засобів.

Формула (3.1) проста й діюча для "одномоментной" ситуації, обмеженого відрізка часу, наприклад року, коли не враховується інфляція. Усе стає складніше, коли розглядається багаторічний проект. Тут доводиться зіставляти сучасні витрати й вигоди й майбутні витрати й вигоди. Стає необхідним введення фактора дисконтирования, що дозволяє порівнювати сучасні суми грошей і майбутні, привести "майбутні" гроші до сучасного моменту.

Дисконтирование дозволяє привести майбутні вартості до сучасної вартості (PV) по формулі:

(3.2)

де г - коефіцієнт дисконтирования.

Такий підхід застосуємо й для порівняння витрат і вигід у часі. Сьогоднішні витрати й вигоди більше, ніж їхні аналогічні величини в наступні роки. З урахуванням фактора часу співвідношення (3.1) і (3.2) можуть бути записані в наступному виді:

(3.3)

Співвідношення (3.3) дозволяє порівнювати мінливі в часі витрати й результати/вигоди. В економіці це співвідношення широко поширене для виміру ефективності проектів і програм і відомо як чиста (наведена) поточна вартість (NPV). У тому випадку, коли показник чистої поточної вартості більше 0, проект і програма вважаються ефективними і їх доцільно реалізовувати. Інакше кажучи, з урахуванням фактора часу сумарні вигоди повинні перевищувати сумарні витрати. Різниця між вигодами й витратами часто визначається як прибуток або ефект від реалізації проекту/програми. І для ефективності проекту необхідна позитивна сума наведених прибутків (ефектів).

На жаль, змішання понять витрат, вигід, прибутку, ефекту, ефективності, їхні неправильні розрахунки, недооблік фактора часу зустрічаються в економічній практиці досить часто, що приводить до прийняття неправильних економічних рішень.

Визначення ціни й оцінка природних ресурсів є необхідним, але складним в економічному плані справою. Адекватний облік ціни/оцінки природних ресурсів у проекті, одержуваних у результаті реалізації проекту вигід, витрат і збитків істотно впливає на рішення про ступінь ефективності проекту. Співвідношення (3.3) у неявному виді містить у собі екологічну інформацію у вигляді екологічних вигід і екологічних витрат. Виділимо окремо екологічну складову у вигляді суми екологічних витрат і екологічних вигід (Еt). Вона може бути як позитивної, так і негативної. Тоді формула (3.3) перетвориться:

Співвідношення (3.4) - основне для визначення економічної ефективності проекту/програми з урахуванням екологічної складової й фактора часу. Якщо чиста сучасна вартість, розрахована по (3.4), більше нуля, проект економічно ефективний.

Для визначення прийнятності проекту/програми часто використаються й два інших критерії: внутрішньої норми окупності (ІRR) і співвідношення вигоди/витрати (BCR). Величина внутрішньої норми окупності еквівалентна дисконтній ставці (r), при якій поточне значення вигід буде дорівнює величині витрат (формула 3.5):

Формула співвідношення вигоди/витрати похідна від формули чистої поточної вартості (3.6):

При BCR > 1 дисконтированные вигоди більше дисконтированных витрат. Це означає, що проект буде прибутковим і має сенс його прийняти. При BCR < 1 проект збитковий.

Проблема дисконтирования й визначення величини коефіцієнта дисконтирования (ставки дисконту) носять дискусійний характер у літературі. Очевидно, що чим даний коефіцієнт вище в наведених формулах ((3.1) - (3.5)), чим більше ми цінуємо сучасні гроші й нинішні вигоди, тим менше значення мають майбутні вигоди, витрати, збитки. Застосування високих ставок дисконту сприяє прагненню до сверхэксплуатации природних ресурсів для одержання швидкої віддачі. Тим самим при ухваленні економічного рішення віддається пріоритет максимізації сьогоднішнього добробуту. І відповідно мінімізуються майбутні вигоди й можливі збитки, що властиво екологічним проектам/програмам з їхніми віддаленими ефектами й вигодами.

Сучасні ставки дисконту, використовувані міжнародними організаціями, багатьма банками, досить великі й становлять 8-12%. У літературі часто говорять про тиранію й дискримінацію майбутнього при використанні стандартних методів дисконтирования. Такий підхід неадекватний концепції стійкого розвитку з її пріоритетами обліку довгострокових наслідків, інтересів наступних поколінь.

Можна по-різному вирішувати проблему дисконтирования в охороні навколишнього середовища. У нашій країні в офіційно прийняті в 70-80-і роки "Методиках визначення ефективності капітальних вкладень" для різних галузей економіки встановлювалися різні коефіцієнти дисконтирования, що робило конкурентними соціально й екологічно важливі проекти.

У цей час у світі використається ряд методів і підходів до подолання "дискримінації дисконтирования" стосовно екологічних проектів. Важливе значення має одержання як можна більше повної економічної оцінки цінності природних благ і послуг, що істотно впливає на показники витрат і вигід. Більшу роль може грати ретельний облік майбутніх екологічних ризиків і невизначеності, що знизить привабливість проекту з неясними екологічними наслідками. У деяких країнах держава задає більше низькі ставки дисконту в порівнянні із приватним сектором і середньосвітовими.

Одним з підходів для визначення ефективності інвестицій і вигідності проекту/програми в охороні навколишнього середовища може служити вітчизняна методика наведених витрат. Деякою мірою її аналогом у розвинених країнах є підхід витрата-ефективність. У цих підходах не ставиться завдання визначити ефект, вигоди, еколого-економічний збиток від реалізації заходу для наступного зіставлення з витратами. Головне - знайти такий варіант розвитку, який би мінімізував витрати для досягнення заздалегідь поставленої мети. Важливі тільки мета й необхідні для її досягнення витрати. Такі методи зручні у випадках, коли визначити або ідентифікувати економічні вигоди/ефекти від реалізації проекту складно, однак мета проекту важлива для суспільства. У першу чергу це ставиться до эколо-гическим і соціальних проектів. Відповідно до методики наведених витрат серед декількох проектів вибирається проект, що задовольняє наступній умови:

С + rK -> min, (3.6)

де З - поточні річні витрати,

К- капітальні вкладення,

r - коефіцієнт дисконтирования.

Цікавий аналіз економічної ефективності інвестицій у природно-продуктову вертикаль із позицій досягнення кінцевих результатів.

У загальному виді можливу формулу визначення економічної ефективності інвестицій у природно-продуктову вертикаль Эп можна представити як відношення приросту кінцевої продукції Кt сумі капітальних вкладень, инвестируемых у цей приріст на окремих стадіях природно-продуктової вертикалі?V. У даній формулі має місце інвестування наростаючим підсумком аж до кінцевої стадії природно-сировин-продуктового процесу:

З формули (3.7) очевидно, що необхідно так розподілити інвестиції по п етапах природно-продуктової вертикалі, щоб одержати запланований результат?V при мінімальних витратах. Чим менше останні, тим вище ефективність Эп.

В умовах величезної природоемкости економіки, існування значних втрат різних видів ресурсів, сировини, продукції найважливішим принципом сучасної політики інвестицій в економіку повинен стати принцип "інвестування в максимальній близькості від стадії споживання". Витрати на початкових природних стадіях неминуче спричиняють необхідність відповідних інвестицій на всіх наступних етапах природно-продуктової вертикалі.

Вкладення засобів на стадіях, близьких до споживання, фактично "відтинає" або мінімізує витрати на початкових етапах. Необхідно якнайменше "улазити" у природну сферу.

Поиск по сайту: