|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Тема 5.4.1 Управлінські стратегії впливу на суб'єкти екологізації
Як відомо, в ринкових умовах механізми регулювання економічних відносин між господарськими суб'єктами реалізуються через взаємодію попиту і пропозиції. Вплив на ці два компоненти ринку і сферу, що пов'язує їх, є важливою передумовою формування вихідних стратегічних схем управління процесами екологізації. В літературі з проблем екологізації звичайно згадуються три ключові стратегії впливу на економічні суб'єкти з метою реалізації екологізації економіки: 1) вплив на пропозицію; 2) вплив на попит; 3) вплив на взаємозв'язок між виробниками і споживачами. Схематично це показано на рис. 5.4.1. 1. Стратегія впливу на пропозицію. У спеціальній літературі подібна стратегія пов'язується зі словом «штовхати». Суть її у формуванні системи мотиваційного впливу, яка б підштовхувала виробників до переходу на «зелену» продукцію. 2. Стратегія впливу на попит. У спеціальній літературі ця стратегія символічно характеризується словом «тягти». Асоціативно це добре сполучається з моделлю «виробничо-споживчого поїзду». Впливаючи на попит, можна «витягти» і ланки екологізованого виробництва, яке буде обслуговувати відповідні потреби. Суть цієї стратегії полягає в тому, щоб економічно змусити або психологічно переконати споживача переходити на більш екологічно спроможну продукцію. 3. Стратегія впливу на взаємозв'язки між виробниками і споживачами («інтерфейсна стратегія»). Суть стратегії полягає в екологізації проміжних ланок, що з'єднують конкретних виробників і споживачів. До форм реалізації даної стратегії слід віднести: вплив на комунікаційні шляхи, екологізацію торгових механізмів, маркетингові дослідження, розвиток інформаційних систем тощо. Застосування саме цієї стратегії дало змогу багатьом країнам розв'язати життєво важливі екологічні проблеми. Україна вже протягом кількох років має список заборонених для ввозу чи транзиту через територію країни токсичних і небезпечних відходів; суттєві тарифні і нетарифні бар'єри використовуються при імпорті автомобілів. Тільки країна, яка належним чином використовує арсенал усіх трьох стратегій, може розраховувати на реальні успіхи в справі екологізації. Умови для цього створюються при реструктуризації економіки, коли одночасно змінюються виробнича основа, базові групи споживчих товарів і характер інтерфейсної сфери.
Рис. 5.4.1 - Схема реалізації стратегій впливу на суб'єкти з метою екологізації економіки Структура економіки - це поділ економіки чи економічних суб'єктів/об'єктів на складові частини за певними ознаками, що супроводжується визначенням взаємозв'язків між цими складовими частинами. При реструктуризації трансформується, перш за все, галузевий устрій. Однак у ході цього процесу змінюється і структура окремих підприємств. Перехід на виробництво нових видів продукції, природно, змінює і структуру сфери споживання. Перевага організованих, тобто керованих державою структурних змін (реструктуризації) обумовлена кількома обставинами. По-перше, будь-які трансформаційні зміни в економіці неминуче пов'язані з економічними втратами. Централізована координація економічно спрямованих змін дає можливість зменшити загальні витрати перебудови. По-друге, проведення таких змін потребує значних інвестиційних вкладень. Це вимагає концентрації інвестиційних джерел на державному рівні. Виходячи з наведеного, можна зробити ще два висновки. Перший: масштабні перебудови в економіці повинні відбуватися не постійно, а чергуватися з відносно спокійними періодами функціонування вже сформованих структур. Другий: перебудови (реструктуризації) мають здійснюватися комплексно, охоплюючи, по можливості, всю глибину економічного простору. Подібні зміни повинні ретельно готуватися на державному рівні. Держава зобов'язана контролювати і сам конструкційний процес, забезпечивши його чітким управлінням, адекватними мотиваційними інструментами, належною оцінкою і корекцією перебігу процесів. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |