Тема 5.3.1 Екологізаиія попиту

Під відтворенням екологічного попиту розуміються постій­но відтворювані процеси формування потреб в екологічних то­варах, а також створення фінансових можливостей реалізації цих потреб.

У свою чергу, екологічними товарами можна вважати ви­роби і послуги, виробництво і споживання яких сприяє знижен­ню інтегрального екологічного впливу в розрахунку на одини­цю сукупного суспільного продукту.

ЕКОЛОГІЧНІ ТОВАРИ - це вироби та послуги, що знижу­ють інтегральний екологічний вплив у розрахунку на оди­ницю сукупного суспільного продукту.

Послідовні процеси руйнування природи, накопичуючись, ведуть до споживача. Саме споживач є визначальним чинником у виробничо-споживчому циклі, на виході якого існують тільки відходи.

Аналізуючи представлений на схемі виробничо-споживчий цикл (рис. 5.1), неважко дійти висновку, що до зниження еко­логічного пресу може привести і відмова від споживання най­більш збиткоємних видів продукції, укорочування цього ла­нцюга, підвищення ефективності виробництва і загальне зниження матеріально-енергетичного обсягу споживання товарів.

Говорячи про відтворення екологічних потреб, вважаємо за доцільне сформулювати важливі економічні умови екологізації народногосподарського комплексу.

Перше. Зменшення матеріально-енергетичного обсягу спожи­вання товарів не повинно вести до зниження якості обслугову­вання життєвих потреб людини.

Друге. Відмова від споживання екологічно недосконалих ви­дів продукції має компенсуватися збільшенням споживання еко­логічно спроможніших товарів таким чином, щоб загальний гро­шовий обсяг продажу виробів і послуг, а отже і їх виробництво, не зменшилися. Таким чи­ном, відтворення попиту на екологічні товари (вироби і послу­ги) є головною ланкою екологізації економіки.

Третє. Формування попиту на екологічні товари відбуваєть­ся через формування трьох взаємозалежних економічних елеме­нтів: потреб, інтересів і можливостей.

Потреби - це відчуття необхідності певних видів продукції. Будучи усвідомлені конкретни­ми людьми чи колективами, потреби перетворюються в інтере­си, тобто спонукальні мотиви придбання товарів. Попитом же є інтереси, підкріплені фінансовими можливостями.

ПОТРЕБИ в «чистому середовищі» перетворюються на ІНТЕ­РЕСИ, тільки коли усвідомлені людьми. Інтерес перетворю­ється на ПОПИТ тільки за умови підкріплення його фінан­совими можливостями.

Очевидно, можна прогнозувати чотири основні стадії еволюції екологічних потреб (табл. 5.1).

Перша стадія пов'язана з розвитком засобів захисту навко­лишнього середовища від процесів його порушення. Основне призначення природо- охоронних засобів - компен­сувати екологічну недосконалість існуючих виробничих техно­логій і споживчих товарів.

Друга стадія пов'язана з екологічним удосконаленням тех­нологій виробництва без зміни переважної структури видів про­дукції. Основний екологічний попит на цьому етапі зосереджу­ється на технологічних системах, що модернізують існуючу ви­робничо-споживчу базу.

На третій стадії пріоритети надаватимуться заміні екологі­чно несприятливих виробів і послуг на екологічно більш ефек­тивні еквіваленти в межах існуючого стилю життя. Основне за­вдання товарів і послуг, що приходять на зміну старим анало­гам, - значне підвищення ефективності всіх стадій життєвого циклу товарів і послуг.

Четверта стадія пов'язана з виробництвом і споживанням виробів і послуг, що докорінно змінюють стиль життя. У дано­му випадку йдеться про істотне збільшення питомої ваги інфор­маційних товарів і послуг у загальному обсязі споживання і пе­реході на структури споживання, що сприяють підтриманню сталого розвитку суспільства.

Рисунок 5.1 – Цикл «Виробництво - споживання»

Таблиця 5.1 – Типи екологічних потреб

Тема 5.3.2. Екологізаиія виробництва

Під відтворенням екологічно орієнтованої виробничої основи слід розуміти генерування наукових ідей, формування інформа­ційних матеріалів, створення технічних засобів і технологічних рішень, що сприяють розвитку екологічно обумовлених вироб­ничих систем. Можна сформулювати соціальні, економічні і тех­нологічні передумови екологізації виробничих факторів.

Соціальні передумови виникають тоді, коли соціальні інте­реси, культурний рівень і особисті бажання людей сприяють виникненню екологічних потреб.

Економічні передумови створюються тоді, коли в економіч­ній системі виникають економічні умови та організаційні меха­нізми, що забезпечують для виробника економічну вигідність процесів екологізації.

Технологічні передумови виникають, коли у виробничій си­стемі накопичуються достатні технічні засоби реалізації еколо­гічних потреб. Економічні й тех­нічні передумови формують групу «передумов достатності».

Розвиток екологічно обумовленої виробничої основи прямо пов'язаний з розвитком екологічного попиту. Основні стадії еко­логічної трансформації виробництва повторюють чотири стадії формування екологічного попиту, які передбачають:

1) розвиток екологічного обладнання;

2) екологічно обумовлене вдосконалення технологій;

3) підвищення ефективності складових життєвого циклу виро­бів і послуг;

4) виробництво товарів, що обслуговують принципово новий стиль життя.

Стадії екологізації виробництва можуть бути символічно названі етапами:

1) очисних споруд;

2) маловідходних тех­нологій;

3) тотальної ефективності;

4) екологізації стилю життя.

Невтримна післявоєнна індустріалізація 1950-х років приве­ла до глибокої екологічної кризи, яка була усвідомлена в 1960-ті роки і викликала адекватну реакцію суспільної думки і вчених. Хвиля «зеленого» руху 60-х років змусила суспільство мобілізу­вати максимум матеріальних і фінансових ресурсів на запобі­гання або компенсацію негативних екологічних наслідків, по­роджуваних виробничою системою. До середини 1970-х років вдалося досягти деякого пом'якшення екологічної ситуації в розвинених країнах шляхом масового застосування очисного устаткування. Разом з тим ставала все більш очевидною непомі­рна ціна, яку змушене було сплачувати суспільство за порівня­но скромні екологічні перемоги. Вартість очисного обладнання могла бути порівняна з витратами на основне виробниче устат­кування. Очисні споруди не могли докорінно вирішити екологі­чну проблему, переводячи один вид забруднення в інший. Більш того, ці споруди самі є своєрідним джерелом забруднення - бо вимага­ють витрат значної кількості матеріальних і енергетичних ре­сурсів, виробництво яких знов-таки веде до екологічної дестру­кції. Довго витримувати такий надмірний тягар не змогли на­віть економіки багатих країн. До кінця 1970-х років на зміну тактиці «кінець труби» поступово приходить тактика впрова­дження малозабруднюючих технологій. Вона дала змогу значно знизити потребу в очисних спорудах і одночасно підвищити ефективність використання виробничих систем. Саме тому час­тка екологічних витрат у загальному обсязі виробничих витрат у 1980-ті роки стала знову скорочуватися: вони просто були вже не потрібні.

Першим етапом екологізації технології було вдосконалення очисного обладнання, підвищення його якості і надійності, різке зменшення вартості. Далі справа дійшла безпосередньо до техно­логічних систем. На підприємствах ста­виться завдання перетворення виробничого процесу на екологічно чистий, який різко зменшує кількість відходів. Крім того, приді­ляється увага розробці і випуску екологічно чистих товарів, тобто таких, які б після використання не забруднювали довкілля.

На початку 1990-х створюються передумови для нового ета­пу розвитку науково-технічного прогресу в галузі екологізації. Основна особливість даного етапу може бути охарактеризована ключовими словами «підвищення ефективності».

Розвиток сфери виробництва екологічних товарів і послуг надзвичайно важливий не тільки з екологічних міркувань. Він стає високорентабельною сферою економічної діяльності, фор­муючи один із найбільш доходних видів підприємництва.

Під екологічним підприємництвом розуміється такий вид підприємницької діяльності, який пов'язаний з випуском і ре­алізацією екологічної продукції (виробів, послуг, робіт). У свою чергу, підприємництво - це ініціативна, самостійна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на отримання прибутку; вона передбачає економічну, у тому числі майнову відповідальність за результати діяльності.

Серед найбільш перспективних в умовах України видів виробництва продукції екологічного призначення можна назвати:

· моніторингові системи; попит на них неминуче виникне внаслідок підви­щення рівня екологічного навантаження; це може відбутися за умов пе­редбачуваного пожвавлення виробничої діяльності в країнах пострадян­ського простору;

· очисне обладнання; можливий економічний бум при посиленні екологі­чних вимог змусить підприємства придбати різні види очисного облад­нання;

· лічильники; цілком імовірно, найближчим часом слід очікувати значного пожвавлення попиту на різні види вимірювальної апаратури;

· технології, обладнання і матеріали для ресурсозбереження (енерго-і матеріалозбереження); зростання цін на енергоносії і матеріальні ре­сурси обумовлює підвищення попиту на ресурсозберігаючі технології та обладнання;

· засоби індивідуального екологічного контролю; за умов зростання добробуту населення і його купівельної спроможності слід очікувати збі­льшення обсягу продажів приладів індивідуального екологічного моніто­рингу, засобів екологічного захисту і мініекологічних систем;

· сільськогосподарські технології; ця група охоплює виробництво насінного фонду, засобів механі­зації, систем контролю, захисту рослин, переробки продукції;

· переробка і знешкодження відходів; переробка відходів є резервом дешевих ресурсів, водночас використання відходів допомагає вирішити екологічні проблеми.

Усі зазначені позиції складають можливі напрямки форму­вання ринку екологічних товарів і сфери боротьби на просторі пострадянських держав, як мінімум, за вітчизняного покупця.

Тема 5.4 Управління процесами екологізації «Квадрат» управління екологізацією

1. Управління процесами екологізації передбачає формування ос­новних компонентів керованої системи, тобто тих об'єктів чи суб'єктів економічної системи, на які спрямований управлінсь­кий вплив, а також механізмів, за допомогою яких він здійсню­ється.

У кожному конкретному випадку механізм реалізації завдань екологізації передбачає формування чотирьох таких взаємоза­лежних системних компонентів, що, умовно кажучи, склада­ють «квадрат» управлінського механізму екологізації (рис. 5.1): (1) мету і завдання екологізації, (2) об'єкти екологізації, (3) су­б'єкти екологізації, (4) інструменти екологізації.

Рис. 5.1 - Схема механізму реалізації завдань екологізації

Мета і завдання екологізації. Це стратегічні цілі і тактичні завдання, які ставляться на кожному конкретному етапі еколо­гізації і, зрештою, є відправним моментом формування трьох інших компонентів «квадрата» екологізації.

Метою екологізації може бути усунення або зменшення дії одного чи декількох екодеструктивних факторів з п'яти груп.

Конкретизація цілей екологізації дає змогу сформулювати конкретні завдання трансформації господарського комплексу, до яких, зокрема, можуть бути віднесені:

· реструктуризація економіки, галузей і регіонів;

· перепрофілювання підприємств;

· усунення потреби в екологічно несприятливих видах продукції чи послуг;

· заміна екологічно несприятливих техпроцесів;

· зниження ресурсомісткості продукції тощо.

2. Основними принципами, на яких має будуватися ви­значення завдань екологізації. Серед найважливіших слід відзначити принципи:

· інтегра­льного підходу, що обумовлює необхідність обліку інтегрально­го ефекту дій у всьому ланцюжку циклу виробництва і спожи­вання продукції;

· орієнтації на причині, що передбачає ліквіда­цію причин, а не боротьбу з наслідками;

· поділу відповідальності, що обумовлює встановлення адресності і ступеня відповідаль­ності суб'єктів і об'єктів екодеструктивної діяльності;

Рис. 5.2. Схема концептуальних напрямків формування завдань екологізації

· адекватності інструментарію, що передбачає формування мо­тиваційного інструментарію, який відповідає даним обставинам;

· системного підходу, що передбачає вплив на всі об'єкти і су­б'єкти екологізації, які прямо чи побічно можуть сприяти дося­гненню цілей екологізації;

· максимальної ефективності, що обумовлює досягнення конкретних цілей екологізації з мініма­льними витратами й отриманням максимальної віддачі коштів, спрямованих на розв'язання поставлених завдань.

Об'єкти екологізації. Під об'єктами екологізації слід розумі­ти предмети, процеси і явища, що створюють причини екоде­структивного впливу, які передбачається трансформувати для до­сягнення цілей екологізації.

3. На основі відібраних напрямків можуть бути запропоновані три базові і три проміжні стратегії для визначення об'єктів еко­логізації (рис. 5.3).

Згадані базові стратегії можуть бути класифіковані таким чином.

• Стратегія І - зменшення потреби в продукті. Пріоритетним напрямком слід вва­жати відмову від екологічно несприятливих продуктів або замі­ну їх на більш чисті. Наслідком цієї стратегії можуть бути зменшення матеріаломісткості та енергоємності продукції, вдо­сконалення структури споживання, відмова від товарів і послуг, які не є життєво необхідними для людини.

• Стратегія II - зміни в продукті для підвищення рівня його екологічності. Можна говорити про усунення тих властивостей самих продуктів, що можуть створювати екологічну небезпеку на стадії споживання продукту.

• Стратегія III - зміни у використанні продукту стосується усіх видів змін у процесі викорис­тання продукції, що зменшують процеси екодеструктивного впливу.

Рис. 5.3 – Іноваційні стратегії впливу на об’єкти екологізації

Як проміжні можна розглядати стратегії, засновані на ком­бінації зазначених базових стратегій.

Субстратегія І + II: зміни в продукті. Обумовлює подов­ження життєвого терміну продукту.

Субстратегія II + III: удосконалення процесів використан­ня відходів споживання. Охоплює будь-які зміни, що екологізують стадію життєвого циклу, яка слідує за фазою споживання продукту, тобто інновації, які змінюють методи його утилізації або рециркулювання.

Субстратегія І + III: підвищення ефективності споживан­ня продукції. Передбачає застосування режимів ощадливості і раціональної експлуатації виробів.

4. Суб'єкти впливу. Суб'єкти можуть бути поділені на дві групи:

• керовані, тобто ті, на яких здійснюється вплив з метою екологі­зації їх діяльності, умовно може поділятися на первинних та вторинних суб'єктів

• керівні, які саме й здійснюють цей вплив. Поділяється на забезпечуючих та впливаючих.

Керовані суб'єкти. Первинні (безпосередні) суб'єкти - це ті, які безпосередньо несуть відповідальність за процеси еколо­гічної деструкції.

Вторинні (непрямі) економічні суб'єкти - це ті, які впли­вають на первинних економічних суб'єктів і можуть сприяти прийняттю рішень останніми в напрямку реалізації політики екологізації.

Керівні суб'єкти. Забезпечуючі суб'єкти - це ті, що фор­мують правове або мотиваційне поле впливу на перші дві групи.

Впливаючі суб'єкти - це ті, що можуть здійснювати вплив на поведінку трьох зазначених вище груп суб'єктів.

5. Інструменти екологізації. Основною функцією інструментів є формування системи мотивів для досягнення цілей екологі­зації. По відношенню до причин екодеструктивного впливу мо­тиваційні інструменти можна розділити на дві групи:

• Інструменти прямої мотивації орієнтовані безпосередньо на об'єкти екологізації: або.самі фактори екодеструктивного впли­ву, або продукти і послуги, які є носіями екодеструкції.

• Інструменти непрямої мотивації орієнтуються не на показ­ники екодеструктивної діяльності, а на продукти і послуги, що побічно можуть створювати умови для досягнення цілей еколо­гізації.

Дія мотиваційних інструментів може поширюватися на весь життєвий цикл виробу або акцентуватися на певній стадії цик­лу чи окремому критерії.

Констатуючи важливість усіх чотирьох основних компо­нентів мотиваційного механізму - цілей і завдань, об'єктів, суб'єктів та інструментів, необхідно виділити значення су­б'єктів екологізації. Даний компонент має знаходитися по­стійно в полі зору і під час аналізу, і під час вибору інших трьох.

Поиск по сайту: