Тема 1.6.2. Зниження екологічних витрат виробництва як умова зниження природоемкости продукції

При інтенсивному розвитку економіки країни виникає необходи-мость у природосберегающем розширеному відтворенні. Ставиться завдання в зниженні металоємності й енергоємності національного доходу. Приріст потреби в паливі, енергії, сировині, матеріалах варто задовольняти за рахунок їхньої економії, тобто дотримувати закону економії часу в сфері природокористування.

Екологічна доцільність інтенсифікації природо-пользования визначається двома умовами:

- природної лимитированностью ресурсів;

- природними закономірностями відтворення природних систем і неможливістю включення в природний кругообіг штучно створених речовин і продуктів.

Стабілізація обсягів природної речовини, що утягує в суспільне виробництво, також може бути забезпечена шляхом повторного багаторазового його використання, що й забезпечить схоронність і ди-намическое рівновага екологічних систем і результативність об-щественного виробництва.

Але споживчі якості зробленої продукції (наприклад, прального порошку) повинні відповідати вимогам экологиче-ской допустимості. Одним із критеріїв природоемкости є экологичность нової технології виробництва. У цей час замет-но ростуть витрати минулої праці у зв'язку з ростом екологічних витрат виробництва.

Важливою умовою реалізації закону зниження природоемкости продукції при екологічно безпечній інтенсифікації природокористування є дотримання принципу односпрямованості техногенеза (геохімічних перетворень у процесі виробництва) і природних процесів.

Найважливіший економічний закон суспільного розвитку - закон неухильного росту продуктивності праці - у взаємозумовленості з іншими економічними законами функціонує на основі вдосконалювання суспільного виробництва в умовах стабільності розвитку.

Економічні закони піддаються еволюції в часі. Міняються їхній зміст, форми прояву, механізми реалізації у зв'язку з об'єктивними й суб'єктивними факторами суспільного розвитку. Так, виникають экофильные форми економічних законів (відповідають вимогам забезпечення схоронності жизнепригодных для людини властивостей природного середовища), що характеризує певний етап у поступальному розвитку суспільства.

Пріоритетними із всіх умов варто визнати наявність незабрудненої атмосфери, якісної питної води, можливості відпочинку на лоні природи, тобто всього того, що позначається на здоров'я людини і його працездатності. Цим може бути забезпечений ріст продуктивності праці, знижена витрати на медичне обслуговування й соціальне забезпечення й збільшена жива праця в сфері суспільного виробництва, забезпечений ріст випуску продукції в галузі народного господарства.

Задоволення потреб і можливість розвитку особистості залежать від темпів зростання суспільного виробництва, які ли-митируются екологічними запитами. Двуединая завдання экономичес-кого росту й збереження природного середовища містять у собі діалектичне протиріччя. Необхідність відтворення природних ресурсів і, отже, відволікання частини прибавочного продукту на потреби, не пов'язані з виробництвом кінцевої продукції, є стримуючим чинником.

Важливою умовою забезпечення екологічної спрямованості эко-номических законів є формування екологічно обґрунтованих економічних потреб суспільства. а це пов'язане з экологизацией засобів виробництва.

Поняття еколого-економічна ефективність виробничих процесів у його тимчасовій перспективі умовно, оскільки негативний екологічний ефект довгий час залишається схованим і може виявитися тоді, коли пов'язаний з ним економічний ефект виявиться вже спожитим.

Чинність закону неухильного росту продуктивності праці в сфері природокористування повинне бути забезпечене функціонуванням цілого комплексу еколого-економічних принципів:

- формування екологічно обґрунтованих економічних потреб;

- просторове збереження природно обумовленої цілісності природних систем у процесі їхнього господарського використання;

- створення природно обумовленої розмаїтості в регіональній комбінаториці галузей;

- підтримка природно обумовленого круговороту природної речовини в процесі його господарського використання;

- забезпечення погодженості природних і виробничих ритмів;

- забезпечення односпрямованості техногенеза й природних процесів;

- стабілізація обсягів природної речовини, що утягує в суспільне виробництво, шляхом багаторазового його використання.

Реалізація закономірності екологічно доцільної інтенсифікації природокористування виражається в збереженні жизнепригодных властивостей середовища при зростаючій ефективності її господарського використання.

Контрольні питання:

1 Зниження природоемкости продукції як форма реалізації закону економії часу екологічна безпека природокористування

2 Причини стримування зниження природоемкости продукції й росту витрат праці; необхідність оптимального природокористування.

3 Взаємозумовленість закону неухильного росту робите льных сил і інших економічних законів, їх экофильные форми.

4 Умовність экслого-экономического ефекту в часі

Тема 1.7. Господарський механізм екологічно доцільної інтенсифікації природокористування

Реалізація закономірності екологічно доцільної інтенсифікації природокористування відбувається в умовах екологічно орієнтованої системи економічних відносин.

Для стабілізації обсягів природної речовини, що утягує у виробництво, за рахунок багаторазового його використання й шляхом впровадження технології замкнутого природно обумовленого круговороту в процес його господарського використання необхідно наступне:

1. наявність економічного механізму стабілізації обсягів залучення у виробництво ресурсів;

Для подолання витратного й природоразрушающего характеру виробництва необхідна платність природокористування.

Система формування оптових цін повинна бути спрямована на припинення нарощування темпів видобутку природних ресурсів і стимулювання їхнього ощадливого використання. Крім того, при екологічному обґрунтуванні темпів розвитку господарства варто враховувати закони функціонування природних систем, їх "екологічні потреби". Стабілізації обсягів природних ресурсів, що утягують у виробництво, може послужити також орієнтація економіки на низкозатратную энерго- і матеріалоємність продукції, на використання втор-ичных ресурсів, яких нагромадилося в народному господарстві в кількостях, достатніх для задоволення потреб.

2. створення системи матеріальної вигідності, зниження питомих витрат природних ресурсів;

При галузевому принципі природокористування виникають труднощі для налагодження екологічно доцільного використання природних ресурсів. Для дозволу виникаючих протиріч необхідне створення міжгалузевих промислових підприємств, а також територіальних об'єднань, покликаних органічно інтегрувати науку й виробництво. Варто формувати целую систему керування комплексами й групами взаємозалежних галузей для оптимального сполучення галузевого й територіального керування економікою.

Створення екологічно орієнтованої міжгалузевої кооперації має потребу в економічному забезпеченні шляхом розробки системи стимулів і створення таких умов, при яких для галузевих підприємств стане економічною необхідністю пошук екологічно оптимальних форм розвитку виробництв на міжгалузевій основі.

Функції контролю за використанням природних ресурсів повинні перебувати в місцевих органів влади, міських і обласних.

3. вигідність використання вторинних ресурсів;

Підприємство не може існувати, якщо воно не має свого прибутку. Впровадження природосберегающей технології повинне бути забезпечене більшими капітальними вкладеннями, окупають не приростом основної продукції, трудомісткість якої різко зростає. Але якщо екологічні показники перевести в розряд фондообразующих, те можна погодити екологічні й економічні інтереси підприємств, виділити еколого-економічний інтерес, яким забезпечується екологічно безпечне виробництво. Засоби ж, необхідні для. придбання екологічного встаткування, можуть бути надані фондом охорони природи, що повинен бути сформований у регіонах.

Але рішення багатьох проблем по реалізації екологічно безпечної інтенсифікації природокористування (в області ціноутворення, організації керування, матеріально-технічного постачання) має сенс за умови задоволення суспільних потреб, тобто головного завдання суспільного виробництва.

Суспільство повинне здійснювати не тільки стабілізацію використання природних ресурсів, збільшуючи результативність, але по окремих видах і скорочувати обсяги залучення їх у виробництво. При цьому свої потреби воно повинне визначати, виходячи з потреб людини, а не техніки. Економічний механізм екологічно доцільної інтенсифікації природокористування необхідно підкріплювати системою екологічно орієнтованих заходів надбудовного характеру: галузевими нормами, правовими нормативами, про-светительной роботою.

4. функціонування екологічно вигідної міжгалузевої кооперації.

Розміщення, формування, використання продуктивних сил, безпосередній результат трудового внеску в поліпшення якості виробленої продукції, від впровадження технічних удосконалень повинні відчуватися кожним труженником у вигляді реального поліпшення добробуту.

Жизнепригодность середовища - це благо, присвоєння якого здійснюється кожним членом суспільства поза залежністю від його професії й приналежності до галузі. Але при всій індивідуальності споживання це благо може бути привласнено тільки в результаті екологічно доцільної діяльності всіх галузей народного господарства, усього суспільства в цілому.

Працездатність, здоров'я дітей - неминущі для людини цінності. Тому екологічну безпеку виробництва швидше всього можна забезпечити як особисту зацікавленість у цьому кожну людину, що усвідомлює необхідність прояву в цьому особистої ініціативи, заповзятливості, нестандартного мислення в екстремальних обставинах, соціальній активності.

Завдяки цілеспрямованому й усвідомленому виходу на реалізацію вимог по екологічно безпечному природокористуванню відбувається відновлення єдності виробничих відносин і продуктивних сил на сучасному рівні їхнього розвитку, дозволяються виникаючі протиріччя за допомогою екологічно орієнтованої модифікації економічних форм природокористування й удосконалювання техніко-технологічних способів його здійснення.

2.1. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

Екологічна безпека — це такий стан навко­лишнього середовища, при якому забезпечується попере­дження погіршення екологічної обстановки та виникнен­ня небезпеки для здоров'я людей. Гарантом екологічної безпеки населення є комплекс взаємозв'язаних політич­них, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Підприємства, установи й організації зобов'язані до­держувати вимог екологічної безпеки при розміщенні і розвитку населених пунктів, при розміщенні, проектуван­ні, будівництві, введенні в дію нових або реконструкції та експлуатації діючих підприємств, споруд тощо; при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних доб­рив, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, при експлуатації і обслуговуванні транспортних засобів.

Спеціальні вимоги екологічної безпеки існують щодо військових, оборонних об'єктів та військової діяльності.

Планування, розміщення, забудова і розвиток насе­лених пунктів мають здійснюватися з урахуванням еко­логічної місткості територій, додержанням вимог щодо охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. При розробці гене­ральних планів розвитку і розміщення населених пунк­тів встановлюється режим використання природних ре­сурсів, охорони навколишнього середовища та екологіч­ної безпеки у приміських і зелених зонах.

На підприємствах і спорудах, що стають до ладу, слід передбачати вловлювання, утилізацію, знешкоджен­ня шкідливих речовин і відходів або повну їх ліквіда­цію, виконання інших вимог щодо охорони навколишньо­го середовища і здоров'я людей.

Підприємства, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на довкілля, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх зне­шкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом за­бруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Спеціальні правила охорони земельних і водних ре­сурсів діють щодо транспортування, зберігання і засто­сування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин та ін­ших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їхніми складовими навколишнього середовища і продуктів харчування.

Екологічні вимоги до виробництва, зберігання, транс­портування, використання, знешкодження, захоронення токсичних та інших небезпечних для навколишнього се­редовища і здоров'я людей речовин, віднесення хімічних речовин до категорії токсичних та їх класифікація за ступенем небезпечності визначаються нормативними до­кументами на підставі висновку державної екологічної експертизи і погоджуються з органами охорони здоров'я та органами охорони природи.

Жорсткі умови встановлено для зберігання, транс­портування, використання, знищення, знешкодження і за­хоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин.

Створення нових штамів мікроорганізмів та біологіч­но активних речовин здійснюється тільки на підставі дозволів органів охорони здоров'я та охорони природи при наявності оцінки їх впливу на навколишнє середо­вище та здоров'я людей.

Підприємства, установи, організації у своїй діяльнос­ті зобов'язані вживати необхідних заходів щодо запобі­гання перевищенню встановлених рівнів акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших шкідливих фі­зичних впливів на навколишнє середовище і здоров'я людини в населених пунктах, рекреаційних і заповідних зонах, а також у місцях масового скупчення диких тва­рин.

Підвищені вимоги до екологічної безпеки стосуються підприємств і установ, чия діяльність пов'язана з вико­ристанням радіоактивних речовин. Вони зобов'язані за­безпечувати такий рівень екологічної безпеки цієї діяль­ності, за якого виключалися б можливість радіоактивно­го забруднення навколишнього середовища та негатив­ний вплив на здоров'я людей у процесі видобутку, вбагачення, транспортування, переробки, використання та захоронення радіоактивних речовин.

Вимоги екологічної безпеки щодо обмеження нега­тивного впливу на навколишнє середовище хімічних, фі­зичних і біологічних факторів, а також інші вимоги, передбачені діючим законодавством.

2.3. ОЦІНКА ВПЛИВУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА СТАН НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Поиск по сайту: