Нормування і вимір параметру шуму

Шум нормується згідно ГОСТ 12.1. 003-83 ССБТ і санітарних норм проектування промислових підприємств (СН 245-71), а для житлових і суспільних будинків згідно СН 872-70. Нормування шуму здійснюється по граничному спектрі шуму і за рівнем звукового тиску (ДСТ 12.1.003-76). Розглянемо метод граничних спектрів, який застосовують для нормування постійного шуму.

Під спектром розуміється залежність рівня інтенсивності звуків, що складають даний шум, від частоти. Звуки з частотами нижче 22,5 Гц та вище 11520 Гц спроможні чути менше 1% людей. Розглянемо діапазон [22,5; 11520] Гц, який розіб’ємо на 9 октавних смуг. Кожна октава – безрозмірна одиниця частотного інтервалу, яка дорівнює інтервалу між двома частотами, в яких верхня гранична частота вдвічі більша від нижньої. Тобто кожній октавній смузі відповідає вираз:

f_i+1 / f_i = 2. (8)

В кожній октавній смузі вибирають середньо геометричну частоту

f_ср = , j = i+1. (9)

З врахуванням (8) маємо

f_ср = f_i

(10)

Цей метод передбачає обмеження рівнів звукового тиску в октавних смугах із середньо геометричними частотами, рівними: 31,5; 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000 і 8000 Гц. Граничний спектр (ГС) – це сукупність припустимих рівнів звукового тиску в дБ для 9-ми октавних смуг. Базовою частотою спектра є частота 1000 Гц. Позначають той чи інший граничний спектр рівнем його звукового тиску на частоті 1000 Гц. Наприклад, «ГС-75» означає, що даний граничний спектр має на частоті 1000 Гц рівень звукового тиску 75 дБ.

В таблиці 1 для прикладу наведені норми гранично допустимо­го шуму вдеяких приміщеннях. Для тонального шуму, оскільки він більш неприємний для людини, ніж широкосмуговий, допустимі рівні зменшують на 5 дБ.

Таблиця 1

Поиск по сайту: