Умови праці та її безпека. (див. книга М.П.Костюченко, с.112)

Праця – це сукупність фізіологічних та психічних процесів усвідомленого впливу людини на предмет праці із використанням необхідних засобів технології й організації з метою надання йому якостей, що задовольняють ті чи інші потреби. У процесі праці людина сприймає і переробляє інформацію, зокрема про наявність шкідливих і небезпечних чинників на робочому місці, приймає та реалізує рішення на основі засвоєних знань, умінь, навичок, наявного досвіду дискурсивної та креативної діяльності, аналізує відповідність умов, знарядь та предметів праці існуючим правилам і нормам безпеки, прогнозує можливі ситуації, мобілізує свої резервні можливості, концентрує вольові зусилля на досягненні поставленої мети за обставин підтримання безпеки.

У ДСТУ 2293-99 подані такі визначення понять:

- тяжкiсть працi – характеристика трудової дiяльностi людини, яка визначає ступiнь залученостi до роботи м'язiв та вiдображає фiзiологiчнi витрати внаслiдок фiзичного навантаження (ДСТУ 3038);

- умови праці – сукупнiсть чинникiв виробничого середовища i трудового процесу, якi впливають на здоров'я i працездатнiсть людини пiд час виконування нею трудових обов'язкiв.

На умови праці безпосередньо впливають: засоби праці (знаряддя та предмети праці), соціально-економічні цілі використання техніки, трудові та виробничі процеси, виробничі технології, зміст праці, виробничі відношення, положення працівника на виробництві, характер праці, організація виробництва, трудове законодавство, режим праці та відпочинку, медичне та побутове обслуговування, рівень освіченості працівників тощо.

Безпечнi умови праці – стан умов працi, за якого вплив на працiвника небезпечних i шкiдливих виробничих чинникiв усунуто, або вплив шкiдливих виробничих чинникiв не перевищує гранично допустимих значень.

Як відомо студентам, класифікація здійснюється за певними критеріями (основами класифікації). Відповідно до цього, умови праці складаються із множини елементів, ознаки яких дозволяють класифікувати їх нагрупи:

· Санітарно-гігієнічні (мікроклімат, температура середовища, освітлення робочого місця, стан повітряного середовища тощо).

· Психофізіологічні (фізичне навантаження, нервово-психологічне навантаження, інтелектуальне навантаження, робочі рухи та робоча поза, монотонність праці, інтенсивність праці тощо).

· Естетичні (гармонічне предметне середовище, дизайн, культура виробництва, функціональна музика, вплив кольору, спецодяг тощо).

· Соціально-психологічні (психологічний клімат, дисципліна праці, ергономічні чинники, поліпшення умов праці тощо).

· Технічні (знаряддя праці, енергоозброєність праці, особливості предметів праці, ергонометричні вимоги тощо).

· Організаційно-правові (форми поділу та кооперації праці,правові норми та акти, нормування та оплата праці, режим праці та відпочинку, пільги та компенсації, можливості кваліфікаційного та посадового зростання тощо).

Загальновизнано, що умови праці поділяються на 4-и класи:

1 клас – оптимальні умови праці, при яких виключається вплив на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих чинників, створюються передумови для збереження високого рівня працездатності людини.

2 клас – допустимі умови праці, при яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих чинників не перевищує установлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, що викликані трудовим процесом, відновлюються на протязі регламентованого відпочинку та домашнього відпочинку до початку наступної зміни і не чинять несприятливих впливів у найближчий і віддаленій період часу на стан здоров’я працюючих.

3 клас – шкідливі умови праці, при яких внаслідок порушення санітарних норм і правил можливий вплив шкідливих чинників виробничого середовища в числових значеннях, які перевищують гігієнічні нормативи, що може викликати функціональні зміни організму, стійке знищення працездатності та порушення здоров’я працюючих. При цьому розрізняють чотири ступені шкідливих умов праці:

· Перша ступінь характеризуються умовами праці, які викликають функціональні зміни, які при ранньому виявленні та після припинення впливу мають зворотній характер.

· Друга ступінь характеризуються умовами праці, які викликають зростання показників захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та, в окремих випадках, виникнення ознак або легких форм професійних захворювань.

· Третя ступінь характеризується підвищеною небезпекою розвитку професійних захворювань з тимчасовою втратою працездатності.

· Четверта ступінь характеризуються умовами праці, які призводять з часом до стійких професійних захворювань зі стійкою втратою працездатності (інвалідності).

4 клас – небезпечні (екстремальні) умови праці, які характеризуються впливом на працюючих небезпечних виробничих чинників і підвищеною ймовірністю травматизму, в результаті чого можлива інвалідність чи смерть працівника.

Студенти знають, що, фактори (чинники), впливи яких на працiвника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння або iншого раптового рiзкого погiршення здоров'я або до смерті, відносяться до небезпечних виробничих чинників. До них відносяться:

1. Фізичні небезпечні виробничі фактори - це рухомі машини, елементи обладнання, вироби, матеріали, підвищена або знижена температура поверхні обладнання чи матеріалів, небезпечна напруга електричної мережі, енергія стиснутого газу, повітря тощо.

2. Хімічні небезпечні виробничі фактори - це дія на людину їдких та подразнюючих речовин. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються:

– за характером дії на організм людини (загально токсичні, подразнюючі, канцерогенні, мутагенні);

– за шляхом проникнення до організму людини (через органи дихання, через травну систему, через шкірний покрив).

3. Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори - це біологічні об'єкти, вплив яких на працюючих приводить до травми або захворювання (бактерії, віруси, рослини, тварини).

4. Психофізіологічні небезпечні шкідливі фактори - це фізичні та нервово-психічні перевантаження.

У процесі роботи відбувається функціональне напруження людини, яке зумовлене двома видами навантажень: м’язовими і нервовими. М’язові навантаження, як правило, визначаються робочою позою, характером робочих рухів, напруженням фізіологічних функцій тих органів, які задіяні при виконанні робіт сточи або сидячи. Внаслідок динамічного навантаження на кісткову - м’язовий апарат кистей рук виникають больові відчуття різної сили в суглобах і м’язах кистей рук, ниючий біль в ділянці зап’ястя, судоми м’язів кисті, оніміння та уповільнена рухливість пальців. Динамічні м’язові навантаження зумовлені переміщенням у просторі тіла або його частин.

Звертаємо увагу студентів на аналіз понять, пов’язаних з трудовою діяльністю людини:

Категорія робіт - розмежування робіт за тяжкістю праці, напруженістю, ступенем професійної небезпеки (шкiдливостi).

Тяжкiсть працi -характеристика трудової дiяльностi людини, яка визначає ступiнь залученостi до роботи м'язiв та вiдображає фiзiологiчнi витрати внаслiдок фiзичного навантаження (ДСТУ 3038).

Напруженiсть праці - характеристика трудового процесу, що вiдображає переважне навантаження на центральну нервову систему. Відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 фізичні роботи за ступенем тяжкості поділяються на категорії (табл. 1).

Таблиця 1

Поиск по сайту: