Методи захисту від шуму

Для зниження шуму можуть бути застосовані такі методи:

• зменшення шуму в джерелі;

• зміна спрямованості випромінювання;

• раціональне планування будинків і цехів;

• акустична обробка приміщень;

• зменшення шуму на шляху його поширення;

• застосування індивідуальних засобів захисту від шуму.

Найбільш раціональним методом є боротьба із шумом за допомогою зменшення його в джерелі. Зокрема, для зменшення механічного шуму необхідно вчасно проводити профілактичний ремонт устаткування; заміняти ударні процеси на безударні; ширше застосовувати примусове змащення тертьових поверхонь; застосовувати балансування обертових елементів машин. Належить також, коли це можливо, заміняти підшипники кочення на підшипники ковзання (шум знижується на 10-15 дБ); використовувати зубчаті передачі зі спеціальним профілем; заміняти зубчасті і ланцюгові передачі клиноремінними і зубчасторемінними (шум знижується на 10 -15 дБ); заміняти металеві деталі на деталі із пластмас; використовувати гнучкі сполучення та негучні (пластмасові) матеріали; поліпшувати змащування деталей; підвищувати клас точності деталей тощо.

Зниження аеродинамічного шуму досягається, в основному, шляхом звукоізоляції джерела й установки глушителя. До методів зниження аеродинамічного шуму відносяться: звукоізоляція джерела шуму; установка глушителя; зменшення швидкості руху рідини чи газу; згладжування гідроударних явищ (збільшення часу спрацьовування заслону і застосування гідравлічних опорів); застосування раціональних форм обтічних поверхонь; зменшення шуму кавітації за рахунок надлишкового тиску в усмоктувальній магістралі тощо.

Глушителі підрозділяються на два типи: активні та реактивні. Дія активного типу глушителя засновано на активному поглинанні звукової енергії пористим матеріалом (застосовували раніш на автомобілях). Глушителі, у яких звукова енергія відбивається назад до джерела, відносяться до глушителів реактивного типу. Настроювання цього глушителя на більш активну частоту здійснюється добором об’єму повітря в розширювальну камеру, а також підбором співвідношення площ поперечних перерізів камери і труби. Цей тип глушителів застосовується на сучасних вантажних і легкових автомобілях. Ефективність реактивних глушителів складає 20-30 дБ.

Зниження шуму в самих його джерелах – верстатах, механізмах, електричних машинах, компресорах, вентиляторах і ін. регламентується ДСТ 12.2.003-74, відповідно до якого конструкція виробничого устаткування повинна забезпечувати виключення чи зниження до регламентованих рівнів шуму, ультразвуку і вібрацій. ДСТ 12.2.007.0-75 вимагає запобігання чи зменшення до припустимого рівня впливу на людину шуму, ультразвуку і вібрацій електротехнічних виробів. На практиці припустимі рівні шуму і вібрацій для електричних машин регламентуються ДСТ 16372-77 «Машини електричні обертові. Припустимі рівні шуму» і ДСТ 16921-71 «Машини електричні обертові. Припустимі вібрації».

Електромагнітний шум знижується шляхом конструктивних змін в електричних машинах. Змінюючи спрямованість випромінювання шуму, можливо зменшити шум у потрібному напрямку на 10-15 дБ, що необхідно враховувати при проектуванні установок зі спрямованим випромінюванням.

Наступним методом зниження шуму є раціональне планування будинків і цехів, акустична обробка приміщень. Будівельні норми і правила 11-12-77 передбачають захист від шуму будівельно-акустичними методами, при цьому для зниження рівня шуму передбачаються наступні заходи:

Звукоізоляція, сутність якої полягає у відбиванні звукових хвиль назад до джерела звуку (шуму). Цей метод доцільно застосовувати для приміщень, що знаходяться по сусідству з гучними приміщеннями. До методів звукоізоляції відносяться:

• огородження джерела шуму масивною стіною, виготовленої з матеріалу з великою питомою вагою (цегла, мармур, бетон і ін.) – ефективно для ВЧ шумів;

• звукоізоляція конструкцій, що обгороджують;

• ущільнення за периметром притворів вікон, воріт, дверей;

• звукоізоляція місць перетинання конструкцій, інженерними комунікаціями;

• використання пристрою звукоізолюючих кабін спостереження і дистанційного керування технологічним устаткуванням;

• укриття джерел шуму кожухами.

Установлювання в приміщеннях звукопоглинаючих конструкцій і екранів. Метод звукопоглинання полягає в переході акустичної енергії в теплову при проходженні звуку через пористий матеріал. Метод забезпечує зниження рівня шуму, відбитого від внутрішніх поверхонь приміщення. Цей метод доцільно застосовувати для того приміщення, де безпосередньо знаходиться джерело шуму. Сутністю методу є зменшення акустичної енергії відбитих звукових хвиль. Цей метод реалізується наступними напрямами:

• Установленням на стінах звукопоглинаючих облицювань, штучних, резонансних звуковбираючих панелей. До звуковбирних матеріалів відносяться такі, у яких коефіцієнт звукопоглинання a > 0,2 (a = І_погл / І_пад) на середніх частотах. Це капронове волокно, мінеральна вата, древесволлокнисті плити, скловолокно й інші матеріали. Установлення звуковбирних облицювань знижує шум – за сумарним рівнем на 6-8 дБ (60-80%) у зоні відбивання шуму і на 2-3 дБ (20-30%) – у зоні прямого шуму.

• Штучні шумопоглиначі – це різьбленої форми об'ємні тіла (кубики, кульки, конуси), заповнені звуковбирним матеріалом і підвішені до стелі.

• Властивості резонансних панелей засновані на акустичних властивостях резонаторів. Класичний резонатор – це повітряна порожнина, з'єднана вузькою горловиною з навколишнім повітрям. Найбільш ефективні комбіновані резонансні панелі, що складаються з пористого матеріалу, що кріпиться до стіни (поглинаються їм середні і високі частоти), потім йде повітряний проміжок, тканина і перфорований екран (поглинають низькі частоти).

• Застосування глушителів аеродинамічного шуму, звуковбирного облицювання в газо-повітряних трактах вентиляційних систем з механічним спонуканням і систем кондиціонування повітря (звукоізолюючі кожухи).

• Правильне планування і забудова житлової території міст та інших. населених пунктів, а також використання екранів і зелених насаджень.

• Зменшення шуму на шляху його поширення застосовується тоді, коли розглянутими вище методами неможливо чи недоцільно досягти необхідного зниження шуму. Реалізація цього методу здійснюється шляхом установлення звукоізолюючих перешкод у вигляді стін, екранів, перегородок, кожухів, кабін і т.д.

Якщо конструктивними, технологічними і будівельно-планувальними заходами неможливо знизити рівень шуму до граничного припустимого значення, застосовують індивідуальні засоби захисту (ДСТ 12.4.002-74; ДСТ 12.4.024-76). Засобами індивідуального захисту від шуму є вкладиші, навушники і шоломофони. Вкладиші і заглушки, що вставляються в слуховой канал вуха, виготовляються з легкого каучуку, еластичних пластмас, гуми, ебоніту й ультратонкого волокна. Застосування заглушок і вкладишів дозволяє знизити рівень звукового тиску на 10-15 дб. Навушники найбільш ефективні на високих частотах з рівнем до 120 дб. Зокрема, зниження шуму по частотах наступне: 125 Гц –7 дб; 2 кгц –35дб; 4 кгц – 47 дб.

Для шумів з рівнем 120 дб і більш рекомендується застосування шоломофонів, що герметично закривають усю привушну область. Застосування шоломів обумовлене явищем кісткової провідності звуку високих енергій.

________________________________________________________________________________

Поиск по сайту: