Зміст психологічної роботи у бойовій ситуації

Психологічне забезпечення виступає у якості складової частини морально-психологічного забезпечення бойових дій і наповнює його конкретним змістом. Психологічне забезпечення - це комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення в особового складу психологічних якостей, які забезпечують високу психологічну стійкість військовослужбовців, готовність виконувати бойові завдання в будь-яких умовах обстановки.

Складовими психологічного забезпечення є прогнозування морально-психологічного стану особового складу військ (сил), здійснення психологічної підготовки, психологічного супроводження бойової діяльності, психологічної реабілітації психотравмованих військовослужбовців.

На системному рівні психологічна робота у бойовій ситуації включає проведення аналізу, прогнозування, психологічний вплив. Ця робота здійснюється на всіх етапах бойових дій, на різних їх рівнях (діяльність окремого воїна, групи військовослужбовців, військового підрозділу, військової частини, угруповання військ тощо), з урахуванням специфіки функціонування як свідомої, так і безсвідомої сфер діяльності психіки воїна.

Як спосіб діяльності, психологічна робота включає два взаємопов’язаних методи: психологічне проектування і психологічне корегування.

Психологічне проектування полягає у прогнозуванні психологічного змісту майбутньої бойової діяльності, передбаченні його психологічних наслідків і закладенні оптимальних психологічних умов її здійснення. Сутність психологічного проектування полягає у передбаченні всієї сукупності факторів майбутнього бою, які будуть мати певний вплив на настанови, мотиви, мотивацію, духовні, психічні, психофізіологічні та фізичні стани, бойову активність військовослужбовців і побудування адекватних їм психодіагностичних, психопрофілактичних і психокорегувальних програм роботи з воїнами та військовими підрозділами.

Психологічний зміст майбутньої бойової діяльності дозволяє передбачити:

а) які психічні та психофізіологічні властивості повинні мати воїни для її виконання;

б) які військово-професійні якості у них слід розвивати для виконання власне цього бойового завдання;

в) яким чином нейтралізувати чи оптимізувати умови цієї діяльності.

На основі цієї роботи здійснюється:

- психологічний відбір військовослужбовців;

- розподіл воїнів по підрозділах і спеціальностях, виходячи з їх психологічної сумісності;

- цільова психологічна підготовка до виконання конкретного бойового завдання (в умовах, максимально наближених до реальних умов майбутнього бойового завдання: соціально-психологічних, природно-географічних, погодно-кліматич-них, тактично-оперативного характеру та особливостей бойового завдання тощо).

Психологічне корегування у бойовій обстановці передбачає виявлення, оцінювання і зміну психологічних умов дій, які здійснюються в даний момент. Для цього командири, їх заступники, військові психологи повинні мати певну еталонну модель оптимальних психологічних умов для певних видів бойової діяльності військовослужбовців. Виявляючи певні відхилення у психічних і психофізіологічних станах військовослужбовців від цих еталонних норм, командири мають здійснити їх корегування.

Психологічному корегуванню мають піддаватися:

- система бойових настанов і мотивів військовослужбовців;

- психічні стани як окремих воїнів, так і цілих військових підрозділів;

- стани психофізіологічного здоров’я військовослужбовців;

- взаємини між військовослужбовцями;

- поведінка як окремих військовослужбовців, так і групи воїнів тощо.

Таке корегування відбувається за двома напрямками:

§ оптимізація зовнішніх умов бойової діяльності: попередження, нейтралізація і ліквідування наслідків психологічних операцій противника; оптимізація середовища бойової діяльності;

§ психологічна допомога військовослужбовцям щодо подолання стрес-факторів сучасного бою: психологічна підтримка, психологічна реабілітація.

Оптимізація зовнішніх умов виконання бойового завдання здійснюється методами управлінської, інформаційно-пропагандистської, воєнно-соціальної, правової, культурно-виховної роботи, протидії інформаційно-психологічному впливу противника тощо.

Головне завдання психологічної роботи полягає в:

Ø отриманні об’єктивної зворотної інформації про ефективність заходів морально-психологічного забезпечення бойових дій, про характер їх впливу на психічні стани військовослужбовців, мотивацію та загальний морально-психологічний стан у військових підрозділах і частинах;

Ø впровадженні відповідного даній бойовій ситуації комплексу морально-психологічних заходів із підтримки високого морально-психічного стану особового складу, збереження психофізіологічного здоров’я військовослужбовців, надання оперативної психічної, психологічної та соціально-психологічної допомоги.

Досвід сучасних воєнних конфліктів свідчить про те, що як би якісно не були підготовлені війська, яким би вмілим не було воєнне управління їх бойовими діями, психіка військовослужбовців не завжди витримує ті психологічні перевантаження, які створює сучасний бій. Яскраві приклади – це бойові дії американських військ у Кореї, В’єтнамі, де психічні втрати на 1000 військовослужбовців складали 6-8 чоловік. У сучасній війні внаслідок дій психотравмуючих факторів і психологічних операцій противника психічні втрати військ можуть перевищити фізичні. Підтвердженням даного положення є психічні втрати іракських військ від психологічних операцій США та їх союзників під час здійснення операції „Буря в пустелі” чи російських військ у Чечні. Сьогодні психологічна перемога над противником є головною умовою перемоги над ним.

Практично, у сучасній війні всі військовослужбовці піддаються психологічному впливу противника, і тому їм усім у певному обсязі необхідна психологічна допомога. Цей обсяг визначається психічною стійкістю воїна до стрес-факторів сучасного бою і конкретно отриманими ним психічними та психофізіологічними травмами. Психологічна допомога – це комплекс психічних, психологічних, організаційних, медичних та інших заходів, що спрямовані на забезпечення успішного подолання військовослужбовцями обставин сучасного бою, що травмують психіку, на збереження боєздатності та попередження розвитку у них посттравматичних психічних розладів. Вона включає психологічну підтримку і психологічну реабілітацію.

Психологічна підтримка спрямована на активізацію психічних ресурсів, що є в наявності, та на створення додаткових, які забезпечують активні дії військовослужбовців в умовах сучасного бою. Вона, переважно, має профілактичний характер і спрямована на попередження розвитку негативних психічних явищ у військовослужбовців. Психологічна допомога використовується цілеспрямовано у відношенні тих військовослужбовців, які схильні до непатологічних і патологічних психогенних реакцій.

Основними способами та засобами психологічної підтримки є комунікативні, організаційні, медикаментозні, аутогенні.

Комунікативні способи психологічної допомоги:

- вербальні (у формі повідомлення певної інформації, переконань у вигляді висловлювання: „Ми подолаємо ці труднощі!”; навіювання: “Ти справишся з цим завданням”, “Ти мужик чи ні?”; підбадьорення “Герой”, “Богатир”; жартів, наказів, погроз тощо);

- візуальні – контакт очима, підбадьорення мімікою, пантомімікою тощо;

- тактильні – дотик, потиск руки, плескання по плечу тощо;

- емоційні – знаходження разом із підлеглим у важку хвилину, співпереживання, приязна усмішка тощо;

- діяльні – особистий приклад командирів в активних і рішучих діях, підтримка вогнем і діями, пригощання сигаретою тощо.

Організаційні способи психологічної підтримки:

- зупинення чи послаблення інтенсивності дій факторів, що травмують психіку військовослужбовців у бойовій обстановці (виведення військовослужбовців у небезпечне місце, ліквідація або усунення джерела травматизму тощо);

- попередження контактів військовослужбовців з деморалізованими особами;

- тверде і постійне управління діями підлеглих, постановка конкретних звдань на продовження виконання бойового завдання;

- оптимальне чергування різних видів діяльності військовослужбовців, сну, відпочинку тощо.

Медикаментозні (фармакологічні) способи. Ці засоби здавна відомі. Наприклад, воїни племені каяків для зняття надмірної психічної напруги та страху використовували наркотичний засіб, що був зроблений на основі мухомора, який має у своєму складі міцну речовину, що утамовує біль. Вона, практично, робить організм людини не чутливим до болю. Ще більш анестезуючий засіб вони отримували від сечі оленів, що годувалися мухоморами. Цей засіб сприяв значному збільшенню сили, витривалості, покращенню сну, відпочинку воїнів. У різних племенах індіанців для боротьби зі страхом до сьогоднішнього дня широко використовують гашиш, алкоголь й інші наркотичні речовини.

У сучасних розвинених арміях широко застосовується медикаментозний спосіб допомоги військовослужбовцям, які отримали бойову психічну травму. Це вони пов’язують з тим, що в умовах дії довготривалих стрес-факторів на психіку військовослужбовців тільки 2% учасників бою практично не отримують психічні розлади. У цьому аспекти багатий досвід мають ізраїльські та американські збройні сили. Наприклад, в американський армії тісно поєднують поняття психічні травми та посттравматичні стресові реакції. Відповідно, ці реакції в американській армії поєднують із фактом ненадання оперативної психологічної допомоги воїнам, що отримали бойові психічні травми, у безпосередній близькості від району бойових дій. Тому що, на думку американських спеціалістів, факт евакуації таких військовослужбовців у тил і звільнення від необхідності брати участь у бойових діях, по-перше, породжує явище масової симуляції психічного травмування, по-друге, сприяє переходу цього негативного психічного стану в хронічну форму. У зв’язку з цим в американській армії у В’єтнамі при наданні психіатричної допомоги керувалися двома основними принципами: “негайності” та “воєнних потреб”. У результаті були отримані найнижчі психічні втрати в історії армії США – 12 випадків на 1000 солдатів на рік. Для надання медикаментозної допомоги вони широко використовують рослинні препарати, вітаміни, психотропні засоби тощо. Наприклад, для цих цілей у В’єтнамі широко використовувалися такі психотропні засоби: нейролептики; транквілізатори; антидепресанти тощо. Для надання такої кваліфікованої допомоги створені відповідні штатні структури. Наприклад, у медичній роті американської дивізії є психіатр, психолог і соціолог. До груп підвищеного ризику вони відносять військовослужбовців, які вже отримували поранення, військовополонених, представників етнічних меншин, жінок, батьків маленьких дітей тощо. Наприклад, за дослідженнями Н.Спейда, у 29% військовополонених і після 40 років звільнення з полону були виявлені посттравматичні психічні розлади. За даними П.Саткера та його колег по дослідженню ветеранів в’єтнам-ської війни, які були у полоні, через 5 років посттравматичні психічні розлади були у86% обстежених.

Аутогенні способи психологічної підтримки (самодопомога). Як свідчить сучасний бойовий досвід, війна висуває до психіки кожного воїна великі вимоги та накладає надзвичайно важки психічні, психофізіологічні та фізичні перевантаження. Тому наявність навичок і вмінь самоуправління протіканням психічних процесів, оптимального встановлення рівня самопочуття та психічного стану є важливою передумовою як ефективного виконання завдань сучасного бою, так і збереження психічного здоров’я кожного окремого військовослужбовця. Бойова обстановка пред’являє жорсткі вимоги до прийомів і методів саморегуляції психіки. По-перше, вони мають бути простими й ефективними (за короткий строк, наприклад, 3-5 хв., давати позитивний результат). По-друге, не повинні давати побічний результат (наприклад, розслабленості, в’ялості, зниження уваги, пам’яті, швидкості розумових операцій, а навпаки – підвищувати їх).

У випадку отримання військовослужбовцями більш важких психічних розладів необхідно здійснити заходи психологічної реабілітації, які ми з вами розглянемо у наступному навчальному питанні.

Поиск по сайту: