 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Тема 1.3.1 Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин
Для послаблення впливу шкідливих речовин на організм людини, для визначення ступеня забрудненості довкілля та впливу на рослинні та тваринні організми, проведення екологічних експертиз стану навколишнього середовища або окремих об’єктів чи районів нині в усьому світі користуються таким поняттям, як якість природного середовища. Нормативи якості виражаються у гранично допустимих концентраціях (ГДК) шкідливих речовин (полютантів), гранично допустимих викидах (ГДВ), гранично допустимих екологічних навантаженнях (ГДЕН), максимально допустимому рівні (МДР), тимчасово погоджених викидах (ТПВ) та орієнтовно безпечних рівнях впливу (ОБРВ) забруднюючих речовин у різних середовищах.
Для кожного виду середовища розроблені свої види ГДК:
для повітря:
– ГДКр.з. – робочої зони (простір робочого місця заввишки до 2 м над підлогою);
– ГДКм.р. – максимальна разова (при вдиханні повітря на протязі 20 хвилин);
– ГДКс.д.– середньодобова (ця доза повинна не визвати негативних наслідків на протязі багатьох років);
для водного середовища:
– ГДКв. – у воді господарсько-питного й культурно-побутового призначення;
– ГДКв.р.– у водоймах рибогосподарського водокористування;
для ґрунту:
– ГДКгр. – в орному шарі ґрунту (враховується не тільки вплив на людину, а також спроможність самого ґрунту до самоочищення);
для продуктів харчування:
– ГДКпр. – концентрація в продуктах харчування, або ДЗК (допустима залишкова кількість), речовини, що не чинить шкідливого впливу.
ГДК розроблені приблизно для 700 речовин. Крім того визначений також клас агресивності речовин – від першого (найшкідливішого) до четвертого. У випадку наявності декількох видів забруднювачів визначають їх сумарну шкідливу дію.
В окремих ситуаціях використовують ще один норматив – ^ ГДВ, ГДС (гранично допустимий викид, скид). Це така кількість викиду шкідливих речовин за одиницю часу, яка не перевищує відповідного ГДК на межі санітарної зони підприємства. ГДВ встановленні для викидів у атмосферу і скидів у водойми.
Для оцінки рівня забруднення використовують також показники:
– ГДЕН (гранично допустиме екологічне навантаження) – в Україні державні нормативи ГДЕН ще не розроблені. В США відповідний критерій називається індексом якості природного середовища (ІЯПС) і розраховується він з допомогою бальної оцінки стану повітря, ґрунтів, природних ресурсів;
– МТН (модуль техногенного навантаження) – обсяг стічних вод та твердих відходів промисловості і комунального господарства, якій припадає на одиницю площі адміністративних областей і районів (тис.т/км2); затверджених державних нормативів МТН також поки ще не має.
Концентрація – маса (мг) речовини в одиниці об’єму (м3) повітря при нормальних умовах – є основною фізичною характеристикою домішок атмосфери. Концентрація домішок визначає фізичний, хімічний та інші види впливу речовин на людину і навколишнє середовище й служить основним параметром при нормуванні вмісту домішок в атмосфері.
Гранично допустима концентрація (ГДК) – це максимальна концентрація домішок з атмосфері, віднесена до певного часу осереднення, яка при періодичній дії чина протязі всього життя людини не справляє ні на неї, ні на навколишнє середовище в цілому шкідливої дії (включаючи віддалені наслідки).
Якщо речовина справляє на навколишню природу шкідливу дію в менших концентраціях, ніж на організм людини, то при нормуванні виходять з порогу дії цієї речовини на навколишню природу.
Гранично допустимі концентрації забруднювальних речовин в атмосферному повітрі населених пунктів регламентовані Державними Санітарними правилами охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) (ДСП-201-97), відповідно з якими встановлені: клас небезпечності речовини, допустимі максимальна разова і середньодобова концентрації домішок. ГДК деяких забруднювальних речовин наведені в додатку Б.
Максимальна разова ГДКм.р. – основна характеристика небезпечностішкідливої речовини. Вона встановлюється для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, світлової чутливості, зміна біоелектричної активності головного мозку тощо) при короткочасній дії атмосферних домішок.
Середньодобова ГДКс.д. встановлена для попередження загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного та іншого впливу речовин на організм людини.
Відповідно до вимог ДСП-201-97 для кожного проектованого і діючого промислового підприємства встановлюються гранично допустимі викиди (ГДВ) шкідливих речовин в атмосферу при умові, що викиди шкідливих речовин від даного джерела в сукупності з другими джерелами (з врахуванням перспективи їх розвитку) не створятьприземну концентрацію, яка перевищує ГДК.
Тимчасово погоджені викиди (ТПВ) шкідливих речовин встанов-люються для підприємств, якщо не можливо забезпечити ГДВ.
Під час визначення ГДК речовин природних вод поділяються на: – ГДК вод господарсько-питного призначення; – ГДК вод рибного господарства (тут ГДК тих самих речовин мають різне значення). У ґрунтах ГДК речовин визначають переважно для одного шару. Речовини не повинні шкідливо впливати на якість продукції, що вирощується людиною для споживання, а також на здатність грунту самоочищуватись, нормально функціонувати. Останнім часом робиться дедалі більше розрахунків ГДК для продуктів харчування.
Поиск по сайту: