|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Локальні цілі
Найпоширеніша схема організації дій для рішенням завдання зображена на рис. 2.1.1. В цьому випадку ми маємо справу з трьома рівнями організації рішення. Легко помітити відповідність рис. 6.1 з рисунком «Типові методи організації окремих дій» з попередньої практичної роботи. Звернемо увагу на те, що перший і другий осередки на рис. 6.1 названі системами. Дійсно, відповіді на питання «Що повинне бути?» зв'язані один з одним і тільки в сукупності визначають шлях рішення завдання. Те ж саме можна сказати й про відповіді на питання «Що робити?». Нижній осередок, загалом кажучи, не є системою, тому що відповіді на питання «Як?» не мають внутрішні зв'язки. Заміна одного способу виконання дії іншим звичайно не приводить до яких-небудь змін у рішенні завдання, у той час як заміна відповіді на питання «Що?» або «Навіщо?» породжує зміну інших дії та цілей. В цьому пункті зупинимося на обговоренні системи локальних цілей, що деякою мірою може бути, відірвана від усього процесу рішення завдання й розглянута окремо. Робота із системою локальних цілей як перша ланка рішення, широко застосовується на практиці. Термін «ціле визначення» використається при проектуванні складних технічних об'єктів, в економіці, екології, інших областях. При розробці системи локальних цілей для полегшення подальшого рішення завдання корисно в загальному також прикидати відповіді на питання «Що робити для досягнення мети?», «Як це робити?». Однак в складних системах це дозволило лише значно зменшити, але не виключити взагалі необхідність доробки (корекції) системи локальних цілей для переходу до наступної стадії – опису дій. Може здаватися, що необхідні дії тривалі, багато коштують, не зручні з інших точок зору. Як крайній випадок – яка-небудь локальна мета виявиться нездійсненною взагалі. Із цього видно, що остаточне доведення системи локальних цілей досягається тільки після розгляду відповідей і на питання «Що робити?», «Як робити?», а умовний відрив цілей від завдання є не більш ніж перша, попередня стадія рішення. Поняття локальної мети будемо відносити, як до операції, так і до окремих процедур. Для операцій, особливо високого рівня спільності, будемо говорити про мету операції, а термін «глобальна мета» залишимо тільки за рішенням всього завдання в цілому. Виділимо сукупність локальних цілей , що забезпечують виконання мети GJ операції J,
(6.1)
Даний запис означає лише достатність виконання для здійснення мети GJ; може існувати ще й інша сукупність локальних цілей, що тягне за собою ту ж ціль GJ. Основний зміст запису (2.1.1) полягає в тому, що можна «забути» про мету GJ і виконувати більш прості цілі .
Рис. 6.1. Типовий варіант організації системи дій за рішенням завдання Наведемо приклад. Завдання організації САПР у відділі, що випускає конструкторську документацію, стандартно розбивається на наступні цілі: 1. Технічне оснащення відділу обчислювальною технікою й графобудівниками; 2. Запозичення та створення програмного забезпечення обчислювальної техніки; 3. Утворення банку даних; 4. Навчання та перекваліфікація кадрів; 5. Додаткові локальні цілі – стикування нового способу роботи з іншими відділами, зміна нормування праці, введення нового обсягу навантаження на відділ, тощо. Тут маємо поділ на цілі по функціональній ознаці. Кожна із чотирьох перших цілей буде в термінах – напрямком робіт; далі вони розбиваються на окремі локальні цілі для операцій і груп операцій. Але в цьому ж завданні можливий поділ на цілі на основі іншого, наприклад, тимчасової (стадійної) ознаки. У цьому випадку система цілей { g } буде такою: 1. Збір інформації про можливості застосування обчислювальної та іншої техніки у відділі; 2. Концептуальна організація банку даних (яка саме інформація буде зберігатися, її розподіл на групи, необхідні форми питань і відповідей, принципи пошуку інформації та ін.); 3. Навчання та перекваліфікація кадрів, поставка техніки, створення банку даних; 4. Впровадження ЕОМ і графобудівників у режимі виконання ізольованих робіт із частковим використанням банку даних; 5. Системне застосування технічних засобів на окремих завданнях - пробна експлуатація; 6. Основна експлуатація з безперервним удосконаленням і розвитком. Такі (на практиці більше розвинені та деталізовані) типові схеми виділення цілей значно полегшують рішення нових завдань. Це особливо відчутно, якщо схема враховує специфіку даної організації, тобто носить типовий характер для даної галузі, виду виробу, що випускається, наукового напрямку. Систему локальних цілей прийнято створювати зверху, із введення набору цілей 1-го ієрархічного рівня. Декомпозиція цілей повинна супроводжуватися їхнім узгодженням, щоб виконані всі разом, вони призвели до досягнення глобальної мети. Обговоренню проблем узгодження, тобто зв'язку між окремими цілями присвячений наступний пункт. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |