Церква Святого Миколая як релігійний центр ХVІІІ століття

Миколаївська церква у селі Пересопниця розташована на невеликому мальовничому пагорбі неподалік від давньоруського городища. Імовірно споруджена в XVIII ст. на місці більш давнього храму, що існував ще за часів розквіту Пересопницького монастиря Різдва Богородиці, коли було створено Пересопницьке Євангеліє (XVI століття.). Час будівництва храму документально не зафіксований. У літературі кінця XІX – початку XX ст., зазначається лише, що церква «кем и когда построэна, неизвесно» [19, с.465]. Архітектурні особливості сучасного вигляду будівель та аналогії з іншими храмами цього краю дають змогу датувати її XVIII ст. Археолог Святослав Терський припускає, що поблизу Миколаївської церкви міг знаходитися славнозвісний Пречистенський монастир, де завершили роботу над написанням Пересопницького євангелія. Адже саме тут науковці виявили залишки фундаменту невідомої споруди. Побутує думка, що цей монастир у ХІІ солітті заснував князь Мстислав Німий, який володарював у Пересопниці тридцять років.

Миколаївська церква – тридільна одноверхна споруда, яка складається із прямокутного бабинця та нефи і шестикутного вівтарного зрубу. Над нефом підноситься восьмигранний підбанник, увінчаний восьмигранною банею з декоративним ліхтариком. У 1888 році в південній стіні нефи прорубано додатковий вхід, підкреслений невеликим ганком на двох дерев’яних стовпчиках, а до бабинця з заходу прибудовано притвор. Одночасно на південий схід від церкви збудовано двоярусну дерев’яну дзвіницю, завешену восьмигранним наметом [див. Додаток 2].

Перша документальна згадка про церкву датується 1804 роком. Існує легенда, що ніби храм був побудований ще у ХІІІ столітті, але його зруйнували. Це був кам’яний храм, який невідомо хто і коли зруйнував, -розповів настоятель Петро. У XVIIІ столітті на місці зруйнованого кам'яного храму побудували дерев’яний храм, який манить і приваблює своєю майстерністю виконання і передання страждань на іконах.

Екстер’єр храму схожий із типовими волинськими стандартами. У храму один купол, що собою символізує Ісуса Христа. На вершині куполу знаходиться хрест, який символізує - «Терновий вінок». Через декілька метрів від храму знаходиться дерев’яна дзвіниця, яка була побудована у XVIIІ столітті. Особлива цінність дзвіниці в тому, що в ній знаходяться дзвони XVI століття, які є білою плямою в історії. Дослідники допускають думку, що вони збереглися від першого храму, який був на території монастиря Різдва Пречитої Богородиці в Пересопниці. Але, на жаль ніякої писеменої згадки про це не існує. Нам залишається тільки здогадуватися про їх походження.

Отже, церква Святого Миколая є досить цікавою і оригінальною пам’яткою архітектури XII-XVIII століття. Вона хоч на сучасному етапі є дерев’яною і типовою волинською забудово, але в неї дуже багата історія, тому що вона була побудовання спочатку з каміння і пізніше була зруйнована. Але все ж таки на тому місці побудували нову церкву, що є і до сьогодні яка є споруджена на фундаменті першої церкви. Також ще залишилися дзвони XII століття. Тому можна сказати, що церква Святого Миколая приваблює своєю історією.

Розділ II. Створення та значення Пересопницького Євангелія як відомої культурно-релігійної пам’ятки.

2.1. Особливості структури Пересопницького Євангелія.

Серед українських рукописних церковних книг ХV-ХІ століть однією з найбільш визначних є Пересопницьке Євангеліє - один із перших українських перекладів канонічного тексту четвероєвангелія, один із символів української нації.

Монастир, у якому було закінчене упорядкування рукопису ІІересопницького Євангелія, розташований у відомому ще з княжих часів волинському місті Пересопниці. Як вважають дослідники, переклад виконав архімандрит Пересопницького Пречистенського монастиря Григорій, який і диктував текст євангелія, а записував чернець монастиря Михайло Васильович, син протопопа із Сяняка в Галичині. Згідно із записами в Євангелії книгу фундувала волинська княгиня Анастасія Юріївна Заславська, але невідомо, чи княгиня отримала цю книгу.

Працю над рукописом розпочали 15 серпня 1556 року в Святотроїцькому монастирі (Заслав на Волині, нині місто Ізяслав Хмельницької області), завершили 29 серпня 1561 року в Пересопницькому монастирі (тепер Рівненський район Рівненської області) [1, с. 481-482]. Від назви міста Пересопниці пам’ятка увійшла в історію української культури як Пересопницьке Євангеліє [ 1, с. 20].

Переклад та написання тексту, згідно із записом у ньому, тривали п’ять років: від 1556 до 1561 року.

Книга складається із 63-х зошитів і 482 аркушів. Аркуші виготовлені із шкіри ягняти (близько 111 голів). Вага рукопису становить 9 кілограмів і 300 грамів. Важливим аспектом цінності книги є художнє оформлення. Її орнаментація, створена в народному українському стилі, розміщення тексту, виписування кожної літери чіткою гарною установою свідчить про високий рівень майстерності українських переписувачів.

Євангеліє написане пізнім уставом на пергаменті і чорним чорнилом та циноброю (червоною фарбою). У рукописі є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови тощо.

У книзі рослинний орнамент червоними та синіми фарбами. У Євангеліє монографії Л. Скопа [2], приписав авторство мініатюр і орнаментального оздоблення «Пересапницького Євангелія» майстру Федоску зі Самбора.

Пам’ятка містить унікаматеріал для вивчення історії української мови на всіх її рівнях та взаємодії народно розмовних і книжних елементів в українській літературно-писемній мові XVI ст. У ній чітко проступають риси живої народної мови. На фонетичному рівні це наявність народно розмовної фонеми і переднього ряду високого підняття, українські рефлекси ятя, перехід о, е, в і в ново закритому складі тощо. На морфологічному рівні засвідчено велику кількість варіантів за рахунок закінчень, властивих живомовній практиці. Синтаксична структура виразно українська.

Книга свого часу стала дорогоцінним чинником утвердження живої української мови, бо появилася тоді, коли католицизм, що послуговувався латиною, підтримував колонізацію, тобто польське панство і короля, а православ’я з церковнослов'янською мовою, доповненою українськими народними елементами, стало релігією пригноблених верств українського народу. Боротьба між релігійними напрямами католицизмом і христеянством була, по суті, ідеологічною боротьбою. Для пригнобленої ідеології представники українського суспільства відчували потребу утверджувати живу українську мову в релігійних текстах. У той час здійснено чимало таких перекладів: Четія- 1489 р., Волинське Євангеліє - 1581 р., Крехівський апостол - XVI ст. та ін. Але найвизначнішою пам’яткою з мовного погляду став переклад канонічного Пересопницького Євангелія [16].

Особливість Євангелія в тому, що у народнорозмовну лексику введено до тексту її начити релпговати тексту переважно за допомогою глос. Вони, як правило, ставляться поряд із словами оригіналу, але обрамляються «прямокутниками»; виписані «дробрим» письмом. Це, здебільшого, старослов'янські слова, але є українські глоси до українських же слів. Вони свідчать про пошуки наддіалектного слова, вироблення загальноукраїнської лексичної норми.

На графіці рукопису позначився другий південнослов'янський вплив. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові з золотом високохудожні мініатюри, заставки, ініціали, кінцівки з українськими мотивами.

Пересопницьке Євангеліє засвідчує загальний високий рівень української культури, що виявляється у справі книговидання, яка в той час була однією з найвагоміших у суспільному розвитку, у виконанні писемних форм, розміщенні тексту, способу перекладу, створенні так званих сумаріїв, у яких викладено зміст розділів, витворенні високої перекладацької стилістики і участі у творенні книги представників різних українських суспільних прошарків - монахів, селян, що годували молодняк для шкірок, ремісників, що виготовляли пергамент, відомих волинських меценатів - українських шляхтичів князів Заславських та Чарторийських.

З часу свого завершення пам’ятка зберігалася в Пересопницькому монастирі. З 1600 р. до 1701 р. історія її перебування невідома. 17 квітня 1701р. гетьман України Іван Мазепа подарував її Переяславському кафедральному собору. З 1799 року зберігалася в бібліотеці Переяславської семінарії, згодом - у Полтавській семінарії, в Полтавському історико- краєзнавчому музеї, в заповіднику «Києво-Печерська лавра». З 24 грудня 1948 року - у відділі (тепер інституті) рукопису Бібліотеки АН УРСР (нині І Національна бібліотека України ім. В.Вернадського), де й зберігається тепер.

Оригінал пам’ятки в бібліотеці Переяславської семінарії у 1830-х роках відкрив і ввів до наукового обігу визначний український вчений Осип Бодянський, який свого часу був учнем Переяславської семінарії. Нове повнокровне життя дала їй Інна Чепіга, старший науковий співробітник Інституту української мови, яка понад 20 років присвятила вивченню пам’ятки.

Поиск по сайту: