Висновки. У результаті нашого дослідження ми прийшли до таких висновків

У результаті нашого дослідження ми прийшли до таких висновків.

Ми комплексно проаналізували Пересопницю як культурно-релігійний осередок XVI-XVIII століттях. Пересопниця належить до давніх літописних поселень історичної Волині на правому березі річки Стубли, що знаходиться за 10 кілометрів південніше Клеваня, і за словами місцевих старожилів, виводить свою назву від слова «пересувна» дорога, яка в княжі часи пролягала з Дорогобужа через Стублу до Володимира. Перша писемна згадка про Пересопницю датується XII століттям, але кам’яні знаряддя праці, знайдені на території села, дають нам підставу вважати, що неписана історія цієї місцевості сягає кількох тисячоліть до Різдва Христового. Пересопниця хоч і є невеликий за розмірами населений пункт, але має дуже багату історію і відіграє важливу роль у розвитку української культури, тому що саме на її території знаходиться велика кількість культурних пам’яток які залишилися до сьогодні і вражають нас особливістю побудови і майстерністю. Пересопниця довгий період була одним із релігійних центрів України. У Пересопниці був побудований монастир Різдва Пречистої Богородиці у XII столітті князем Андрієм Боголюбським. Але найбільшу роль в історії України він відіграв у період XV-XVI ст. коли було масове окатоличення на території України. Монастир був центром по збереженні віри православної. Також саме на території монастиря було закінчене упорядкування рукопису Пересопницького Євангелія. Книгу фундувала волинська княгиня Анастасія Юріївна Заславська, але невідомо, чи княгиня сама отримала цю книгу. Зараз Євангеліє є однією з найбільших святинь українського народу, і насамперед тому, що воно є написане живою українською, яка вражає нас своєю милозвучністю. Щодо розташування самого монастиря, то є різні версіє. Одні стверджують, що він був розташований на окраїні містечка. Інші говорять про те, що монастир був розташований в центрі міста, тому що там збереглася церква Святого-Миколая. Коли вона була побудована – невідомо. Відомо тільки те що вона була зруйнована, але вже у XVIII столітті вона була знову відновлена типовою волинською забудовою і тут тепер зберігається багато культурних пам’яток пізнього періоду.

Отже, можна сказати, що невеличке поселення Пересопниця відіграло важливу роль в історичному і культурному значенні України, тому, що саме на її території було побудовано Святотроїцький монастир, який був центром збереження віри православної і поширення її на іншій території. І саме в монастирі було продовжено написання Пересопницьке Євангеліє, яке було написано простою «живою мовою» і було оформлене дуже майстерними мініатюрами і рослинним орнаментом. Аналогів Євангеліє не існує ніде в світі, тому Пересопницьке Євангеліє є однією з найбільших культурних пам’яток українського народу.

Список використаних джерел та літератури:

1. Антонович В. Б. О местоположении летописных городов Шумска и Пересопницы // Труды XI Археологического съезда. - Т. I. Москва, 1901. - 148-154 с.

2. Ауліх В.В. До питання про місцезнаходження літописної Пересопниці // Середні віки на Україні. - Київ, 1971. – 546 с.

3. Білодід О.І., Бражник І.І. Пересопницьке євангеліє і клятва президента Кравчука Л. К., 1996. – 120 с.

4. Войтович В. Пересопниця. Рівненський край: історія та культура. – Рівне, видавець Валерій Войтович; 2011. - 861 с.

5. Глинчак В. Книга Присяги. Пересопницьке Євангеліє - відоме і невідоме. // Дзеркало тижня. - №4 2005 року.

6. Глинчак В. Книга Присяги. Пересопницьке Євангеліє - відоме і невідоме // Дзеркало тижня. - №10 2011 року.

7. Грузинський А.С. Палеографические и критические заметки о Пересопницком евангелии, СПб., 1912.- 430 с.

8. Грузинський А.С. Пересопницкое Эвангелиэ как пам'ятник искусства эпохи Возрождения в Южной России в XVI веке, К., 1911. – 760 с.

9. Дубровіна Л. А. Гнатенко. Археографічний та кодикологічний опис Пересопницького Євангелія. - Київ, 2011. – 675 с.

10. Дубровіна Л.А., Ігнатенко Л. А. Археологічний та коди логічний опис Пересопницького Євангелія // Пересопницьке Євангеліє. 1556 – 1561. Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик. К., 2001.- 328 с.

11. Житецький П. Описание Пересопницкой рукописи XVI в., - К., 1876. – 564 с.

12. ЗапаскоЯ. Перлина книжного мистецтва //Пам'ятки України. – 1986. - №3. – 45-120 с.

13. Лібацький. А. Пересопниця. // Літопис Волині. - Вінніпег, 1972. Ч.10-11.

14. Літопис Руський за Іпатським списком. Переклав Махновець.Л. - Київ: «Дніпро», 1989.

15. Мельник. Е.Н. Раскопки в земле лучан, произведенные в 1897 и 1898 гг. // Труды XI Археологического съезда. - Т. I. - Москва, 1901. 776 с.

16. Огієнко І. Українське монашество. - К., 2002. – 340 с.

17. Пересопницьке Євангелія (1556-1561) / Дослідження. Транслітеральний текст. Словопокажчик. Київ, 2001.- 703 с.

18. Плющ П. З історії українських та інших слов’янських мов. - К., 1965.-с.142-156 /Плющ П.П. Пересопницьке євангеліє.

19. Плющ П. Пересопницьке Євангеліє як пам’ятка української культури // З історії української та інших слов’янських мов. – К., 1965. – 650 с.

20. Рожко. В. Монастир Різдва Пресвятої Богородиці в Пересопниці / Рожко В.// Пересопницьке Євангеліє в історії Української Православної Церкви і українського народу (до 450-річчя духовно-національної святині): збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 450 - річчю Пересопницького Євангелія. - Луцьк, 2011. – 230 с. 10-11.- 320 с.

21. Рожко. В. Православні монастирі Волині і Полісся. – Л., 2000 - 359 с.

22. Рожко. В. Українське православне книгописання і книгодрукуваня історичної Волині ХІ-ХХ ст. - Луцьк 2005. - 530 с.

23. Рожко. В. Хай візьме свого хреста й за мною йде... // Відомості. Лондон, 2003. Ч. З. – 150 с.

24. Скоп Л. Майстер мініатюр Пересопницького Євангелія Федуско, маляр зі Самбора. - Дрогобич: Коло, 2011, - 240 с.

25. Слабошпицький М. З голосу нашої Кліо. - К., 1993.- 71 с.

26. Слободяник А. Пересопницьке Євангеліє – святиня українського народу // Друкарство. – 2000, січень-лютий. С. 124.

27. Слободяник А. Пересопницьке Євангеліє – святиня українського народу // Друкарство. – 2000, січень-лютий. С. 56

28. Терський С. Пересопниця. Краєзнавчий нарис. - Рівне: «Азалія» 1998 – 457 с.

29. Терський. С.В. Про локалізацію княжої церкви у Пересопниці // Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. - Львів, 1993. – 832 с.

30. Цинкаловський. О. Стара Волинь і Волинське Полісся. (Краєзнавчий словник від найдавніших часів до 1914 року). - Том другий. - Вінніпег- Канада, 1986. – 846 с.

31. Чепіга І. Пересопницьке Євангеліє – унікальна пам’ятка української мови // Пересопницьке Євангеліє. 1556 – 1561. Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик. – К., 2001. – 234 с.

32. Чепіга І. Бібліографія праць про ІІересопницьке Євангеліє. Т-3., К., - 1983-1996, 2000 років.

33. Чепіга І. Дві яскраві дати української національної святині. К., 1999. - 470 с.

34. Чепіга І. Національна святиня // Київська старовина. 1992. - №4– 342 с.

35. Чепіга І. Пересопницьке Євангеліє – унікальна пам’ятка української мови // Пересопницьке Євангеліє. 1556 - 1561. Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик. – К., 2001. – С. 36-54, 88-102.

Поиск по сайту: