Інформаційна програма на радіо

Інформаційна добірка на радіо покликана дати розширену інформацію з приводу суспільно значимих подій на основі різних інформаційних джерел і відповідь на запитання хто⁷ (що?), що зробив⁷, де⁷, коли?, яким чином? (у який спосіб?), чому? і як⁷ за допомогою добірки фактів.

Традиційно інформаційна добірка на радіо розглядається як окремий жанр _ інформаційна програма. Крім добірки фактів, вона може містити короткі інтерв'ю та репортажі

Визначення основного повідомлення. Особливістю інформаційної добірки на радіо є те. що, хоч інформаційна програма і виступає окремим жанром, сама програма не містить основного повідомлення, подібно до того, як відбувається із

такими жанрами як факт чи замітка у пресі. Основне повідомлення добирається індивідуально до кожного сюжету, який становить собою або факт, або факт з елементами репортажу чи інтерв'ю. Роль же основного повідомлення в цілому для інформаційної програми на радіо носить головна новина, або. як її ще означують -новина дня. При цьому головна новина тісно пов'язана з поняттям інформаційною приводу, інакше кажучи, визначаючи головний інформаційний привід, редакція чи журналіст визначає тим самим головну новину.

Визначення головного інформаційного приводу для інформаційної програ­ми відбувається індивідуально - журналіст і редактор самостійно визначають варто чи не варто висвітлювати ту чи іншу подію та в якому форматі це роби­ти. Все ж коли таке рішення вже прийнято, це має відбуватися згідно з вимога­ми, які ставляться до повинної журналістики.

Головним інформаційним приводом для інформаційної програми може бути як подія, так і ситуація чи навіть проблема. Однак на відміну від аналітичної журналі­стики чи публіцистики, інформаційна програма подає з цього приводу лише факти та їхні коментарі учасниками події, експертами чи фахівцями без їхнього аналізу чи коментування з боку ведучих, журналістів, які беруть інтерв'ю, та репортерів.

Визначення ключових слів. Ключові слова для інформаційної програми добираються індивідуально до кожного сюжету, який становить собою або факт, або факт з елементами репортажу чи інтерв'ю. Однак при цьому слід звернути особливу увагу на добір ключових слів головного повідомлення, оскі­льки вони опосередковано відіграють роль ключових слів усієї інформаційної програми на радіо. Ключові слова на радіо відіграють ще важливішу роль, ніж у факті в газеті. Оскільки це ті кілька слів, на основі яких спухач визначить чи варто йому далі слухати цю передачу. Складність формулювання ключових слів у радіоефірі полягає в тому, що на відміну від факту, переданого газетним текстом, журналіст не має змоги виділити їх графічно, тому, якщо це дозволяє ситуація, як правило, ключові слова на радіо виділяються інтонаційно.

Усі інші вимоги до ключових слів для інформаційної програми аналогічні з вимогами, які ставляться до ключових слів факту (у сенсі жанру).

Роль основного повідомлення для інформаційної програми на радіо може віді­грати також анонс Він подається на самому початку програми у вигляді однієї-двох фраз стосовно кожного матеріалу. Ці фрази добираються на основі основних повідомлень, і таким чином представляють головні матеріали номера. При цьому в анонсі основну увагу звертають на анонсування головної новини.

Визначення кута подачі. Кут подачі інформаційної програми добирається окремо для кожного матеріалу, з яких складається випуск. Водночас необхідно враховувати, що кут подачі головної новини може справити вплив на сприйняття інформаційної програми в цілому. У даному разі, так само, як це має місце з фак­том, кут подачі безпосередньо залежить від хронометражу- чим більше часу, тим ширший кут подачі і, відповідно, чим менше часу, тим кут подачі вужчий.

Сценарій інформаційної програми. Сценарій інформаційної програми безпосередньо пов'язаний із її форматом та тими рисами радіокомпанії, які відрізняють її від інших. І все ж, незалежно від формату та авторського бачен­ня, є кілька основних вимог, що ставляться до процесу підготовки сценарію ін­формаційної програми на радіо. Відомий шведський журналіст та дослідник журналістики Ерік Фіхтепіус у своїй книзі "Десять заповідей журналіста" вказує на вимогу починати повідомлення з конкретного, а вже потім переходити до абстрактного. Це означає, що готуючи сценарій інформаційної програми на те­лебаченні і кожного матеріалу, з яких вона складається, журналіст повинен:

1 Дати документальне означення факту, події, проблеми, показати в чому вона полягає і зацікавити аудиторію конкретним прикладом.

2. Дати роз'яснення факту, події, проблеми, на фактах чи коментарях фа­хівців, уникаючи при цьому власних оцінок і коментарів

При цьому слід ураховувати, що короткий інформаційний матеріал не вимагає особливих прийомів драматургії. У той же час матеріал, який містить елементи ре­портажу, повинен передбачати певну драматургію: мати добре продуману зав'яз­ку, середину і закінчення. Особливе значення мають саме середина і закінчення.

Поняття підводки та її застосування. Підводкою означуються елементи інформаційної програми, які фактично становлять собою дещо розширений анонс і покликані втримати увагу глядача після того, як він прослухав анонс. Да­ючи підводку, журналіст тим самим ніби вкладає з слухачем неформальну угоду про те, про що буде йти мова в сюжеті. Основна складність роботи над підвод­кою полягає в тому, що вона повинна надати слухачу детальнішу інформацію, ніж анонс, але при цьому так і не розкривати всіх деталей, аби слухач надалі не втратив інтересу до сюжету. Таким чином, завдання підводки не лише предста­вити новину, але й у разі необхідності описати, що відбувалося раніше, допома­гаючи слухачу глибше зрозуміти суть і зміст сюжету.

Узгодження часів. Традиційно як для преси, так і для радіо й телебачення уз­годження часів відіграє надзвичайно важливу роль. Оптимальними для викорис­тання в інформаційній програмі на радіо є дієслова у майбутньому чи теперішньо­му часі і небажаними - дієслова в минулому часі. Дієслова у майбутньому часі за­безпечують прогностичність, дають змогу слухачу задуматися над наслідками по­дії, у т. ч. для нього особисто. Наприклад, подаючи інформацію про візит іноземно­го дипломата, журналіст, який використовує дієслова у майбутньому часі і подає матеріал прогностично, має змогу не так зосередитися на самому перебігу візит/. як показати його наслідки в майбутньому. У той же час використання дієслів у те­перішньому часі особливо у сюжетах, які мають елементи репортажу, дають змогу створити для слухача ефект присутності на місці події'.

3. Архітектоніка інформаційної програми на радіо та використання інформаційних ланцюжків. Залежно від формату та особливостей мовлення тієї чи іншої радіокомпанії архітектоніка інформаційних програм може суттєво від­різнятися. При цьому є кілька загальних правил та варіантів, які обумовлені специфікою радіокомпаній та їхніх аудиторії.

Таким чином, архітектоніка новинної програми радіокомпанії, що здійснює мовлення на масову аудиторію, може будуватися таким чином, що головною но­виною виступає новина, яка стосується катастрофи, стихійного лиха і довільно може подаватися в комбінації форматів подачі, кожна з яких може розглядатися як головна новина, сюжет присвячений безпосередньо катастрофі, містить еле­менти репортажу та інтерв'ю з причетними особами; головна новина починаєть­ся з представлення конкретних доль і портретів людей, які постраждали внаслі­док катастрофи, головна новина починається з подачі офіційної реакції. Відтак наступні сюжети можуть становити довільну комбінацію економічних новин, но­вини міжнародного життя, новини культури і спорту,

У тому разі, коли йдеться про формат інформаційної програми для радіо­компанії, що працює на вузькоспеціалізовану аудиторію, - у такому разі при будь-яких можливих комбінаціях загальна архітектоніка інформаційної програ­ми передбачатиме головну новину, якою так само, як і в попередньому випад­ку, виступає новина, яка стосується катастрофи, стихійного лиха і довільно може подаватися в комбінації форматів подачі, кожна з яких може розглядати­ся як головна новина сюжет, присвячений безпосередньо катастрофі, містить елементи репортажу та інтерв'ю з причетними особами, головна новина починається з представлення конкретних доль і портретів людей, які постраждали внаслідок катастрофи, головна новина починається з подачі офіційної реакції. Після головної новини інформаційна програма спеціалізованої радіопрограми повинна продовжитися інформаційним сюжетом відповідно до спеціалізації радіокомпанії - спорт, культура, сільське господарство. Після цього подаються всі інші неспеціалізовані новини

Інформаційний ланцюжок. Інформаційний ланцюжок- це елемент, по­кликаний забезпечити під час верстки програми логічно вмотивований перехід від одного сюжету до іншого. Чимало інформаційних програм, особливо тих. чий темп подачі інформації особливо високий, не використовують якихось спе­ціальних прийомів для створення інформаційних ланцюжків між сюжетами. Крім того, практика заангажованої необ'єктивної журналістики показала, що інформаційні ланцюжки можуть бути використані для маніпуляції інформацією та надання їй певного оціночного забарвлення.

Застосування правил наближення інтересів та "перевернутої піраміди" для інформаційної програми на радіо. Особливість застосування правил на­ближення інтересів в інформаційній програмі на радіо полягає в тому що для кожного сюжету це робиться аналогічно до того, як це відбувається під час робо­ти над фактом. Однак, як уже було зазначено, ми розглядаємо інформаційну програму як окремий жанр. Незважаючи на те, що вона складається з менших за обсягом матеріалів і сюжетів, які можуть мати власну жанрову специфіку - бути фактом, містити елементи репортажу та інтерв'ю. Саме визначення інформацій­ної програми на радіо як окремого жанру дає змогу підійти до нього як до окре­мого цілісного матеріалу, тобто розглядати правила наближення інтересів та "перевернутої піраміди" в контексті застосування в цілому до інформаційної про­грами, тому відповідно до того, як ці правила застосовуються до окремого жанру (скажімо до факту), так само ці правила повинні бути застосовані загалом до ін­формаційної програми.

4. Тональність, темп викладу та вербально-інтонаційний образ ведучого (диктора). Особливо важливу роль для інформаційної програми на радіо виконує вербально-інтонаційний образ ведучого (диктора). Специфіка полягає в тому, що, на відміну віддрукованого тексту, у процесі ознайомлення з яким, читач має змогу зробити паузу, обдумати прочитану інформацію, вербальний текст, який озвучує ведучий, подається у високому темпі і сприймається моментально, без особливих пауз та можливості обдумати зміст отриманої інформації. Специфіка подачі інфо­рмації у радійній програмі полягає в тому, що обдумати отриману інформацію, слухач, як правило, може лише після закінчення програми.

У той же час, подача інформації на радіо також суттєво відрізняється від подачі інформації на телебаченні Суть полягає в тому, що на відміну від радіо де ми маємо справу з вербальним текстом, текст телевізійної інформаційної програми вербально-візуальний, а тому більшою мірою стислий і концентрова­ний. Таким чином, те, що ведучий інформаційної програми на телебаченні мо­же повідомити через картинку (показати знак з назвою населеного пункту, дати картинку з місця події, просто зробити паузу, аби глядач мав змогу побачити картину того, що відбувається, на власні очі), ведучий інформаційної програми на радіо повинен розповідати.

Існує два основних варіанти темпу подачі інформації в інформаційній про­грамі на радіо

1 Максимально високий.

2. Середній.

Залежно від темпу подачі інформації визначаються і дві основні моделі ве­рбального інтонаційного образу ведучого:

1. Суто інформаційний - ведучий подає лише інформацію, висновки з якої повинен зробити сам слухач. При цьому інформація подається у високому те­мпі, інтонуються лише ключові слова та елементи, що становлять собою осно­вне повідомлення кожного сюжету.

2. Резюмуючий - ведучий, не вдаючись до оцінок і коментарів, подає ін­формацію у прогностичному ключі, даючи слухачу змогу одразу зрозуміти, які наслідки і перспективи може мати та чи інша подія. При цьому інформація по­дається у середньому темпі, що дає змогу слухачу обдумати отриману інфор­мацію. Крім того, такий спосіб подачі інформації потребує значно активнішого інтонування - ведучий інтонує не лише ключові слова та елементи основного повідомлення, а й робить наголос на важливих деталях, використовує інтону­вання за допомогою тембру голосу та пауз.

Звукоефекти. Звукові ефекти в інформаційній програмі на радіо за умови професійного застосування можуть справити ефект, аналогічний тому, який справляє картинка на телебаченні. При цьому незалежно від формату програ­ми важливим є дотримання кількох головних вимог:

1. Звукові ефекти (шум мітингу, шум води, гуркіт автомобілів) повинні в межах доцільності пояснюватися ведучим

2. Ведучий може робити паузи і давати змогу глядачу самому почути, що відбувається лише в тому разі, коли звукова картинка буде повністю зрозумі­лою (як правило це голоси людей, які несуть інформацію, яку можна чітко іден­тифікувати).

3. Накладання звукоефектів та голосу ведучого доцільно робити лише в тому разі, коли вони органічно доповнюють одне одного і не ускладнюють сприйняття інформації на слух

5. Інформаціина програма у прямому ефірі незалежно від фо­рмату програми має свої особливості. У цілому вони зводяться до наступних

1. Ведучий не має права на мовну помилку та помилку інтонаційну,

2 Інформаційна програма вимагає дуже чітких стиків між частинами сюже­ту, включенням кореспондентів.

3.Підводки в інформаційній програмі в прямому ефірі, як правило, лаконі­чні і забезпечуються ведучим.

4. Для забезпечення чітких стиків між частинами сюжету, особливо якщо йдеться про включення кореспондента, ведучий та кореспондент користуються таким прийомом після формулювання свого запитання до кореспондента, ве­дучий дає йому команду про його включення, наприклад, називаючи кореспон­дента по імені, а кореспондент після того, як дав відповідь, повідомляє про за­кінчення свого блоку і про те. що тепер має включитися ведучий, так само на­зиваючи того по імені.

5. У тому разі, коли у програмі використовуються елементи інтерв'ю, запро­шені розташовуються або у студії, або знаходяться біля кореспондента. У першо­му разі стики забезпечує ведучий, а в другому - ведучий та кореспондент.

6. При передачі звукових ефектів звукорежисер має стежити за тим, аби голос ведучого і звукові ефекти органічно доповнювали, а не гасили одне од­ного та не ускладнювали сприйняття інформації на слух.

Інформаційна програма у запису. Інформаційна програма у запису, неза­лежно від формату програми, також має свої особливості У цілому вони зво­дяться до кількох:

1. Ведучий має більше часу продумати подачу матеріалу, виправити мовні
помилки та помилки інтонаційні.

2. Інформаційна програма у запису дозволяє зробити стики між частинами
сюжету чи включенням кореспондентів більш якісними.

3. Підводки в інформаційній програмі у запису можуть бути як лаконічни­
ми, так і більш розлогими та продуманими.

4. Для забезпечення чітких стиків між частинами сюжету, особливо якщо йдеться про включення кореспондента, ведучий та кореспондент користуються таким самим прийомом, як і у прямому ефірі, однак при монтажі передачі стики за допомогою імен, як правило, вирізаються.

5. У тому разі, коли у програмі використовуються елементи інтерв'ю чи репортажу, запис може бути зроблений окремо і потім відповідно вмонтова­ний у програму.

6. Загалом інформаційна програма у запису дає змогу для широкого вико­ристання монтажу.

7. Можливість монтажу також поширюється на подання звукоефектів та­ким чином, аби вони органічно доповнювали одне одного і не ускладнювали сприйняття інформації на слух.

Режисура монтажу. Сучасна техніка дає змогу значно спростити монтаж сучасної інформаційної програми, порівняно з тим. як це робилося на етапі по­яви і становлення радіожурналістики. Водночас сучасна техніка дає змогу створювати оновлені версії Для цього запис-оригінал проходить обробку на комп'ютері, після чого будь-який співробітник редакції може опрацювати текст будь-яким чином і як завгодно. Згаданий шведський журналістикознавець Ерік Фіхтеліус пише, що це дає змогу одному журналісту працювати над підготов кою розлогого інтерв'ю, а інший репортер, використавши цей же оригінал запи­су, може підготувати невеличкий фрагмент для випуску новин.

Однак, незважаючи на технічні засоби, радіомонтаж вимагає застосування специфічних професійних прийомів

Мікшування частин сюжету. Частини одного сюжету можуть бути записані в різний час і в різних місцях, тому на одних можуть бути документальні шуми (для кожної частини свої), а інші можуть бути чистими, оскільки їх записували у студії. Відмінності у фонових звуках (звуковому тлі) буде негативно позначати­ся на сприйняття інформації

Мікшування. Прийом мікшування дає змогу мінімізувати негативні наслідки наявності у різних частинах запису різних шумів і полягає в тому, що закінчен­ня однієї частини шуму плавно переходить в інший Наприклад, звукові тони. яю супроводжують інтерв'ю, плавно гасяться перед тим, як репортер почне чи­тати свій текст у студії. Документальні шуми, зроблені окремо, дадуть змогу наприкінці інтерв'ю досягнути додаткового ефекту - наприклад, ефекту прису­тності, тому репортеру, який працює з репортажем, у якому є нестудійні запи­си, чи з елементами репортажу для інформаційної програми на радіо, необхід­но завжди записувати звукове тло. Таким чином, наявність звукового тла дасть змогу створити і передати атмосферу того місця, де журналіст робить запис, а прийом мікшування дасть змогу пом'якшити переходи від однієї частини сюже­ту до іншої, що полегшить природність сприйняття.

Як різати звукові сюжети. Якщо у процесі монтажу необхідно вирізати шматки вербального тексту, найоптимальніше це зробити на твердий приголо­сний, ніж на м'який приголосний чи тим паче голосний. Коли слово звучить як р-р-репортаж, зрозуміло, що його значно легше обрізати на твердий приголос­ний р, ніж, скажімо, слово тополя на м'який л.

Монтаж на аналоговій і цифровій техніці також має свої відмінності. В аналого­вій техніці монтажні ножиці знаходяться за 1-2 см від звукової головки. А монтаж­на точка - тобто те місце, де журналіст збирається різати, - знаходиться прямо напроти звукознімальної головки. Це означає, що журналіст повинен трохи протяг­нути плівку ближче до ножиць. Точно відрізати частину запису також непросто, особливо якщо відсутні звукові мітки Часто для таких випадків використовують спеціальний монтажний олівець, за допомогою якого позначають монтажну точку. Монтаж цифрового запису - значно простіший і здійснюється на комп'ютері, де на екрані видно графічне зображення звуку, а монтаж здійснюється за до­помогою курсора та електронних ножиць, що дозволяє знайти точки монтажу з великою точністю.

Ще одна проблема, яка виникає при монтуванні елементів репортажу чи інтер­в'ю в інформаційній програмі на радіо, полягає в тому, що той самий голос, запи­саний у студії і на місці події, має різну тональність. На професійній мові це нази­вається зіткнення голосу - голос на голос, тому неприпустимо монтувати епізод ін­терв'ю, подаючи його одразу після частини, яка записана у студії. Аби уникнути ко­нтрасту між натурним і студійним голосом, вдаються до таких прийомів.

1 Натурний голос ведучого, який ставить запитання, вирізається і запи­тання заново записується у студії.

2 Вирізати запитання і представити інтерв'юера у власному тексті, запи­саному в студії, одразу по тому перейшовши до відповіді інтерв'юера, таким чином почавши інтерв'ю з відповіді на запитання. При цьому застосовується

3 прийом мікшування, який дає змогу уникнути звинувачення, що інтерв'ю запи­сано окремо, а потім запитання підігнано під відповіді і навпаки.

4 Утому випадку, коли у частині запису міститься розповідь про щось цікаве, різати цю частину слід дуже обережно Справа в тому, що в такому разі тон того, хто роз­повідає, на підйомі і слухач чекає продовження, тому різати потрібно в тому місці, де тон іде на спад. Якщо такої змоги нема - краще різати таким чином, аби виглядало, що того, хто розповідає, обірвали на півслові, а потім він знову продовжив розповідь

Поиск по сайту: