Інформаційна діяльність та інформаційне обслуговування

Інформаційна діяльність розуміється, як невід'ємна частина будь-якої розумової праці, яка полягає в сприйнятті, зберіганні (запам'ятовуванні), переробці (осмисленні, оцінці, узагальненні і т. д.), видачі соціальної інформації. Якщо врахувати, що змістом соціальної інформації є знання, емоції, вольові дії, то важко знайти таку операцію розумової праці, яку не можна було б назвати "інформаційною".

Інформаційна діяльність, як і всяка людська діяльність доцільна, здійснює її суб'єкт (особистість, соціальна група, маса людей), що переслідує певну мету. Завдань інформаційної діяльності може бути три:

1) отримання нового знання, емоційних імпульсів, порад чи зауважень;

2) повідомлення іншим людям про пізнане і пережите;

3) управління поведінкою інших людей.

Для досягнення цих завдань суб'єкт повинен зайнятися або пізнавальною діяльністю в широкому сенсі слова, включаючи наукову й художню творчість, або комунікаційною діяльністю. Звідси випливає, що "інформаційна діяльність" – це узагальнююче поняття для пізнавальної та комунікаційної діяльності. Займаючись пізнанням або комунікацією, суб'єкт одночасно і неодмінно займається інформаційною діяльністю, але займатися просто інформаційною діяльністю як такою, незалежно від пізнавальних або комунікаційних процесів, ніхто не може. Поняття інформаційної діяльності є результат інформаційного підходу до розумової праці.

Операції інформаційної діяльності можна розподілити за домінуючими ознаками на:

– Пізнавальні – сприйняття і переробка соціальної інформації, де головне – розуміння та генерація смислів;

– Комунікаційні – зберігання та видача соціальної інформації, тобто забезпечення руху смислів у часі і просторі.

Поява інформаційного обслуговування зазвичай пояснюється такими причинами. Зі збільшенням числа працівників, зайнятих розумовою працею, розширенням і ускладненням соціальної комунікації зростають труднощі інформаційного обміну. Допоміжні операції, пов'язані з оформленням, збором, пошуком, зберіганням і передачею повідомлень, починають забирати багато часу в активно працюючих інтелектуалів, що негативно позначається на ефективності суспільного виробництва. Звільнити їх від пізнавальних операцій не можна, так як вони є сутністю творчого процесу, а ось розвантажити від зайвого тягаря комунікаційних зусиль можна й доцільно. У зв'язку з цим відбувається виділення груп професіоналів, що забезпечують спеціальну і масову інформацію. Ці професійні групи концентруються в соціально-комунікаційних обслуговуючих інститутах (архіви, бібліотеки, книговидавництва).

Інформаційне обслуговування (інформаційний сервіс) – це галузь професійної інформаційної діяльності, націлена на задоволення суспільних і індивідуальних інформаційних потреб. До інформаційного обслуговування відносять такі операції:

- Оформлення повідомлень, наприклад, поліграфічне тиражування книг;

- Збір повідомлень та комплектування фондів (баз і банків даних);

- Аналітико-синтетична, технічна та смислова переробка повідомлень;

- Зберігання впорядкованих масивів повідомлень;

- Пошук за запитами потрібних повідомлень;

- Поширення повідомлень в середовищі споживачів інформації.

Слід зауважити, що інформаційна діяльність і комунікаційна діяльність, на відміну від обслуговування, не збігаються за обсягом. Інформаційна діяльність охоплює не тільки комунікаційні, а й пізнавальні операції. Тому всі форми комунікаційної діяльності (спілкування, управління, наслідування) можна вважати формами інформаційної діяльності.

У результаті історичного розвитку соціальної комунікації виникли три роди комунікаційного обслуговування, які можуть іменуватися також родами інформаційного обслуговування: документальне, фактографічне, концептографічне.

–Документальне обслуговування є найстаршим, воно виникло фактично одночасно з появою писемності (III тисячоліття до н.е.), коли в храмах і палацах стали формуватися перші архіви та бібліотеки. Сутність документального обслуговування полягає в тому, що комунікаційні потреби реципієнтів задовольняються шляхом подання документів або їх фрагментів, необхідні факти і концепції з яких реципієнти витягують самостійно. В ролі основних соціальних інститутів документального обслуговування виступають: архіви, бібліотеки, бібліографічні служби, видавництва і книжкова торгівля, музеї.

Фактографічне обслуговування полягає в повідомленні споживачам фактографічної інформації. Є дві точки зору на сутність фактографічного обслуговування. Прихильники першої точки зору зводять фактографічне обслуговування до відшукання в документах "шматків тексту", що несуть потрібну фактографічну інформацію. Звідси робиться висновок, що фактографічне обслуговування – це безпосереднє продовження документального обслуговування. Спочатку відшукуються документи, які імовірно містять потрібні факти, а потім вибираються відповідні фрагменти тексту.

Прихильники другої точки зору вважають, що фактографічне обслуговування неодмінно передбачає не тільки розвідку "шматків тексту" різних повідомлень, але і формування з цих сегментів нового документа, що представляє собою опис даного факту, синтезований на основі даних, що містяться в різних повідомленнях, причому достовірність цього опису оцінюється за прийнятою шкалою.

Концептографічне обслуговування полягає не тільки в наданні відомостей про вже відомі концепції, а й у виробленні нових концепцій, а заодно й фактів, необхідних для задоволення попиту на інформацію. Концептографічне обслуговування є найбільш складним родом комунікаційного обслуговування, що вимагає участі висококваліфікованих і ерудованих експертів.

Поиск по сайту: