Історія розвитку інвестиційного законодавства України

Формування в Україні інвестиційного права як підгалузі господарського права почалося з прийняттям Верховною Радою України Закону «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р., а пізніше — Закону «Про іноземні інвестиції» від 13 березня 1992 р.2, дію якого було зупинено Декретом Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» від 20 травня 1993 р.

Певну роль відіграв Закон України «Про державну програму заохочення інвестицій в Україні», який втратив чинність разом з названим Декретом з прийняттям Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р.. 8 жовтня 1992 р. Верховною Радою України приймається Закон України «Про основи містобудування» а 14 жовтня 1994 р. — Закон «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за порушення у сфері містобудування»• Відповідно до зазначених законодавчих актів приймаються підзаконні нормативні акти, в тому числі постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» від 5 серпня 1992 р. № 449, «Про затвердження інвестиційних програм і проектів та проведення державної експертизи інвестицій» від 15 серпня 1992 р. № 473, «Про порядок видачі учасникам інвестиційної діяльності ліцензій на виконання спеціальних видів робіт у проектуванні та будівництві» від 8 жовтня 1992 р. № 569 та багато інших.

12. Загальна характеристика закону України „Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991р.

Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України.

Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

Це основний кодифікаційний акт, який визначає правові й економічні основи інвестиційної діяльності в Україні, а саме:

• розкриває поняття «інвестиції» (ст. 1), «інвестиційна діяльність» (ст. 2);

• визначає види та форми інвестицій та інвестиційної діяльності (статті 1—3);

• дає поняття капітальних вкладень (ст. 1), визначає їхні джерела (ст. 10);

• визначає об'єкти інвестування (ст. 4);

• дає визначення поняття «суб'єкти інвестиційної діяльності», «інвестор» (ст. 5), закріплює їхні основні права (ст. 7) та обов'язки (ст. 8);

• визначає договір як правову форму взаємовідносин між суб'єктами інвестиційної діяльності (ст. 9);

• визначає правові форми державного регулювання в сфері інвестування (ст. 12);

• закріплює порядок прийняття рішень щодо загальноукраїнських (республіканських) інвестицій (ст. 13);

• визначає принципи державного замовлення на капітальне будівництво (ст. 14);

• закріплює основні засади державної експертизи інвестиційних проектів будівництва (ст. 15);

• визначає принципи ціноутворення в сфері інвестиційної діяльності (ст. 17);

• закріплює державні гарантії прав суб'єктів інвестиційної діяльності (ст. 18) та захисту інвестицій (ст. 19);

• визначає умови припинення інвестиційної діяльності (ст. 21) та основні засади відповідальності її суб'єктів.

Поиск по сайту: