|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Концепція «сродної» праці
Концепція «сродної» праці являє особливий інтерес як спосіб людської життєдіяльності. Один із перших філософів нового часу він висунув ідею перетворення праці із засобу до життя в потребу і найвищу насолоду. Суб’єктом людського щастя вважає «внутренній мир, сердечное веселіе, душевную крепость», який можна досягти слідуючи велінню своєї внутрішньої натури, пізнаного в собі бога. Якщо розглянути більш конкретно цю проблему, виявляється внутрішня натура і є «сродность» до певного виду праці. У філософії Сковороди думка про визначальну роль «сродної» праці в забезпеченні щасливого життя вперше набула загального принципу розв’язання проблеми людського щастя і смислу людського буття. В результаті праці, людина споживає продукт, який виконує функцію самозбереження життя. Лише «сродна» праця може дати істинну втіху і задоволення від самого процесу праці. Він стверджує, що праця за покликанням, праця як реалізація творчих здібностей, обдаровань і талантів справді є внутрішньою потребою і приносить вищу насолоду. За умов XVIII століття – це була утопія, але в ній схоплена надзвичайно важлива соціальна проблема. У плані «сродної» праці Сковорода розглядає і проблему соціальної рівності. Принцип «нерівної рівності» він визнає з нерівності обдаровань і покликань, нерівності «природного» походження. Як селянський просвітитель і син своєї доби Сковорода ще не міг піднятись до розуміння матеріально-практичної зумовленості суспільного поділу праці і його опосередкованості відносинами власності. Суспільний поділ праці він намагається перенести на природні «сродності» людини. Звідси його твердження: «Сколько должностей, столько сродностей». Тому критика соціальних вад суспільства в нього йде не по лінії вимог докорінної зміни існуючого суспільного поділу праці, а по лінії моральної перебудови світу шляхом подолання «несродної» праці у всіх сферах суспільної діяльності. Тому, що «несродна» праця – це джерело всіх суспільних вад. Головне було побачити все ж в роботах Сухомлинського про «несродну» працю його звертання проти правління панівних класів, проти своєкористя та егоїстичних перетворень діяльності людей власним протребам. Він один із перших, хто не боявся виступити проти буржуазно-міщанського, споживацького підходу до життя. З ученням про споріднену працю Сковороди тісно пов’язані і його педагогічні ідеї. Працюючи в Переяславській семінарії, Харківському колегіумі та домашнім вчителем, він набув значного педагогічного досвіду, який намагався теоретично узагальнити, опираючись на положення виробленого ним філософського вчення. Оскільки Сковорода приділяє значну увагу питанням філософії моралі, то це спонукає його виробляти відповідні педагогічні принципи освіти й виховання.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |