прибутку підприємств

Планування прибутку - це найбільш відповідальний етап управління господарською діяльністю будь-якої підприємницької структури.

Система планових розрахунків прибутку охоплює визначення джерел його отримання та обґрунтування напрямів використання.

Основним джерелом прибутку в туризмі є виручка від реалі­зації турпродукту (послуг). Прибуток від реалізації планується різ­ними методами.

Перший метод грунтується на використанні двох уже розро­блених планів: плану доходів від реалізації турпродукту (послуг) і плану витрат, пов'язаних з його комплектуванням і реалізацією. Для розрахунків цим методом плану прибутку для туроператора можна використовувати таку формулу:

П^пл_оп = V^пл – ПДВ - В^пл (16)

де П^пл_оп - планова сума прибутку туроператора від реалізації;

V^пл - планова сума виручки (доходу) від реалізації турпро­дукту (послуг) туроператора;

В^пл - витрати на комплектування та реалізацію планового обсягу турпродукту (послуг).

При плануванні прибутку турагента необхідно враховувати специфіку утворення його доходу і витрат за формулою

П^пл_аг = КВ^пл – ПДВ - В^пл (17)

де П^пл_аг - планова сума прибутку від реалізації турпродукту та послуг турагента;

КВ^пл - планова сума комісійної винагороди;

В^пл - витрати турагента на просування на ринок і реаліза­цію турпродукту (послуг).

Другий метод полягає у використанні середнього рівня рен­табельності діяльності підприємства, установленого на плановий період. При розрахунках плану прибутку цим методом використо­вуються такі формули:

- для туроператора –

Д^пл_ч х Р_вир

П^пл_оп = ----------------- (18)

100

- для турагента -

КВ^пл_ч х Р_кв

П^пл_аг = ----------------- (19)

100

де Д^пл_ч - чистий доход туроператора на плановий період;

Р_вир - плановий рівень рентабельності виручки туропера­тора;

КВ^пл_ч - чиста комісійна винагорода турагента на плановий період;

Р_кв - плановий рівень рентабельності комісійної винаго­роди турагента.

Плановий рівень рентабельності діяльності туристичних під­приємств визначається коригуванням фактичного рівня рентабель­ності на можливі зміни доходу і витрат.

Третій метод передбачає прямі розрахунки цільового прибут­ку. Основою такого планування є визначення потреби в прибутку для кожного напряму його використання:

1) інвестування виробничого й соціального розвитку підпри­ємства;

2) виплата доходів і дивідендів власникам капіталу не нижче процентної ставки за депозитними внесками;

3) додаткове матеріальне стимулювання працівників;

4) створення фінансових резервів і фондів ризику;

5) сплата податків та інших обов'язкових платежів із прибутку.

Перераховані види потреб формують загальну потребу в чис­тому прибутку. Для розрахунків оподатковуваного прибутку, що забезпечить одержання планового чистого прибутку, використову­ється формула

П^пл_ч х 100

П^пл_оп = ----------------- (20)

100 - С_под

де П^пл_оп - оподатковувана сума планового цільового прибутку;

П^пл_оп - планова сума чистого прибутку;

С_под - ставка податку на прибуток, %.

Розрахований таким методом оподатковуваний прибуток є вихідним моментом програмно-цільового методу планування дохо­ду та інших показників господарської діяльності.

Планування прибутку з інших джерелах здійснюється мето­дом прямих розрахунків.

Завершальним етапом планування фінансово-господарської діяльності є складання прогнозу прибутку (збитку) за формою, на­веденою в табл. 1.

Таблиця 1 Прогноз прибутків (збитків) підприємства на рік

Схема прогнозування прибутків і збитків, представлена в таб­лиці, ґрунтується на використанні двох розроблених планів: плану доходів від усіх видів діяльності (рядки 1, 6, 11) і плану витрат (рядки 4, 7, 8, 9, 12). На основі даних цих двох планів розрахо­вуються такі планові показники:

- валовий прибуток (р. 5.1) або валовий збиток (р. 5.2);

- фінансовий результат від операційної діяльності, тобто прибуток від операційної діяльності (р. 10.1) або збиток (р. 10.2);

- фінансовий результат від звичайної діяльності до оподат­ковування - це сума прибутку до оподатковування від звичайної ді­яльності (р. 13.1) або сума збитку (р. 13.2);

- чистий прибуток підприємства (р. 15.1) або збиток (р. 15.2).

Система розподілу прибутку підприємства повинна врахову­вати як інтереси суспільства, так і інтереси самого підприємства, йо­го власників і працівників. Це вимагає дотримання ряду принципів:

- першочергового виконання фінансових зобов'язань перед суспільством в особі держави через сплату податку на прибуток;

- забезпечення за рахунок прибутку потреб розширеного від­творення;

- винагороди власників капіталу, авансованого в діяльність підприємства;

- матеріального стимулювання працівників;

- задоволення соціальних потреб трудового колективу.

Основою плану розподілу прибутку виступає базова еконо­мічна стратегія діяльності підприємства. План розподілу прибутку повинен.бути спрямованим на підвищення ринкової вартості під­приємства, на формування інвестицій для забезпечення саморозвит­ку підприємства, на забезпечення матеріальної зацікавленості влас­ників капіталу та працівників підприємства, на формування резерв­ного фонду.

Розподіл чистого прибутку здійснюється підприємством са­мостійно на основі його Статуту. Загальна сума чистого прибутку розподіляється за напрямами, зазначеними на рисунку 4.

Як показано на рисунку, метою розподілу прибутку виступає її капіталізація і споживання. Капіталізований прибуток використо­вується для реінвестування, тобто для розвитку діяльності підпри­ємства, для формування резервного фонду та для інших цілей роз­витку. Важливу роль у діяльності суб'єктів підприємництва відіграє резервний фонд. В економіці України відповідно до законодавства

про акціонерні товариства відрахування прибутку в резервний фонд носить першочерговий характер. Резервний капітал забезпечує збіль­шення акціонерної власності, характеризує готовність підприємства до економічного ризику, а також за відсутності прибутку поточного року забезпечує можливість виплати дивідендів на привілейовані акції. Резервний фонд зміцнює фінансову стійкість підприємств. Особливо важливим є використання засобів резервного фонду на розширення діяльності підприємства, приріст власного оборотного капіталу та покриття його нестачі.

Рис. 4. Основні напрями розподілу прибутку підприємства

Прибуток, що використовується на споживання, виходить зі сфери діяльності підприємства, він «проїдається», а з розвитком діяльності підприємства пов'язаний через стимулювання праці й капіталу. Прибуток, спрямований на соціальні потреби, витрачаєть­ся на утримання та експлуатацію соціально-побутових об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства, на фінансування будівництва об'єктів оздоровчого та культурно-масового характеру. Зі спожива­ної частини прибутку виплачуються премії за досягнення в праці, надається матеріальна допомога, одноразові виплати ветеранам праці, пенсіонерам і т.п. Особливе значення при плануванні розпо­ділу прибутку акціонерних товариств має дивідендна політика, ос­новними варіантами якої можуть бути такі:

- незмінність рівня дивідендів протягом декількох років; - неухильне збільшення рівня дивідендів, що виплачуються акціонерам;

- виділення на виплату дивідендів установленої (норматив­ної) частини прибутку;

- гнучка система виплати дивідендів із залишку прибутку пі­сля капіталізації;

- виплата дивідендів додатково випущеними акціями.

Для оцінювання ефективності розподілу чистого прибутку ви­користовується коефіцієнт капіталізації, що розраховується за фор­мулою

П_кап х 100

К_кп = ----------------- (21)

П_ч

де К_кп - коефіцієнт капіталізації чистого прибутку;

П_кап - прибуток, що капіталізується;

П_ч - чистий прибуток.

Розподіл чистого прибутку вважається раціональним, якщо коефіцієнт його капіталізації становить не менше ніж 25% (К_кп > 25%).

Поиск по сайту: