Принцип законності

Тема. Поняття та джерела нотаріального права.

План

1. Поняття нотаріального права, його предмет і метод регулювання.

2. Джерела нотаріального права.

Питання 1. Поняття нотаріального права, його предмет і метод регулювання.

Нотаріальне законодавство – це система нормативних актів, що регулюють питання організації нотаріату в Україні та порядок здійснення нотаріальних функцій.

*Замість 1-го закону про нотаріат мають бути окремі закони, які б регулювали процедурні аспекти нот. діял. та організаційні.

*До нот. законодавства іноді відносять помилково ті акти, на підставі яких нотаріус постановляє нотаріальний акт (матеріальне право).

*У процесі нотаріус може бути тільки або 3-ю особою, яка не заявляє самост. вимог, або свідком.

*Нот. законодавство – мінливе, змінюється після змін в матеріальному законодавстві; змінюється законодавство щодо організаційних засад нот. діял..

*Нотаріус може бути відповідачем, якщо він порушив закон при вчиненні нот. дії (але немає спору про право цивільне); позови, про відшкодування шкоди, спричиненої незакон. діями нотаріуса.

Нотаріальне право - це комплексна галузь права, що містить у собі норми, як організаційно-правового, так і процедурно-процесуального характеру.

Нотаріальне право – це сукупність правових норм, що регулюють організаційні засади нотаріальної діяльності, а також правові відносини, що виникають при вчиненні нотаріальних дій між нотаріусами та іншими суб’єктами

нотаріального процесу.

Ознаки нотаріального права:

1. нотаріальне право – це самостійна галузь права;

2. це комплексна галузь права;

3. нот. право регулює всі відносини, що виникають в межах нотаріального процесу: як між нотаріусами та заінтересованими і незаінтересованими учасниками нотаріальної справи, так і між самими нотаріусами, а також між нотаріусами, та органами, що здійснюють контроль за їх діяльністю.

4. предметом регулювання нот. права є не нотаріальна діяльність, а нотаріальні процесуальні правовідносини – дії нотаріуса здійснюються в певному порядку, правовідносини виникають в певному порядку;

5. нотаріальні процесуальні правовідносини слід відрізняти від матеріальних правовідносин, що є предметом розгляду нотаріальних органів при вчиненні нотаріальних дій;

6. нот. право перебуває у взаємозв’язку та взаємодії з іншими галузями права. Найтісніші зв’язки – цивільне право.

Система нот. права складається із загальної та особливої частини.

До загальної частини належать питання про поняття нотаріату, систему та компетенцію нотаріальних органів, організаційні засади нотаріальної діяльності, а також загальні правила вчинення нотаріальних дій.

До особливої частини належать спеціальні правила, що визначають порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій, а також правила застосування законодавства інших держав і вчинення нотаріальних дій з іноземним елементом.

Самостійність нотаріального права. Існують 3 основні точки зору на нот. право:

1. нот. право – підгалузь адміністративного права, бо нот. органи довго розгляд. досить довго лише як держ. органи (бо раніше були тільки державні нотаріуси)) - навіть тоді нотаріус не був органом державного управління, тому нот. право не можна відносити до адміністративного; така проблема виявляється при оскарженні нотаріальних дій – особи звертаються до адмін. суду; (раніше спори за участю нотаріуса розглядалися за правилами окремого провадження; з прийняттям КАСу це положення зникло, дехто вирішив, що це пов’язано з тим, що дії нотаріуса оскаржуються за КАСом – це неправильно); нотаріус здійснює владні повноваження, а не управлінські, тому такі справи не розглядаються адміністративними судами;

2. нот. право - це підгалузь цивільного процесуального права;

3. самостійна галузь права.

Першу т. зору не можна визнати правильною, бо між нотаріальною та адмін. діяльністю існує принципова різниця за:

1. юридичним характером – попри владні повноваження нотаріуса його діяльність обмежується нотаріальними функціями та принципом диспозитивності;

2. колом суб’єктів та структурою їх правовідносин;

3. цілями – охорона та захист прав;

4. результатами – нот. акт, що є правозастос. юрисд. актом; адмін – обов’язковий припис;

5. методами діяльності: адмін – імперативний; нотар. – імперативно-диспозитивний, диспозитивний.

Співвідношення нотаріального та цивільного процесуального права: це не тотожні явища, хоча між ними є тісний взаємозв’язок, що відбивається у подібності предметів та методів регулювання, а також низки принципів і правових інститутів.

Предмет нотаріального права складають суспільні відносини у галузі організації та здійснення нотаріальної діяльності, спрямовані на охорону та захист цивільних прав і забезпечення інтересів фізичних та юридичних осіб державою. При цьому, предмет нот. процесуального права представляють суспільні відносини, що складаються між нотаріальними органами та ін. суб»єктами нотаріального процесу з приводу вчинення нотаріальних дій, що мають на меті надання вірогідності правам, фактам та документам.

Специфіка предмету регулювання нот. права – обов’язковим суб’єктом правовідносин є нотаріус; зміст – права, обов’язки та діяльність суб’єктів процесу; виникають правовідносини тільки за наявності відповідної норми права.

09.10.2012

Метод правового регулювання нотаріальної процесуальної діяльності можна визначити як способи та засоби, що використовуються в межах правового регулювання в нотаріальних процесуальних правовідносинах. Специфікою методу нотаріального регулювання є:

1. загальноюридичний стан сторін та структура їх правовідносин – нот. проц. правовідносини можуть характ. як владовідносини з певними обмовками – елемент влади обмежується диспозитивнистю та процесуальною формою;

2. специфіка юридичних фактів, як передумова виникнення нотаріальних процесуальних правовідносин (форма тих чи ін. фактів передбачена законом; факти є різними за юр. характером – можуть ставати передумовою всієї системи таких правовідносин, є факти, які впливають на виникнення конкретних правовідносин (направлення документів на експертизу);

3. особливий спосіб формування змісту нотаріальних правовідносин (дозволено те, що прямо передбачено в законі; правовідносини формуються тільки в той спосіб, як передбачено законом);

4. специфіка правових санкцій в нотаріальному процесі (санкції передбачають неможливість вчинення дій, які б допустили порушення закону);

5. наявність вимог нотаріальної процесуальної форми (особливий процедурний порядок вчинення нотаріальних дій)(акт повинен мати юридичне значення і бути безспірним).

Питання 2. Джерела нотаріального права

ст. 2, ст. 7, ст. 39 ЗУ «Про нотаріат»

КУ – розглядається як джерело нот. права, нотаріальна діяльність не вичерпується лише вчиненням нот. дій (як у ст. 39), а мова йде і про організаційну і ін. діяльність (ст. 2 ЗУ). Ст. 7 ЗУ – нотаріуси здійснюють діяльність на підставі джерел матеріального права, а не на свій розсуд.

Джерела НП – це система законодавства, що регулює організацію та здійснення нотаріальної діяльності в Україні.

Джерелами є:

1. Конституція України (як джерело нот. права, ст. ст. 3, 8, 10, 13,14, 19, 24, 55, 59, 67);

2. ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993 (звернути увагу на структуру!!!!!) Розд. 1 – нотаріат в Україні, передбачає структуру нот. органів,інші питання організації, різницю між державними та приватними нотаріусами; Розд. 2; Розд. 3 – процедура вчинення нот. дій, є як загальні, так і спеціальні правила вчинення нот. дій.

3. ЦК, ГК, КЗпП та ін.

4. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом МЮУ від 22.02.2012;

5. Консульський статут України затв. Указом ПУ від 02.04.1994 року (ред. від 21.04.2004) – через те, що консю. уст. мають право вчиняти нот. дії;

6. Указ ПУ від 10.07.2010 «про впорядкування стягнення оплати за вчинення нотаріальних дій»;

7. Правила ведення нотаріального діловодства затв. Наказ МЮУ від 22.12.2010;

8. Порядок вчинення нотаріальнизх дій посадовими особами органів МС затв. Наказом МЮУ від 11.11.2011;

9. Порядок проходження стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса та підготовки стажиста до нот. діяльності затв. Наказом МЮУ від 28.06.2008 (ред від 21.12.2009);

10. Порядок допуску до складання кваліфікаційного іспиту осіб, які пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату затв. Наказом МЮУ від 28.07.2011;

11. ПКМУ від 31.08.2011 «Про затвердження положення про вищу кваліфікаційну комісію нотаріату»

12. Порядок видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю затв. Наказом МЮУ від 22.06.2009 (в ред. 10.06.2011)

13. Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльносіт та заміщення приватного нотаріуса затв Наказом МЮУ від 22.03.2011

14. Положення про державний нотаріальний архів затв. Наказом МЮУ від 18.05.2009;

15. Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності затв. Наказо МЮУ від 23.03.2011;

16. Порядок перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства затв. Наказом МЮУ від 24.12.2008;

17. Положення про єдиний реєстр довіреностей затв. Наказом МЮУ від 26.12.2006

18. Положення про єдиний реєстр заборон відчуження об»єктів нерухомого майна затв. Наказом МЮУ від 09.06.1999 (у ред. від 18.08.2004)

19. Положення про спадковий реєстр затв. Наказом МЮУ від 07.07.2011

20. Перелік документів, за якими стягенння заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затв. ПКМУ від 29.06.1999;

21. Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна затв. МЮУ від 27.10.1999

Тема. Організаційні засади нотаріальної діяльності в Україні

Компетенція державних нотаріусів, що працюють в держаних нотаріальних архівах – ст. 35 ЗУ «Про нотаріат» (Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються у справах цих архівів. + перевіряють законність посвідчених заповітів особами, які перелічені ст. 40-1 ЗУ; + дають дублікати документів)

Компетенція посадових осіб органів МС – ст. 37 ЗУ «Про нотаріат». Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 40 ЗУ «про нотаріат» та ЦКУ посадові особи органів МС мають право посвідчувати довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами (якщо у цій місцевості є держ. чи приват. нотаріу, такий документ не буде мати юр. сили).

Компетенція консульських установ та дипломатичних представництв – ст. 38 ЗУ «Про нотаріат».

Питання 2. Порядок набуття та припинення нотаріальних повноважень.

Набуття повноважень нотаріуса – на основі 2-х фактів: 1) призначення на посаду державного нотаріуса; 2) реєстрація приватного нотаріуса.

Ст. 3 ЗУ «Про нотаріат» - вимоги до осби, яка має намір стати нотаріусом.

Нотаріусом може бути:

1. громадянство

2. вища юридична освіта

3. володіння українською мовою

4. стаж роботи – не менше 3-х років (до стажування)

5....

Набуття повноважень державного і приватного нотаріуса (спільні вимоги):

1. вища юридична освіта;

2. проходження стажування – ст. 13 ЗУ (стажист нотаріуса);

3. складання кваліфікаційного іспиту – ст. 10 ЗУ;

4. отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю – ст. 11 ЗУ;

5. принесення присяги – ст. 6 ЗУ;

6. можливість анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю – ст. 12 ЗУ.

Стажування:

Програма стажування (ст.13)

Порядок проходження стажування, 2008 рік

Програма стажування передбачає конкретний перелік питань, що вивчаються стажистом під час проходження стажування та завдань, які йому необхідно виконати і зумовлює необхідність складання плану стажування з визначенням відповідних строків.

Порядок проходження стажування: стажування триває 1 рік, можливе як у державній нотаріальній конторі, так і у приватного нотаріуса (кандидатура керівника стажування, у випадку стажування у приватного нотаріуса, визначається наказом Управління юстиції за наявності 2-х умов: 1) згода самого нотаріуса (при цьому, нотаріус не може відкликати таку згоду); 2) наявності вакантної посади стажиста). Керівником стажування може бути державний нотаріус або приватний нотаріус, який має стаж роботи не менше 10 років і до якого не застосовувалися дисциплінарні стягнення (для приватних нотаріусів – не провадилось обмеження нот. діяльності). Керівник стажування може одночасно стажувати тільки 1 стажиста. По закінченню стажування керівник стажування складає висновок про проходження стажування. Умови роботи стажиста визначаються трудовим контрактом, на підставі укладеного контракту обласним управлінням юстиції видаєтья наказ про проходження стажування. Контроль за проходженням стажування – керівник стажування та уповноважена на це посадова особа управління юстиції. Висновок про проходження стажування подається на затвердження начальнику управління юстиції або його заступнику з питань нотаріату (якщо висновок затверджується – стажування вважаєтья пройденим, якщо не затверджується – можебути оскаржене до суду)

Складання кваліфікаційного іспиту.

Порядок допуску до вкладання кваліфікаційного іспиту;

Положення про Вищу кваліф. комісію нотаріату (Складання – тільки у Києві, бо тільки там діє Вища кваліфікаційна комісія); ВККН утворюється при МЮУ у м. Києві.

Основними завданнями ВККН є:

1. визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю;

2. вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

ВККН має наступні повноваження:

1. розглядає подання обласних управлінь юстиції по допуск до складання кваліфікаційного іспиту; САМОСТІЙНО

Питання 3. Особливості організації державної та приватної нотаріальної діяльності. Правовий статус приватного нотаріуса.

За суттю діяльність державного та приватного нотаріуса є однаковою. Відмінність – виключно у площині організації цієї діяльності (ст. 1 ЗУ про нотаріат).

Різниця між приватними та државними нотаріусами.

23.10.2012

Тема. Поняття та принципи нотаріального процесу.

План.

1. Поняття та ознаки нотаріального процесу.

2. Нотаріальна процесуальна форма.

3. Поняття та класифікація принципів нотаріального процесу.

4. Зміст окремих принципів нотаріального процесу.

Поняття нот. процесу в законодавстві немає.

Чим краще працює нотаріат, тим менше навантаження на судову систему.

Від нотаріуса походить не договір, а посвідчення договору!!!!

Нотаріальна діяльність є різновидом правової форми правозастосовчої діяльності, в межах якої здійснюється застосування матеріальних та процесуальних норм внаслідок реалізації нотаріусом юрисдикційних повноважень стосовно безспірних прав, фактів та документів. Нотаріальний процес представляє собою форму здійснення нотаріальної діяльності, різновид юридичного процесу, що складає собою встановлений законом порядок вчинення нотаріальних дій (нот. процес – це порядок вчинення нотаріальних дій).

Ознаки нотаріального процесу:

1. нот. процес здійснюється у формі розгляду та вирішення певної нотаріальної справи; вирішення нотаріальної справи – це сукупність процесуальних дій, спрямованих на встановлення фактичного складу, що тягне за собою юридичні наслідки. В результаті вчинення нот. дії юридичні права та обов»язки заінтересованих осіб санкціонуються державою (через діяльність нотаруса визначаються п. і о. заінтересов. осіб)

2. є різновидом правозастосовчої діяльності, особливість його полягає у тому, що нотаріуси застосовують норми як матеріального, так і процесуального права. (коли ми характ. б-ку діял. як правозастосовчу, виділ 3 етапи: дослід. док, встан. фактів, винес. ріш – те саме здійсн. нотаріус, але за процедурою, втан. в законі)

3. розгляд та вирішення нот. справи здійснюється спеціально уповноваженими на те органами та особами, їх конкретний склад та обсяг компетенції визначається законодавством;

4. порядок набуття нотаріальних повноважень нот. органами та вимоги до них закріплюються у законодавстві;

5. нот. процес як різновид юридичного процесу – це діяльність, результати якої обов»язково оформлюються у відповідних процесуальних актах-документах. (нотаріальний акт - ст. 48, 52,89 ЗУ «Про нотаріат», Правила нотаріального діловодства);

6. нотаріальний процес – це діяльність, зумовлена процедурно-процесуальною регламентацією. яка є гарантією проавильного, швидкого та ефективного розгляду нотаріальної справи (ст. 39 + принципи і гарантії нот. діяльності ЗУ «Про нотаріат»)

Елементами нот. процесу є: його суб’єкти, стадії, провадження, нотаріально-процесуальна форма.

Нотаріальна процесуальна форма – це сукупність сформульованих у законі умов та вимог, що ставляться до вчинення будь-якої дії будь-яким суб’єктом процесу.

Вимоги до нотаріальної процесуальної форми:

1. нот. процесуальні норми містять перелік осіб, що можуть брати участь у нот. процесі та визначають їх правосуб»єктність;

2. в нот. процесі припустимими є лише дії, передб. законом

3. процес є строковим, а нот. дії вчин. послідоівно

4. нот. вчин стадійно, привчин. нот. дії виділ 3 стадії:

a. порушення нот. пр.

b. піднготовка до вчин нот. дії

c. розгляд нот. дії по суті та постан. нот. акту

5. нот. дії підляг проц. іорм

Відрязн. нотаріальний процес:

1. для відкр. нот. справи не вимаг. документа, що містив би вимогу до ін. особи;

2. нот. провадження має однобічний характер і не підкорюється засадам змагальності, оск. серед сбктів нот. проц. немає сторін з протилеж. інтересами;

3. нот. проц. форма передб. наяв. інституту обов»язк. участі заінтерес. осіб, що не є ініціаторам вчин. нот. дії як засобу запобігання порушення їх прав;

4. юр. факти в межах нот. проц. встановлюються, як правило, на підставі письм. доказів (обмежене коло засобів доказування)

5. нот. акт, що постановляється в результ. вчин. нот. дії не набуває яоксті виключності, на відміну від суд. рішення;

6. в межах нот. процесуальної форми здійснюється застосування не санкції, а диспозиції норми права.

30.10.2012

Питання 3. Принципи нотаріального процесу

Для принципів важливо їх нормативне закріплення – поки немає нормативного закріплення, положення не може вважатися принципом.

Принципи нотаріального процесу – це найбільш загальні та стабільні правові положення, що визначають правову сутність нотаріального провадження.

Ознаки принципів:

1. нормативне закріплення – (можна в різний спосіб - не залежно від способу нормативного закріплення можна говорити про принцип);

2. об’єднання в систему та тісний взаємозв’язок між ними (система – об’єднання в одне ціле через взаємодію та взаємозв’язок; системність відбивається в тому, що дія одного принципу відбивається через дію іншого принципу);

3. принципи відбивають найбільш суттєві риси нотаріального процесу, визначають характер та зміст діяльності його суб»єктів;

4. зміст принципів зумовлюється юридичною спрямованістю нотаріальної діяльності;

5. принципи закріплюють найбільш загальний характер вимог до нотаріальних процесуальних правовідносин;

6. норми-принципи є найбільш стабільним;

7. вони визначають перспективи розвитку нот. законодавства – інші норми не можуть суперечити;

8. порушення норм-принципів тягне за собою більш сурові наслідки (скасування акту).

Класифікація принципів:

З джерелом закріплення принципи нот. процесу поділяються на: конституційні (тільки у КУ) та галузеві (у спеціальному законодавстві);

Конституційні: верховенства права (ст. 8 КУ); принцип рівності громадян перед законом (ст. 21, 24 КУ); принцип пріоритетності прав і свобод людини (ст. 3 КУ).

Спеціальні: законності (ст.ст. 2, 7, 39, 5, 49,51, 54,75 ЗУ Про нотаріат; принцип обґрунтованості нотаріальних актів (ст. 42,ч. 2 ст. 54, ст. 55 ЗУ Про нотаріат); принцип диспозитивності (57,67,60, ін. ЗУ Про нотаріат); принцип безпосередності (ст. 42,43,45, 56 ЗУ Про нотаріат); принцип державної мови нотаріального діловодства (ст. 15 ЗУ Про нотаріат, ст. 16 ЗУ про засади державної мовної політики); принцип сприяння фізичним та юридичним особам у реалізації їх прав (ч. 2 ст. 5, ст. 4, ч. 2 ст. 54, ст. 46 ЗУ); принцип дотримання таємниці вчинюваних нотаріальних дій (ч. 2 ст. 5, ст. 8 ЗУ); принцип державного регулювання нотаріальної діяльності (ст. 2-1, 11, 17,30, 13-1, 14, 18,33 ЗУ); принцип доступності нотаріальної форми охорони та захисту прав (ст. 55, 59 КУ, ст. 1, 44, 41 ЗУ Про нотаріат, Декрет про державне мито).

Принцип законності.

Порушення нот. процесу іншим учасником, не нотаріусом, не може впливати на законність нот. акту, але нотаріус має не допустити такого порушення.

Законною чи незаконною нотаріальну дію може визнати тільки суд, посадова особа міністерства (управління) юстиції. Позбавити свідоцтва – тільки на підставі удового рішення, нотаріус в такій справі може бути тільки відповідачем, якщо 3-ю особою – ні.

Зміст принципу законності у нотаріальній діяльності полягає у настпних првилах:

1. вичнення нот. дій, віднесене до компетенції нотаіральних органів здійснюється на підставі закону (ст. 7) та у порядку, визначеному законом (ст. 2, 39 ЗУ);

2. в межах здійснення нотаріальної діяльності одночасно застосовуються норми і матеріально і процесуального права, тобто принцип законності має 2 аспекти – мат-прав. і проц-прав.

Мат-прав. аспект полягає в тому, що нотаріус застосовує матеріально-правові норми, які регулюють відповідні матеріальні відносини, що набувають нотаріального посвідчення.

Проц-прав. аспект принципу законності полягає у тому, що порядок вчинення будь-якої нотаріальної дії ретельно врегульований нотаріальним законодавством.

3. нотаріус зобов»язаний не тільки сам дотримуватись вимог закону, а і забезпечити його дотримання у діях інших учасників процесу;

4. у випадку порушення принципу законності настають різні правові санкції: для нотаріуса – скасування нотаріального акту як незаконного, для інших учасників – процесуальні тяжкості;

5. зміст принципу законності відбивається не тільки у загальних (ст. 49- 51ЗУ) а і у спеціальних правилах вчинення нотаріальних дій (ст. 54, 75 ЗУ – прояв принципу законності при вчиненні окремих нотаріальних дій);

6. як складову принципу законності слід розглядати незалежність нотаріуса та підкорення його тільки вимогам закону. (окремого нормативного закріплення принципу незалежності нотаріуса немає, але така норма міститься майже у всіх проектах)

Поиск по сайту: