А) співмірності поділу; б) єдиного принципу поділу; в) взаємовиключення членів поділу; г) безперервності поділу

Правило співмірності поділу говорить, що обсяг членів поділу, разом узятих, має дорівнювати обсягу поняття, яке ділиться.

При порушенні цього правила твір або його частина буває вужче або ширше ніж тема. Практично порушення цього правила виражається у тому, що автор пропускає які-небудь частини цілого або включає до тексту частини, які до нього не відносяться. У першому випадку тема розкривається неповністю, у другому – її межі розмиваються, що утруднює сприйняття. [3; с.46-48, 6; с.56, 24; 40-41]

Правило єдиного принципу поділу говорить, що поділ має відбуватися на одній основі, тобто не можна поділяти поняття таким чином, щоб одні члени поділу були виділені за однією ознакою, а інші – за іншою. [3; с.46-48, 6; с.56, 24; 40-41]

З цього правила випливає правило взаємовиключення членів поділу, яке говорить, що поділ має бути таким, щоб кожний окремий предмет, мислимий у родовому понятті, входив до обсягу тільки одного члена поділу. Якщо основа поділу одна, то члени поділу виключають один одного, якщо ж поділ проведено не за однією основою, то члени поділу будуть перехрещуватися, що призведе до повторів та композиційної нечіткості. [3; с.46-48, 6; с.56, 24; 40-41]

Для перевірки судження за допомогою правила взаємовиключення членів поділу потрібно: знайти основу поділу тексти на частини, переконатися у тому, що обрана автором основа охоплює увесь текст, пересвідчитися, що ця основа є єдиною.

Правило безперервності поділу говорить, що в процесі поділу необхідно переходити до найближчих видів, не перескакуючи через них. Порушення цього правила призводить до помилки, що називається стрибком у поділі. У цьому випадку збільшується вірогідність пропусків, непослідовності, а читачеві важче знайти систему у викладі матеріалу, та зрозуміти сам матеріал. [3;с.46-48, 6; с.56, 24; 40-41]

Виявити порушення правил поділу можна при зіставленні членів одного ряду з узагальнюючим словом та між собою. Усунути помилки можна, виключивши один із членів поділу, або, розширивши основу. Піддаючи редакторському аналізу реферат, потрібно чітко уявляти собі той універсальний логічний клас, який охоплює усю сукупність предметів та явищ даної теми. Порівнюючи зміст цього універсального класу із змістом членів поділу, тобто підпорядкованих рубрик, редактор може встановити правильні відношення між поняттями даної області, може уточнювати та замінювати, досягаючи при цьому, логічної – цілісної, послідовної, без повторень, відхилень і пропусків – композиції твору або його частини. [14; с.240-242]

2. Виявлення та виправлення логічних помилок у категоричних умовиводах

Не всі логічні помилки у рефератах пов’язані із визначенням та поділом понять. Зустрічаються помилки, викликані невизначенністю висловлювань, у результаті чого зміст стає незрозумілим читачеві. Смисловий зв’язок порушується через невідповідність причини та наслідку, засновків та висновків.

Умовиводом (силогізмом) називається форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження, яке містить у собі нове знання. [6; с.108]

У категоричному силогізмі обидва засновки є категоричними судженнями. Поняття, що входять до складу суджень називаються термінами. Термін, який займає місце суб’єкта у висновку, називається меншим терміном. Предикат у висновку є більшим терміном. Середній термін — це поняття, яке входить до обох засновків і відсутнє у висновку. [6; с.108]

Для того, щоб з істинних засновків можна було б робити істинний висновок, необхідно дотримуватися таких правил термінів та правил засновків.

Правила термінів:

1) у кожному силогізмі має бути три і тільки три терміни — не більше і не менше; [3; с.121-123, 6; с.121-126, 24; с.141-145]

Якщо в засновках два терміни, то відсутнє поняття, із котрим має зв’язуватися один із термінів силогізму. У такому випадку не можна вивести третє судження, яке було б відмінним від засновків, не суперечило їм, не було тавтологією.

Якщо в силогізмі чотири терміни, то в ньому не буде середнього терміна, і, отже, установити відношення між поняттями, що входять до засновків, неможливо. Така логічна помилка називається «почетверінням терміну». Ця помилка спостерігається досить часто у випадках, коли за середній термін приймають багатозначні слова та омоніми.

2) середній термін має бути розподіленим (узятим у повному обсязі) хоча б одному із засновків; [3; с.121-123, 6; с.121-126, 24; с.141-145]

Якщо правило виконується, то встановлюється єдине можливе відношення між суб’єктом і предикатом.

Якщо середній термін нерозподілений, однозначно визначити відношення між крайніми термінами неможливо, а із засновків можна вивести декілька висновків.

3) термін, не розподілений у засновку, не може бути розподіленим у висновку. [3; с.121-123, 6; с.121-126, 24; с.141-145]

Недотримання цього правила призводить до недозволеного розширення більшого або меншого термінів, оскільки в засновку вони мисляться не в повному обсязі, а у висновку – в повному.

Правила засновків:

4) із двох заперечних засновків не можна зробити ніякого висновку; [3;с.121-123, 6;с.121-126, 24; с.141-145]

У такому випадку жоден із крайніх термінів не збігається в будь-якій частині з обсягом середнього терміна, тому із засновків можна вивести два протилежні висновки.

5) якщо один засновок заперечний, то й висновок має бути заперечним; [3; с.121-123, 6; с.121-126, 24; с.141-145]

Наявність у силогізмі одного заперечного засновку означає, що обсяг середнього терміна виключається з обсягу середніх термінів. Тоді з обсягу одного крайнього терміна буде виключатися обсяг другого крайнього терміна.

6) із двох часткових засновків не можна зробити ніякого висновку; [3; с.121-123, 6; с.121-126, 24; с.141-145]

Якщо обидва засновки є частковоствердними, то з них не можна зробити істинного висновку тому, що в жодному засновку не буде розподіленого середнього терміна.

7) якщо один із засновків частковий, то й висновок має бути частковим. [3; с.121-123, 6; с.121-126, 24; с.141-145]

З одного часткового засновку середній термін відноситься лише до частини обсягу меншого терміна, а не до всього його обсягу. Тому з обсягом предиката пов’язується не увесь обсяг суб’єкта, а тільки та його частина, яку займає середній термін.

Завдання редактора при перевірці умовиводів:

1. Усвідомити, мислено зафіксувати кожний випадок логічного зв’язку між поняттями чи судженнями у тексті.

Дуже часто логічний зв’язок між судженнями виражений сполучниками та сполучними словами отже, тому, оскільки, внаслідок цього, хоча, однак, але, тим не менш тощо; знаками пунктуації – кома (у ряді однорідних членів речення), двокрапка (що замінює «тому що», «оскільки»), тире (що замінює «отже»). На цих засобах логічного зв’язку редакторові потрібно одразу ж зосереджувати увагу. [14; с.219-234]

У багатьох випадках логічний зв’язок словесно або пунктуаційно не виражений. Тоді редактор повинен співвідносити судження, які між собою пов’язані за змістом. [14; с.219-234]

2. Перевірити правильність зафіксованих логічних зв’язків. [14; с.219-234]

Щоб знайти логічну помилку, редактор повинен мислено схематизувати логічні відношення та зв’язки. Для цього йому потрібно чітко виділяти судження та максимально спрощувати їх, тоді логічні вади тексту одразу впадають у вічі. Крім того, слід намагатися відновлювати пропущені засновки. Адже автори досить часто пропускають їх, вважаючи за зрозумілі усім. [14; с.219-234]

3. Виявлення та виправлення логічних помилок у доведеннях

Досить багато рефератів містять у собі доведення та спростування, тобто обґрунтування істинності або хибності якогось заздалегідь висунутого положення (тезису) за допомогою певних засновків (аргументів).

Щоб доведення (або спростування) було переконливим, необхідно дотримуватись таких правил:

Правила стосовно тези

1. Теза має бути чітко і ясно сформульована.

Якщо доводжуване положення сформульоване недбало, розпливчасто й невизначено, то й доказ у цілому стає плутаним і суперечливим. Важко зрозуміти, яке положення доводиться, дати оцінку аргументам, перевірити хід доведення. Нечіткість формулювання тези може бути наслідком недостатнього знання того предмета, про котрий йдеться в тезі, недбале ставлення до уживаних слів і термінів, а також наслідком навмисного прагнення зробити тезу невизначеною, двозначною. [3; с.187-191, 6; с.219-223, 24; с.242-246]

2. Теза протягом доказу (або спростування) має залишатися однією й тією ж.

Порушення цього правила призводить до таких помилок:

«підміна тези» – доводиться не та теза, яку слід довести, а інша, нова;

«доведення до людини» — доведення істинності тези підміняється характеристикою особи людини, котра має якесь відношення до цієї тези;

«доведення до публіки» — замість обґрунтування тези звертаються до почуттів людей, намагаються викликати у них симпатію чи антипатію до того, про що йдеться;

«хто занадто багато говорить, той нічого не доводить» — замість доведення істинності висунутої тези обґрунтовується інше положення, настільки широке, що з нього безпосередньо не випливає істинність висунутої тези. [3; с.187-191, 6; с.219-223, 24; с.242-246]

Правила стосовно аргументів

1. Аргументи мають бути судженням істинним.

Порушуючи це правило, автори можуть використовувати або хибні аргументи, або аргументи, які самі по собі потребують доведення (наприклад, власні здогади).[3; с.187-191, 6; с.219-223, 24; с.242-246]

2. Аргументи мають бути достатньою основою для тези.

При не виконанні цього правила, виникають такі помилки: доказувана теза не випливає з аргументів; положення, правильне за певних умов, застосовується як аргумент за будь-яких умов. [3; с.187-191, 6; с.219-223, 24; с.242-246]

3. Доведення не має заключатися в коло.

Аргументи мають бути судженнями, істинність яких встановлена незалежно від тези. Тут може виникнути помилка, якщо теза виводиться з аргументів, а аргументи у свою чергу виводяться з тези. [3; с.187-191, 6; с.219-223, 24; с.242-246]

Читаючи текст із доведенням, редактор також вдається до співставлення, у даному випадку тези і аргументу, перевіряючи чи дійсно ці аргументи, ведуть до цієї тези, чи достатньо їх, чи істинні вони.

4. Виявлення та виправлення логічних помилок у композиції реферату

Логічним повинно бути не тільки кожне окреме положення рукопису, але і її побудова у цілому. Найлегше та найчіткіше сприймається матеріал, коли усі його частини пов’язані однією логічною ниткою. У рефераті думка має рухатися послідовно, від більш важливого положення до менш важливого.

Композиція рукопису – це система організації літературного матеріалу. [22; с.211]

Розуміння основ побудови тексту дає можливість легше орієнтуватися у композиції кожного тексту, що редагується, слідкувати за правильністю систематизації матеріалу у ньому, оцінювати обрану автором схему композиції, судити про логічність, послідовність її застосування.

Для контролю над смисловою організацією тексту велике значення мають основні закони формальної логіки:

Поиск по сайту: