Глобалізація – це всезагальний процес формування єдиного всесвітнього господарства

Поняття "глобалізація" увійшло в науковий обіг у 80-ті роки XX ст. як відображення фундаментальних перетво­рень сучасної світової економіки, зумовлених посиленням дії загальноцивілізаційних законів та закономірностей, які охоплюють усі сфери суспільного життя й формують постіндустріальну світову цивілізацію.

Процес глобалізації розвивається під впливом сукупності багатьох факторів – техніко-економічних, соціально-економічних, політичних, морально-етичних та культурних..

1. Технічні і технологічні фактори:

- науково-технічний прогрес, розвиток нових поколінь транспорту і зв’язку;

- революція в галузі інформаційних та телекомунікаційних технологій;

- виникнення єдиного інформаційного простору і створення можливостей для здійснення операцій в режимі реального часу.

2. Соціально - економічні фактори:

- поглиблення інтернаціоналізації економіки на основі її транснаціоналізації та регіоналізації;

- вільний рух товарів, капіталів, розвиток нових фінансових технологій;

- розпад адміністративно-командної системи господарювання та посилення ринкової уніфікації сучасного світу.

3.Політичні фактори:

- взаємопроникнення макроекономічної політики урядів та центробанків;

- зростаюча орієнтація національних держав на зовнішні зв’язки;

- геополітичні зрушення, пов’язані з розпадом світової соціалістичної системи.

4. Культурні та морально-етичні фактори:

- послаблення ролі традицій, соціальних зв’язків і звичаїв;

- зростання мобільності духовно-емоційного спілкування;

- інтернаціоналізація освіти і культурного простору.

Революція в галузі інформаційних технологій, формування інтерактивних інформаційних мереж, використання новітніх комунікаційних засобів (супутникового телебачення, цифрових технологій, Інтернету тощо), зберігання і відтворення інформації забезпечили:

- формування міжнародної інформаційної інфраструктури та інтеграцію інформаційних ресурсів всіх рівнів і масштабів;

- зростання мобільності фінансових, матеріальних, людських та інформаційних ресурсів і об'єднання географічно роздрібненого світу у систему, яка функціонує у режимі реального часу;

- уніфікацію та упорядкування міжнародних потоків інформації, створення програмних засобів підтримки великих масивів баз даних і забезпечення легкого доступу до них;

- формування мережевої логіки взаємовідносин як базової структури глобального господарства.

Згідно з концепцією глобалізації західного дослідника Маршалла Макклюена (1911-1980) формування глобальної інформаційної інфраструктури викликало віртуальне звуження світової цивілізації та формування "гло­бального села" — нової технологічної, соці­ально-економічної і політичної системи в еволюції цивілі­зації.

Водночас, на думку багатьох вчених, технологічні зміни зробили глобалізацію можливою, а соціально-економічні — реальною.

Найважливіші соціально-економічні передумови глобалізації:

- подальша інтернаціоналізація економіки та посилення її транснаціоналізації;

- крах командно-адміністративної системи, утвердження ринкового механізму у світовому масштабі;

- лібералізація торгівлі товарами, послугами, інтелек­туальною власністю, прийняття єдиних правил у сфері ре­гулювання банківських та фінансових операцій, стандарти­зації та сертифікації продукції тощо.

Існує другий підхід, згідно з яким глобалізація поділяєть­ся на:

— в'ялоплинну (до початку епохи Великих географіч­них відкриттів – ХУ-ХУІст.);

— повільно прогресуючу (від епохи Великих географіч­них відкриттів до середини XX ст.);

— структурну, пов'язану з переділом світу й утворен­ням протилежних економічних систем (середина XIX — 80-ті роки XX ст.);

— послідовну глобалізацію (сучасний етап).

Представники іншого вужчого підходу розглядають глобалізацію як новітнє явище, пов'язане з XX ст. або ос­танньою чвертю XX ст., аргументуючи свою думку вони звер­тають увагу на те, що:

— до XX ст. міжнародна економіка базувалася на відносинах між країнами, в той час як світова економіка XX ст. опирається на мережу зв'язків, які пронизують наскрізь госпо­дарства окремих країн;

— якою б не була частка зовнішньої торгівлі у ВВП світу до XX ст., загальний обсяг торгівлі та її інтенсифіка­ція за сучасних умов є непорівнянними;

— новітні переливання фінансових ресурсів не вклада­ються у звичне розуміння експорту капіталу;

— транснаціоналізація економіки та феномен глобалізації комунікацій були започат­ковані лише у XX ст.

Поиск по сайту: