Світове господарство: зміст, об’єктивні передумови виникнення та етапи розвитку

Світове господарство — це сукупність національних господарств (економік країн), які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов'язані між собою системою міжнародних економічних відносин. Це глобальний економічний організм, в якому зростає взаємозв'язок і взаємозалежність усіх країн і народів світу.

Світове господарство почало формуватись досить давно, проте остаточно як цілісна система склалося близько ста років тому на рубежі XIX—XX ст. Основою його поступового формування став міжнародний ринок, утворення якого відбувалося поетапно в XI—XVIII ст., а особливо інтенсивно — з середини XIX ст., коли в країнах Заходу домінуючим стає машинне виробництво. Основними віхами у розвитку світового господарства є:

• виникнення міжнародних монополій, які поділили між собою світові ринки збуту, джерела сировини і сфери вкладання капіталу. Результатом став економічний розподіл світу;

• територіальний поділ світу великими державами і утворення величезних колоніальних імперій.

• виникнення соціалістичної системи, що призвело до розколу єдиного світового господарства і поклало початок протистоянню двох соціально-економічних систем.

Після другої світової війни почався процес якісної зміни системи світового господарства. Він в основному завершився у 1960-х pp., коли пішла в минуле колоніальна система і на світовій арені з'явився численний ряд молодих незалежних держав.

Три останніх десятиріччя XX ст. та початок ХХІ ст.. вважаються початком нового періоду у розвитку сучасного світового господарства, що обумовлено дією певних факторів:

По-перше, прагненням народів світу вижити в умовах нарощування ядерної зброї і загрози можливої ядерної війни, що спонукає держави проводити політику мирного співіснування.

По-друге, розгортанням науково-технічної революції. Нині жодна країна світу не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому вони повинні об'єднувати свої зусилля в цій сфері.

По-третє, поглибленням та поширенням інтернаціоналізації виробництва й обігу, всього економічного і духовного життя.

По-четверте, необхідністю об'єднання зусиль країн для вирішення глобальних проблем (екологічних, сировинних, продовольчих, освоєння багатств світового океану і космосу та ін.), потребою у взаємній допомозі в екстремальних ситуаціях (землетруси, ядерні аварії тощо).

Сучасний етап розвитку світового господарства перебуває під впливом факторів, що надають йому високого динамізму. До них, у першу чергу, належать: НТП, зростаюча взаємозалежність національних господарств, радикальна перебудова соціально-економічних відносин.

Світове господарство - це складна система, що характеризується великою кількістю складових елементів, ієрархією, структурованістю. Так, зокрема, економічна могутність розподіляється у світі дуже нерівномірно. Три держави - США, Японія, Німеччина з 9 % населення акумулюють ¹/₂ світового доходу, їм належить ¹/₃ купівельної спроможності всіх країн світу.

Суб'єктами світового господарства є ТНК, національні господарства, міжнародні організації, міжнародні інтеграційні об'єднання.

Міжнародний поділ праці — це процес відособлення видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, складаючи об'єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності.

Спочатку розподіл праці зароджується в межах країн, потім охоплює сусідні країни і зрештою весь міжнародний поділ праці як вищий ступінь суспільного поділу праці є основою міждержавних економічних відносин і об'єктивною умовою загальної економічної взаємозалежності.

Поиск по сайту: