Сутність, структура і фактори суспільного виробництва форми його організації

Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку. Структурно воно поділяється на дві великі сфери: матеріальне виробництво (сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага й надають матеріальні послуги це промисловість, сільське та лісове гос-во, будівництво, комунальне гос-во, транспорт, зв’язок, торгівля) і нематеріальне виробництво (сукупність галузей і сфер, які виробляють нематеріальні блага та нематеріальні послуги, які задовольняють духовні й соціальні потреби людей це охорона здоровя, освіта, культура, мистецтво, спорт, туризм.).

Для здiйснення процесу виробництва необхiднi певнi умови - фактори виробництва. Факторuвuробнuцтва - це всi необхiдni елементи, якi вuкорuстовуються для вuробнuцтва благ.

Сучасна вiтчизняна i cвітова економiчна наука до складу факторiв виробництва вiдносить: 1) працю, 2) капiтал, 3) землю, 4) пiдпрuємнuцькi здiбностi, 5) науку, 6) iнформацiю, 7) екологiю.

1) Праця як фактор виробництва е фiзичною та iнтелектуальною дiяльнiстю людини, спрямованою на виробництво економiчних благ i надання послуг.

2) Капітал - це сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, використовуваних для виробництва товарів та послуг. в двох формах: натурально-речовій та грошовій.,

3) Земля як фактор виробництва включає в себе землю, лісові й водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовуються у виробничому процесі.

4) Підприємницькі здібності – особливий тип поведінки господарюючого суб'єкта, якому притаманні ініціатива, новаторство, гнучкість, певний ступінь ризику та відповідальності. Підприємницькі здібності керівника забезпечують розвиток та вдосконалення виробництва, його постійне оновлення, створення інноваційного середовища, зміну традиційних стереотипів в управлінні процесом виробництва та відкривають дорогу новому.

5) Наука - це специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення.

6) Інформація в сучасних умовах є найважливішим фактором суспільного виробництва, який можна визначити як систему збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах життєдіяльності й насамперед в економічній сфері.

7) Екологічний фактор можна визначити як систему спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища, а також на його відтворення. Екологічний фактор у сучасних умовах набуває все більшого значення як на мікро- так і на макрорівні (продуктивність суспільної праці, обсяги ВВП та національного доходу).

Зазначаючи роль і значення вищенаведених факторів виробництва, потрібно зауважити, що вони переплітаються і взаємодіють один з одним. Жоден з них сам по собі не спроможний виробити продукт і принести дохід. Відсутність хоча б одного з них може призвести до руйнування систе­ми і зробити неможливим сам виробничий процес.

Співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва і максимально можливим обсягом продукції, що виробляється за допомогою цього набору факторів, характеризує виробничу функцію.

Виробнича функція - це технологічне співвідношення, що відображає залежність між сукупними витратами факторів виробництва і максимальним обсягом випуску продукції. Виробнича функція з двома факторами виробництва (працею і капіталом) записується такою формулою: Q = f (L, К), де Q - обсяг випуску продукції; L - затрати праці; К - затрати капіталу; f - функція. Якщо врахувати весь набір факторів виробництва (пра­цю, капітал, матеріали та інші фактори), то виробнича функція матиме такий вигляд: Q = f (L, К, С,..., Х), де С - витрати матеріалів; Х_п - витрати інших ресурсів.

Людство пройшло довгий історичний шлях розвитку і знало дві основні форми організації суспільного виробництва: натуральну і товарну. Історично першою формою суспільного виробництва було натуральне господарство. Натуральне господарство - такий тип оргаиізації виробuицтва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для власного та внутрішuього господарського споживання безпосередніми виробниками.

Основні риси натурального господарства: 1) замкнутість економічної діяльності; 2) грунтується на ручній праці, примітивних засобах вироб ництва та найпростішій організації праці; 3) відсутність обміну; 4) панівна форма суспільного виробництва в усіх докапіталістичних формаціях

Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвинутіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва.

Товарне виробпицтво - це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу па ринку. Товарне виробництво на відміну від натурального господарстває не замкнутою, а відкритою економічною формою господарства.

Причини зумовилення виникнення і функціонування товарноговиробництва, товарних відносин: 1) наявність суспільного поділу праці, за якого відбувається спеціалізація виробників на виготовленні певних продуктів або на певних видах діяльності. Там, де немає суспільного поділу праці, не може бути і товарного виробництва, товарно-грошових відносин; 2) наявність економічного відособлення виробників благ як власників. Продукти праці протистоять один одному як товари, якщо вони вироблені економічно самостійними виробниками, що самі розпоряджаються результатами своєї праці. Тобто якщо товаровиробник водночас є і товаровласником. Власник самостійно вирішує на свій страх і ризик, що, де, коли і скільки виготовляти, з ким здійснювати обмін і на яких умовах

Розрізняють два типи товарного виробництва: 1)просте і 2)розвинуте. 1) Просте товарне вuробництво - це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Притаманне докапіталістичним суспільствам. 2) Розвuнута форма товарного вuробництва - це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії. Притаманна капіталістичному суспільству.

Проте у той самий час просте і розвинуте товарне виробництво мають спільні риси: суспільний поділ праці; повну соціально-економічну відособленість товаровиробників; еквівалентність відносин; ринкові зв’язки між виробниками і споживачами; визнання суспільного характеру праці через ринок; рух економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу; виробництво для обміну з метою одержання прибутку; конкуренцію і відкритість відносин; стихійний характер розвитку; економічну мотивацію до праці.

За товарного виробництва саме ринок вирішує, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти. Тому товарне господарство є ринковим. Головною загальною ознакою цих типів товарного виробництва є те, що продукти праці набувають економічної форми товару. Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку ринкової економіки.

Поиск по сайту: