Товар і його властивості. Альтернативні теорії вартості

Товарне виробництво виникло в період розкладу первіснообщинного ладу. Воно мало значне розповсюдження в рабовласницькому суспільстві і за феодалізму, а за капіталізму набуло всезагального характеру. Товарне виробництво, яке виникло на базі натуральної форми виробництва, існує вже близько 7000 років.

Необхідною умовою виникнення товарного виробництва і обміну є суспільний поділ праці.

Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвинутіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва.

Загальною умовою виникнення, розвитку і функціонування товарного виробництва є суспільний поділ праці та спеціалізація, які призводять до спеціалізації виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. В історії виділяють три, так звані, великі поділи праці: 1) відділення землеробства і скотарства; 2) виділення ремесел; 3) виділення торгівлі, як спеціальної форми діяльності. В подальшому поділ праці розвивався в напрямку виділення окремих операцій (поопераційний) та появи часткового робітника. Зворотньою стороною цього процесу є кооперація праці.

Розрізняють два типи товарного виробництва: 1)просте і 2)розвинуте. 1) Просте товарне вuробництво - це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Притаманне докапіталістичним суспільствам. 2) Розвuнута форма товарного вuробництва - це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії. Притаманна капіталістичному суспільству.

Основоположною категорією товарного виробництва є "товар". Однак історично та логічно цій категорії передувала категорія "благо". Благо - все те, що здатне задовольняти людські потреби, наприклад, плоди природи, продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють nевні потреби людини, відповідають її інтересам, цілям та nрагненням.Блага поділяються на економічні та неекономічні. Неекономічні блага надаються людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій кількості (напри­клад, повітря, морська вода, сонячне тепло та ін.). Економічні блага - це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості. Економічні блага дуже різноманітні:матеріальні й нематеріальні, особисті й суспільні, прямі (споживчі) й непрямі (виробничі), довгострокові (багаторазового використання) й короткострокові (одноразового використання), теперішні й майбутні, взаємозамінювані (субститути) й взаємодоповнюючі (комплементарні).

Товар - це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну. Товар — це продукт праці, призначений не для безпосереднього споживання там, де він виготовлений, а для обміну (купівлі-продажу на ринку). Найважливішими властивостями товару є його спожuвчавартість і вартість

Сnоживча вартість - це здатність товару задоволь­няти будь-яку потребу людини. Оскільки товар задовольняє потреби не самого виробника, а іншої особи, то він має не просто споживчу вартість, а суспільну споживчу вартість, тобто є споживчою вартістю для інших. Вартість товару - це втілена в товарі суспільна праця виробника. Вартість проявляється за допомогою зовнішньої форми її відбиття - мінової вартості. Мінова вартість є певним кількісним співвідношен­ням (пропорцією), в якому товар одного роду обмінюється на товар іншого роду.

У сучасній економічній теорії виділяють такі властивості товару: 1) корисність, 2) цінність, 3) рідкість. Корисність у неокласиків, на відміну від споживчої вартості, поняття чисто суб'єктивне, індивідуальне для кожної конкретної людини. Вона показує ступінь задоволення або приємності, які отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару або послуги. Один і той самий товар з однаковою споживчою вартістю може мати зовсім різний ступінь корисності для окремих споживачів. Наприклад, корисність хліба різна для ситої і голодної людини, цигарки - для людини, що палить, і тієї, яка не палить, та ін. Цінність. Люди, купуючи ті чи інші товари, тим самим ніби оцінюють ступінь їхньої корисностіконкретно для себе. Цінність має лише те, що є цінним в очах покупця, чиї суб'єктивні оцінки і є основою для визначен­ня виробленого блага як вартості. Поєднання вартості й цінності та їхнє суспільне визнання відбивається в ціні.Ціну можна вважати формою грошового вираження вартості й цінності товару. Тільки вартість є рушійним мотивом для товаровиробника, так само як цінність - рушійний мотив для споживача. Рідкість - характеристика економічних благ, що відоб­ражає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства. Більшу цінність мають ті блага, що обмежені, рідкісні порівняно з потребами в них. Наприклад, вода M~Є більшу корисність для людини, ніж діамант. Але води є достатньо, а діамантів мало. Тому діаманти, корисність яких набагато менша для задоволення життєвих потреб, оцінюються людьми дорожче, ніж вода.

В економічній науці існує кілька теорій вартост і, в тому числі: факторів (витрат) виробництва, попиту і пропозиці, трудової вартості, граничної корисності та інших

Теорія факторів (витрат) виробництва — підтверджувала, що у разі даного співвідношення попиту і пропозиції вартість товару визначається витратами виробництва. Основоположниками її виступили Р. Торренс, Дж. С. Мілль, Д. Мак-Куллох та ін. З погляду суспільства витрати виробництва будь-якого товару зводяться до витрат утіленої праці, необхідної праці (вартості робочої сили) і додаткової праці (додаткової вартості). У цих витратах праці і полягають витрати суспільства на виробництво даного товару.З теорією витрат виробництва безпосередньо межує теорія трьох факторів виробництва (автор — французький економіст Ж.-Б. Сей). Вона вказує на участь у процесі виробництва капіталу, праці і землі, оскільки кожний з цих чинників у міру своєї корисності і цінності робить внесок у створення вартості. Вади даної теорії полягають у тому, що вона ототожнює капітал із капіталістом, а землю — із землевласником. За сучасних умов у процесі виробництва бере участь і четвертий чинник — підприємництво.

Теорія попиту і пропозиції визначає вартість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну. Коли попит на даний вид товару підвищується, а пропозиція залишається без зміни, то мінова вартість зростає. Якщо ж пропозиція перевищує попит, то мінова вартість зменшується. Дана теорія була спробою пов’язати теорію трудової вартості з реальною дійсністю, з ціною і грошима, з ринковими відносинами. У цьому — заслуга авторів теорії Г. Маклеода і Дж. Стюарта (Великобританія).

Теорія трудової вартості оцінює вартість товарів залежно від затрат суспільно необхідної праці на Їхнє виробництво. Трудова теорія вартості була започаткована представниками англійської класичної політичної економії В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, а згодом була доповнена і завершена К. Марксом. Згідно з цією концепцією єдиним джерелом вартості є праця,

Теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача Найбільш популярною на Заході є теорія граничної корисності. Автори її — Г. Госсен (Німеччина), К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк (Австрія). Сутність даної теорії полягає в тому, що вартість товару залежить від важливості і необхідності тієї потреби, яку він задовольняє, за умов його граничної корисності. Наприклад, у людини, що потрапила до пустелі, є три посудини з водою. Припустимо, що вода першої посудини призначена для вгамування спраги людини. Це найбільш напружена потреба. Вода іншої посудина необхідна для приготування їжі. Вода третьої — для освіжіння тіла людини. Отже, третя потреба в ряду трьох найменш напружена. Вона визначає граничну корисність води.

Поиск по сайту: