Економічні категорії, закони і принципи

Політекономія

Економічна теорія – динамічна наука, яка постійно збагачується новими знаннями, предмет її дослідження розширюється й уточнюється.

Предметом політичної економії є економічні відносини людей в їх єдності і взаємодії з продуктивними силами та політичними, ідеологічними, соціальними інститутами суспільства

Сучасне розуміння західними економістами політичної економії нерозривно пов’язано з поняттям «економікс», що перекладається як «економіка». Предметом економікс є поведінка людей у процесі виробництва різних благ за умов обмеженості ресурсів та управління ними. Метою у даному разі є досягнення максимального задоволення потреб людей на основі забезпечення прибутку.

Економікс акцентує увагу на дії людей у різних сферах суспільного відтворення, а політекономія (марксистська) — на тому, що люди в процесі праці (що передбачає їх дію) вступають між собою у певні відносини.

Політична економія — це наука про найзагальніші економічні закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ і послуг.

Політична економія досліджуючи економічну реальність, пізнаючи явища і процеси відкриває і формулює економічні категорії, закони і принципи. У результаті цього формується великий понятійний апарат.

В політичній економії широко використовуються такі категорії: власність, товар, вартість, гроші, капітал, ринок, праця, заробітна плата та багато інших.

Економічна наука класифікує економічні закони суспільства за такими великими групами:

• всезагальні, які властиві будь-якому типу економічної системи. Вони виражають напрями поступального розвитку суспільного виробництва, об'єктивні основи зростання його ефективності, розвитку відносин власності тощо;

• загальні, що виражають такі особливості економічних відносин, які є спільними для декількох типів економічних систем. До них належать насамперед закони товарного виробництва і ринку;

• специфічні, які діють лише в умовах певного економічного ладу, наприклад капіталістичного чи соціалістичного.

У сукупності всі ці закони формують систему законів економіки та закономірності її розвитку.

Економічні закони використовуються на трьох рівнях

Перший, науково-теоретичний, на основі результатів наукового аналізу економічних процесів і явищ відкриваються і формулюються економічні закони, дається їх тлумачення і розробляється концепція розвитку економіки.

Другий, державно-управлінський, урядові структури, спираючись на закони політичної економії і запропоновані концепції, розробляють відповідні постанови, програми економічного розвитку та механізм їх впровадження.

Третій, господарсько-практичний, - це використання економічних законів у практиці господарювання економічних суб’єктів.

Вивчаючи закони, які управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням благ на будь-якому етапі суспільного розвитку, політична економія обґрунтовує, як люди і суспільство мають здійснювати вибір обмежених ресурсів, як найкраще виробляти різні блага, розподіляти і обмінювати їх, як економічні відносини впливають на економічні процеси.

Принцип у політичній економії означає - спрощення картини дійсності, абстрактне узагальнення дійсної поведінки, усереднення тощо. Вони також показують взаємозв’язки економічних явищ, але менш стійкі і мають не обов’язковий характер.

В політичній економії узагальнення, припущення та спрощення застосовуються при визначенні понять, суджень, теорій. Економічні узагальнення мають у собі неточні кількісні визначення - наприклад, середньомісячна заробітна плата в Україні досягла в 2005р р. 856 гривень. Воно є неточним у тому розумінні, що одні працівники мали середньомісячну зарплату в декілька разів нижчу, а інші — у десятки разів вищу від загального середнього рівня.

Економісти в дослідженнях використовують припущення та спрощення. Так, узагальнення будуються на припущеннях, що "всі інші фактори незмінні", що спрощує проведення аналізу процесу.

Отже, політична економія – це наука, яка вивчає всю систему економічних відносин в їх єдності і взаємодії з обмеженими продуктивними силами та політичними, ідеологічними і соціальними інститутами суспільства. Вона, пізнаючи закони, показує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір обмежених ресурсів, як найкраще виробляти різні товари та послуги, розподіляти і обмінювати їх з метою досягнення максимального задоволення потреб людини.

Економічна теорія залежно від функціональної мети поділяється на позитивну та нормативну економічну теорію. Позитивиа екоиоміч,иа теорія ставить за мету всебічне пізнання економічних процесів та явищ, розкриває Їхні взаємозв'язки T!l взаємозалежність, які зумовлюються реаль­ною дійсністю. Тобто вона досліджує економічну дійсність і відповідає на запитання: яка вона є? Нормативиа екокоміч,иа теорія з'ясовує об'єктивні процеси, дає їм оцінку, робить висновки та розробляє реко­мендації щодо вдосконалення економічної системи, переходу її на вищий ступінь розвитку. Вона відповідає на за­питання: як повинно бути, що для цього треба зробити?

Поиск по сайту: