Структура та обсяги

З опитаних аграріїв лише 4% відповіли, що не мають у своїх господарствах зерносховищ, які використовуються для тривалого зберігання зернових запасів. Це говорить про досить високу забезпеченості виробництва зерна ємностями для первинного зберігання. Що стосується структури ємностей, то в 83% випадків вони представлені виключно складами підлогового зберігання. Близько 6% сільгоспвиробників мають у своєму

розпорядженні тільки силосні ємності, а близько 8% - комбіновані потужності для зберігання, що включають склади підлогового зберігання і силосні зерносховища.

Якщо говорити про середню місткість зерносховищ, то тут спостерігається прямопропорційна залежність від розміру підприємств. Так, наприклад, дрібні підприємства із земельним банком від 300 до 1000 га мають в своєму розпорядженні тільки підлогові зерносклади обсягом 2,5 тис. тонн. Використання зерносховищ силосного типу можуть дозволити собі більш великі підприємства. Місткість заготівки силосів в підприємствах аграріїв, у розпорядженні яких від 5 до 10 тис. га сільгоспугідь, становить близько 24 тис. тонн, а ємність підлогових складів цих же підприємств оцінюється в 10 тис. тонн. Великі підприємства, з земельним банком понад 10 тис. га, незначно виділяються за емкостями силосних сховищ (25 тис. тонн), але зате мають перевагу по ємності складів підлогового типу, обсяг яких становить близько 21 тис. тонн.
Слід зазначити, що більшість аграріїв (близько 69%) не має можливості залишати на тривале зберігання в своїх складах такі специфічні культури, що вимагають особливих технологій післязбиральної обробки, як кукурудза і рапс. У той же час, 22% підприємств мають запаси кукурудзи, 2% - запаси рапсу, а 7% зберігають обидві культури одночасно. І якщо для ріпаку потреба в спеціалізованих ділянках і сховищах на сьогодні втрачає свою актуальність, то у випадку з кукурудзою аграріям слід звернути увагу на дотримання вимог її якісної підробітки та зберігання, щоб забезпечити конкурентоспроможність культури в умовах надлишку пропозицій.

Лабораторна база

Однією з найважливіших умов нормального функціонування зерносховищ є наявність можливості оперативного контролю якості прийнятого і зерна, що зберігається. Опитування аграріїв показав, що лише 24% з них мають у своєму розпорядженні лабораторії оцінки якості, а інші користуються послугами сторонніх організацій.
У свою чергу, в наявних лабораторіях якості опитаних сільгоспвиробників лише в 16% випадків відзначалася можливість визначення комплексу основних показників якості зернових та олійних культур. В інших випадках мова йде про визначення одиничних показників (частіше двох або трьох). Найбільшу популярність, серед визначених параметрів якості мають вологість (92%), зараженість (68%), засміченість (64%) і натурна маса (60%). У значно меншій кількості підприємств є можливість визначати кількість і якість клейковини (48%), число падіння (36%) і олійність насіння (36%).
Тут необхідно також згадати, що за своїм визначенням зерносховище являє собою комплекс засобів для приймання, очищення, сушки, зберігання та відвантаження зерна та насіння олійних культур з постійним контролем якості запасів під час зберігання. Також саме за результатами лабораторної оцінки якості надійшли партій зерна технологом визначаються оптимальні технологічні параметри обробки зерна перед закладанням на зберігання. Але досить складно визначити необхідність проведення, приміром, операцій очищення або сушіння зерна, не маючи можливості визначити засміченість або вологість зерна. У зв'язку з цим сільгоспвиробникам, які не мають своїх лабораторій, слід задуматися про конкурентоспроможність на зерновому ринку в наступних сезонах, коли очікується надлишок пропозиції зернових. Тому що через відсутність оперативного і постійного контролю якості запасів слід очікувати погіршення якісних показників. Крім того, це призводить до неможливості адекватно оцінити реальну вартість зерна.

Парк зерносушильної техніки

Сушіння є найбільш енерговитратною операцією в комплексі заходів післязбиральної обробки зерна. У той же час часто несприятливі умови під час збиральних кампаній, а також технологічні особливості збирання окремих культур, коли вони повинні прибиратися при вологості набагато більшою, ніж оптимальна для закладання на зберігання, сушіння є обов'язковою операцією в технологічній схемі зерносховищ.
Що до стану сушильної техніки в умовах зерносховищ показує, що 48% з них не мають в своєму розпорядженні зерносушарок. На підприємствах, де сушарки встановлені, в 48% випадків експлуатуються шахтні агрегати вітчизняного виробництва. Примітним є той факт, що досить високий відсоток використання шахтних сушарок зарубіжного виробництва - 38%, що говорить про підвищену увагу цієї групи сільгоспвиробників до процесу сушіння і бажанні оптимізувати витрати на цей енергоємний процес. У теж час, близько 10% респондентів повідомили про одночасне використання вітчизняних і зарубіжних сушарок, що дає можливість порівнювати їх технологічні та експлуатаційні характеристики, а також більш ефективно забезпечувати сушку різних культур. Близько 4% використовують інші типи сушильного обладнання, наприклад мобільні сушарки, а також агрегати колонкового і баштового типу.
Якщо говорити про переваги серед зарубіжних шахтних сушарок, використовуваних в господарствах, то найбільшою популярністю користуються американські агрегати (45%). З часткою 14% в структурі зерносховищ аграріїв експлуатуються італійські та польські зерносушарки. Про використання турецького сушильного обладнання шахтного типу повідомляють близько 7% респондентів. Близько 21% зерносховищ оснащені зерносушарки інших типів і країн-виробників. При цьому слід зазначити, що багато сільгоспвиробників одночасно використовують зарубіжні сушарки декількох виробників.

Напрямок відвантаження
Велике значення для зміцнення сільгоспвиробниками своїх позицій на зерновому ринку має наявність відвантаження на різні види транспорту і досконалість їх транспортної інфраструктури.
Природно, що на 100% зерносховищ є можливість відвантажувати зерно на автомобільний транспорт. При цьому пристрою навантаження зерна в залізничний транспорт є в наявності у 14% підприємств, а перевантажувальні термінали на водний транспорт - лише у 2%. Таке одноманітність напрямків відвантаження зернових запасів з зерносховищ аграріїв також в майбутньому може зіграти значну роль у формуванні конкурентоспроможності підприємств. Хоча, в цілому, такий стан справ обумовлено сформованим розташуванням потужностей для зберігання, а не бажаннями виробників зерна мати відвантаження на ж / д транспорт або термінал для перевантаження на воду. Але це можна врахувати при збільшенні потужностей для зберігання та будівництві нових об'єктів.

Шляхи вдосконалення

Вдосконаленю зерносховищ за останні 5 років приділило увагу 33% сільгоспвиробників зерна Сумщини.
При цьому найчастіше вдосконалення полягало у збільшенні ємності сховищ (73%). Також 22% підприємств проінформували про введення в експлуатацію в цей період нових зерносховищ. Якщо розглядати вдосконалення основних технологічних ділянок зерносховищ, то найчастіше модернізувалися приймальні пристрої (9%). Менше уваги приділялося ділянкам очищення та сушіння (6%), а також транспортним системам (3%). Примітно, що вдосконалення лабораторної бази підприємств увага практично не приділяється.
Плани на наближчу перспективу модернізації потужностей по зберіганню зернових запасів, виглядають ще більш песимістично. Про бажання інвестувати в розвиток своїх зерносховищ повідомили лише 13% сільгоспвиробників. Більше половини з них планує будівництво нових зерносховищ, а близько 33% - збільшення існуючих. Багато збираються приділити увагу ділянкам сушіння (15%) як одним з найбільш витратних в складі зерносховищ. У меншій мірі планується модернізація ділянок очищення і приймання (3%). І знову не при ділі залишаються транспортні системи і лабораторна база.
Таким чином, при вдосконаленні зерносховищ мова йде більше про кількісну, а не про якісної складової. На питання про причини нарощування ємності сховищ сільгоспвиробники наводили такі аргументи:

- Практично третина респондентів (31%) говорили про великі витрати на стороннє зберігання;
- Така ж частка аграріїв обгрунтовувала збільшення ємностей турботою про збереження врожаю;
- Близько 23% зерносховищ розширюються зважаючи на збільшення валових зборів зернових і олійних культур;
- Близько 15% аргументують приріст ємностей небажанням користуватися послугами елеваторів з різних причин, не пов'язаних з витратами на зберігання.

Перспективи...

В умовах постійно зростаючих валових зборів зерна, активізації торговельної діяльності сільгоспвиробників, а також зміцнення позицій на світовому зерновому ринку, цілком логічним бачиться питання про ставлення підприємств до подальшого розвитку своїх потужностей для зберігання зернових запасів. При опитуванні більшість з них (близько 93%) відповіли, що на сьогоднішній день немає особливої ​​необхідності в удосконаленні сховищ. У теж час, близько 6% сільгоспвиробників стурбовані станом своїх зерноскладів, але на даний момент не мають вільних коштів для їх реконструкції або технологічного вдосконалення. І, нарешті, близько 1% повідомили, що модернізація їх зерносховищ значно підвищить собівартість зерна.
Звичайно ж, не можна говорити про повну відсутність бажання аграріїв модернізувати свої потужності зі зберігання. Досить велика кількість сільгоспвиробників знаходяться в постійному пошуку можливостей поліпшити схоронність свого врожаю. Спостерігається висока активність на ринку елеваторних потужностей, на даний час вона потребує у модернізації пунктів з прийманню зерна, а також ємкості зерносховищ.
Таким чином, найближчим часом не доводиться очікувати скільки-небудь відчутних зрушень у підвищенні рівня технологічного та технічного оснащення розглянутого сегмента системи зберігання зернових запасів. У той же час, плани аграріїв щодо збільшення ємностей зерносховищ говорять про те, що і в подальшому даний сегмент буде використовуватися для тривалого зберігання врожаю. У підсумку в черговий раз підтверджується той факт, що на ринку вітчизняного зерна більше значення має кількість запропонованого товару, а не його якість. І відзначене нарощування ємностей без відповідного оснащення операцій післязбиральної обробки, є прямим тому підтвердженням.
На закінчення ще раз хочеться відзначити низьку забезпеченість зерносховищ підприємств засобами сучасного лабораторного аналізу якісних показників зерна. Можливо, саме такий стан справ не дозволяє повною мірою оцінити ступінь недосконалості технічного і технологічного забезпечення наявних в їх розпорядженні зерносховищ. Але в теж час, на мою думку, саме якість зерна може стати основним каменем спотикання для вигідної реалізації зернових запасів у майбутніх сезонах. А про те, як ефективно поліпшити свою лабораторну базу, власники підприємств можуть дізнатися на спеціалізованій конференції «Якість і безпека зернової продукції», яка організовується журналом «Зберігання і переробка зерна». [2]

Огляд Сумської області

Поиск по сайту: