Принципи за якими здійснюється банківське кредитуваня

З-поміж всіх традиційних видів діяльності комерційних банків надання кредитів завжди було і залишається головним джерелом їхнього прибутку незважаючи на зростання додаткових послуг.

Правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб’єктами, що виникають у процесі кредитування визначається Положення про кредитування (затв. Постановою Правління Національного банку України 28 вересня 1995р. №246), а також Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.

Згідно зазначеному положенню, кредит –це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Банківське кредитування здійснюється згідно з принципами строковості, цільового характеру, забезпеченості і платності.

Принципи кредитування - це правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.

Принцип строковості означає, що позичка повинна бути повернена позичальником банку у встановлені кредитною угодою строки.

Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообороту обігового капіталу.

Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не повинен перевищувати 12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємств здійснюється за допомогою короткострокового кредиту.

Кредити на нове будівництво, технічне переозброєння та розширення діючих підприємств та їх реконструкцію, тобто на створення та відтворення основного капіталу, надаються в строки, що обумовлені нормативними строками будівництва, освоєння та окупності об’єкта. Ці строки, як правило, перевищують 12 місяців. Іншими словами, формування основного капіталу підприємства здійснюється за допомогою середньострокового та довгострокового кредиту.

Від дотримання принципу строковості кредиту залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним з джерел кредитування є повернення позички. Порушення цього принципу означає перетворення строкової заборгованості за позичками в прострочену. При порушенні строків повернення та наявності прострочених позичок нові кредити підприємствам, як правило, не надаються.

Принцип цільового кредитування передбачає вкладення запозичених коштів в конкретні господарські процеси.

Дотримання принципу цільового кредитування допомагає комерційному банку приймати більш зважене рішення про можливість та обгрунтованість надання позик, служить до певної міри гарантією забезпечення їх повернення.

Принцип забезпеченості кредиту – це відповідність між вартістю майна, що є заставою позички, і заборгованістю за позичкою.

Принцип забезпеченості кредитів має на меті захищати інтереси банку та не допускати збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника.

В ролі носіїв гарантії повернення кредиту виступає різне майно позичальника. Комерційні банки можуть надавати і незабезпечені майном кредити (бланкові), однак вони мають обмежене застосування, оскільки пов’язані з великим ризиком для банку та надаються під високий процент.

Надаючи кредити юридичним та фізичним особам, банки вимагають не тільки повернення кредитів у встановлений термін, але й сплати процентів за користування ними.В цьому полягає принцип платності кредиту.

В умовах ринкових відносин процент стає об’єктивним супутником кредиту, складовою частиною позичкової операції, оскільки позичкова операція – це акт комерційного продажу на визначений термін грошових коштів.

За рахунок доходів у вигляді процентної плати банки покривають свої видатки та отримують прибуток.

Поиск по сайту: