Зміст навчання української мови у школах з українською мовою навчання відповідно до означених підходів

Відповідно до мети і пріоритетів мовної освіти, а також принципів визначення її предмета, зміст навчання української мови поділяється на чотири наскрізні змістові лінії: культурологічну (для окремих ланок шкільної освіти й певних типів шкіл вона іменується українознавчою), комунікативну, лінгвістичну і діяльнісну.

Культурологічна змістова лінія, формуючи загальну культуру учнів, сприятиме:

Ø становленню сучасного світоглядного уявлення про світобудову, природу, суспільство, людину, сенс життя з погляду їх розвитку;

Ø ознайомленню в концентрованій формі з основним культурним набутком рідного народу і людства в цілому;

Ø розвиткові духовної сфери особистості, зокрема виховання патріотизму, моральних переконань, відчуття прекрасного тощо [9].

Ця змістова лінія є інтегративною і на рівні програм являє собою систему культурологічних тем, яка має багатовимірну структуру (Всесвіт – людство – народ – «я»; минуле – сучасне – майбутнє; національне – загальнолюдське; краса у природі і людині, у мистецтві і мові; духовна спадщина рідного народу і людства; найвидатніші постаті в історії української нації і всього світу).

На рівні підручників, навчальних посібників у процесі реалізації освітнього змісту культурологічну змістову лінію представляє систем текстів і усних висловлювань, зміст яких у своїй основі спирається на вже засвоєні учнями відомості з різних навчальних предметів (історії, географії, літератури, іноземних мов, предметів мистецького циклу та ін.) і концентровано віддзеркалює національну культуру українського народу, а також кращі зразки світової культури, де форма відзначається довершеністю.

Кожна тема розкривається за допомогою циклу текстів. При цьому тема має містити певну пізнавальну проблему (проблеми), в основі якої – суперечність між життєвим досвідом учнів і відомостями, поданими в змісті текстів. Призначення проблеми – активізувати пізнавальну діяльність учнів, спрямовану на пошук розв’язку проблеми, забезпечивши глибоке і міцне засвоєння теми.

Ядро змістової лінії становлять тексти українознавчої тематики, завдяки яким учні зможуть краще осягнути багатогранні функції рідної мови (світоглядну, культуроакумулюючу, пізнавальну, етичну, естетичну, комунікативну та ін.), розвиток українського народу від давнини до сучасності, усвідомити його ментальність, відчути кровну і духовну спорідненість з ним.

Одне із чільних місць серед мовного матеріалу займають тексти, які:

ü відображають загальнолюдські духовні цінності – доброту, милосердя, порядність, чесність, любов до людини, повагу до старших, бережливе ставлення до хліба, громадського майна;

ü розвивають естетичну сприятливість учнів, бачення світу в парадигмі прекрасного – потворного і уможливлюють:

· спостереження за прекрасним у природі, мистецтві, людині й відображення його засобами мови;

· формування прекрасного у мові, що спирається на її лексичні, фразеологічні (багатство, мелодійність, образність тощо) та граматичні ресурси;

· розвиток потреби в естетичному вдосконаленні власного мовлення;

ü є квінтесенцією культурних здобутків народів світу, що дає змогу по-справжньому поцінувати неповторність національного, творчо збагачувати його, не забуваючи про причетність до вселюдської сім’ї, а також запобігти формуванню національного егоїзму та національної обмеженості;

ü формують новий світогляд, гуманістичний у найглибшому розуміння цього слова, гармонійний, проблемний за своїм характером, який передбачає свободу вибору тієї чи іншої позиції, перейнятий відчуттям загадковості світобудови, сформований на основі краси, загальнолюдської моралі, тенденцій розвитку світової цивілізації, поєднання раціонального та ірраціонального – віри в добро, ідеали, власний народ, його місію на Землі;

ü сприяють збагачуванню словникового запасу у процесі засвоєння мовних взірців;

ü стають опорою для творення учнями усних і письмових висловлювань, формування особистісних переконань, вигранення власного духовного світу, одним із засобів освоєння юним поколінням української культури, виховання патріотично налаштованої, інтелігентної особистості [9].

Навчальні тексти слугують цілям навчання, які детермінують зміст, структуру, композицію і стиль тексту. Навчальні тексти (первинні чи вторинні) фіксують уже ту систему знань, що склалася, загальноприйняті поняття та закони конкретної науки. Саме цим визначається ясність, доступність, чіткість, прозорість їх викладу [18].

Отже, характер культурологічної змістової лінії зумовлює необхідність її реалізації на переважній кількості занять з рідної мови, а не лише на спеціальних уроках розвитку учнів.

Критерієм засвоєння культурологічної змістової лінії є здатність учня скласти усне чи письмове висловлювання на певну тему, передбачену програмою, яка відповідає вимогам щодо його змісту і мовного оформлення.

Комунікативна змістова лінія визначає зміст роботи над формуванням в учнів умінь самостійно створювати усні і письмові висловлювання різних жанрів, потрібні учням у період навчання. У майбутній діяльності й просто в життєвому спілкуванні. Ця змістова лінія містить:

§ відомості про мовлення, зокрема такі поняття, як спілкування, мовлення, ситуація спілкування, текст, монолог, діалог, типи стилі і жанри мовлення та ін.;

§ перелік основних видів робіт, першорядне місце серед яких займають перекази і твори, що проводяться у тісному зв’язку і в єдиній системі: від переказу до твору того самого типу і стилю мовлення. Перекази і твори є підготовчими вправами до оволодіння життєво необхідними жанрами мовлення (конспект, реферат, доповідь, виступ на зборах та під час дискусії, рецензія тощо).

У процесі реалізації комунікативної змістової лінії мають гармонійно розвиватися всі чотири види мовленнєвої діяльності – слухання, говоріння (монологічне і діалогічне), читання різних типів і жанрів мовлення та письмо. Зокрема вдосконалюються такі найважливіші вміння, що становлять основу мовленнєвої компетентності учнів:

1) уміння адекватно сприймати на слух діалог чи монолог, що передбачає зосередження уваги на осмисленні висловлювання (теми, фактів, доказів, головного і другорядного, логіки викладу), його оцінювання, використання різних прийомів фіксації почутого (запис ключових слів, плану висловлювання, статистичних даних тощо) відповідно до комунікативного завдання (участь у дискусії, передача інформації іншому, використання її у власній роботі);

2) уміння користуватися різними видами читання (ознайомлювальним для швидкої орієнтації в його змісті, вивчальним – з метою глибокого осмислення і засвоєння прочитаного; вибірковим – для добору інформації з певної теми); свідомо ставитися до вибору лектури, усвідомлювати мету читання, орієнтуватися, кому адресований текст; виділяти головне і другорядне;

3) вміння вести діалог з додержанням вимог українського мовленнєвого етикету в різних життєвих ситуаціях (у дружньому колі, у розмові зі старшими чи молодшими, у безпосередньому спілкуванні на зборах, засіданнях, диспутах, зустрічах з цікавими людьми чи в телефонній розмові);

4) уміння створювати усні монологічні висловлювання як здатність виступити на засіданнях у школі з повідомленням, доповіддю; поділитися у сім’ї, у колі друзів, знайомих, товаришів побаченим, почутим, пережитим; висловити своє ставлення до обговорюваного питання, дати певні роз’яснення тощо;

5) уміння створювати письмові тексти різних стилів розмовного, наукового, художнього, офіційно-ділового, публіцистичного) та типів мовлення (розповідь, роздум, опис), різних жанрів: художнього мовлення (оповідання, художній опис, портретний нарис, казка тощо), наукового мовлення (визначення, поняття, план, тези, конспект, доповідь, рецензія, анотація та ін.), жанри публіцистичного характеру (стаття в газету, репортаж, відгук про твір мистецтва), ділові папери (заява, повідомлення, акт, доручення, автобіографія, протокол тощо) [9].

Комунікативна змістова лінія реалізується не лише на спеціальних уроках розвитку мовлення, а й на більшості уроків.

Лінгвістична змістова лінія містить основні мовознавчі поняття вимоги до роботи над орфоепічними і граматичними нормами української літературної мови, правила пунктуації та орфографії, тобто такі лінгвістичні поняття, факти і закономірності, які забезпечують необхідний для учнів обсяг знань з української мови. Ці знання є основою для формування правильного уявлення про структуру української мови у всій сукупності її виявів, забезпечують оволодіння літературним мовленням. Зміст зазначеної лінії містить також конкретні вимоги щодо змісту роботи з культури мовлення, найбільш поширені в мовленні учнів недоліки. Взаємозв’язки між розділами науки про мову встановлюються у процесі зіставлення мовних явищ різних рівнів (лексики і словотвору, словотвору і морфології, морфології і синтаксису, орфографії і фонетики, орфографії і морфології, пунктуації і синтаксису та ін.). Це допоможе учням усвідомити системний характер мови, специфіку кожного виучуваного явища, що потрібно для здобуття глибоких і міцних знань.

Вивчення програмового матеріалу будується з урахуванням міжпредметних зв’язків. Це сприяє поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню кругозору учнів, формуванню в них умінь застосовувати суміжні знання з різних предметів. Проте оволодіти мовною системою – це не просто її знати, а передусім свідомо використовувати як знаряддя для вдосконалення власного мовлення. Отже, опрацьовуючи теми зазначеного курсу, потрібно в міру можливості сприяти мовленнєвому розвиткові учнів на більшості занять з мови.

Велике значення в оволодінні мовленнєвою культурою має систематичний розвиток мисленнєвих здібностей учнів у процесі навчання рідної мови, тобто оволодіння базовими мислительними прийомами й методами – порівнянням, узагальненням, моделюванням та ін., а також усвідомленням школярами структури власної пізнавальної діяльності, що і відображено в діяльнісній змістовій лінії. Вона має суто процесуальний характер, тобто її зміст на рівні знань у програмі не відображено, а подано лише на рівні узагальнених умінь. Реалізуватися вона має через систему завдань і вправ комплексного характеру як органічний складник їх.

Отже, усі змістові лінії тісно переплітаються, проникають одна в одну, становлячи нерозривне ціле, водночас лишаючись відносно автономними його складниками.

У змістових лініях різною мірою відображаються чотири елементи змісту освіти: знання, уміння, досвід творчої діяльності та досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу. Так, якщо в лінгвістичній змістовій лінії переважаючими елементами є конкретні знання і вміння, то в інших змістових лініях визначальне місце займають елементи, що тісніше пов’язані з особистісними характеристиками учнів.

Залежно від вікових рівнів зміст мовної освіти поділяється на такі змістові рівні: дошкільна мовна підготовка; зміст навчання мови в початковій школі; базовий компонент змісту курсу рідної мови; навчання рідної мови у старшій школі.

Базовий компонент змісту курсу рідної мови (5-9 класи).

Систематичний характер засвоєння курсу рідної мови на цьому рівні є його істотною ознакою. Зростає роль абстрактного мислення в пізнавальних процесах. Учні формуються як особистості і вчаться виражати власне ставлення до навколишнього світу засобами мови. Вони здобувають можливість поглиблено вивчати рідну мову, обираючи певний факультативний курс або ж навчаючись за індивідуальною програмою, складеною під керівництвом вчителя [9].

Культурологічна змістова лінія курсу рідної мови структурується на теми, що передбачають формування і використання в мовленні найважливіших світоглядних відомостей, основних відомостей з історії України, з духовної і матеріальної культури українців, визначення місця національної культури в культурній спадщині народів світу. Порушуються й розв’язуються у процесі усного і писемного мовлення проблеми, що визначають індивідуальне ставлення особистості до світу, до Батьківщини, до рідного народу, друзів, знайомих, власної родини, до самої себе і націлюють на самопізнання й неухильний поступальний розвиток.

Комунікативна змістова лінія формує і поглиблює уявлення учнів про ситуацію спілкування, її складники, про залежність змісту і форми висловлювання від ситуації спілкування й удосконалює вміння розрізняти мову і мовлення за істотними ознаками; розпізнавати різновиди мовлення, їхні характерні ознаки; використовувати здобуті знання для побудови власних висловлювань; навчає користуватись різними видами читання, додержувати правил мовленнєвої поведінки; аналізувати текст, визначаючи його істотні ознаки – змістові і формальні; ставити запитання до змісту тексту, повторно його читати, зіставляти частини висловлювання, записувати незнайомі слова, з’ясовувати їхнє значення; адекватно сприймати усне і писемне мовлення, орієнтуючись у ситуації спілкування; розуміти й запам’ятовувати основний зміст почутого і прочитаного, у тому числі і підтекстову інформацію, помічати особливості мовленнєвого оформлення; розпізнавати стилі мови, істотні риси кожного з них, основні жанри мовлення різних стилів, характерні для них мовні засоби; розрізняти типи мовлення, характерні риси кожного із них; установлювати й підтримувати контакт зі співрозмовником; адекватно розуміти і реагувати на його репліки; формулювати доведення, ствердження, заперечення, уточнення, відмову, висловлювати власну думку й обґрунтовувати, коригувати її; поважати думку опонента.

Удосконалюються вміння переказувати усно й письмово, докладно й стисло зміст почутого; складати усний і письмовий твір, осмислювати його тему, добирати до твору матеріал з різних джерел, систематизувати його; розкривати тему, підпорядковуючи її основній думці та додержувати відповідного типу, стилю і жанру мовлення; висловлювати обґрунтоване власне ставлення до предмета мовлення тощо.

Лінгвістична змістова лінія ознайомлює з основами мовної системи, формує й удосконалює практичні вміння і навички володіння усною та писемною формами української літературної мови.

Згідно з діяльнісною змістовою лінією учні повинні оволодіти вміннями робити спостереження (порівнювати, виділяти головне, систематизувати й узагальнювати, конкретизувати, установлювати причинно-наслідкові зв’язки); експериментувати, будувати моделі мовних явищ, робити висновки за аналогією, висувати припущення, доводити (спростовувати) його в простих ситуаціях; оцінювати інформацію, орієнтуватись в її потоці, розпізнавати випадки перекручення відомостей; добирати потрібну інформацію, систематизувати, запам’ятовувати, трансформувати й використовувати її; уявляти, давати оцінку різноманітним явищам життя, виражати власні думки і почуття [9].

Навчання рідної мови у старшій школі (10-12 класи).

Характерною особливістю курсу рідної мови у старших класах є поділ його на змісту на інваріантний та варіативний компоненти. Інваріантним компонентом передбачається робота над повторенням, поглибленням та узагальненням найважливіших відомостей зі шкільного курсу української мови (лінгвістична змістова лінія), збагаченням мовлення стилістичними засобами лексикології, фразеології, морфології, синтаксису; вдосконаленням умінь і навичок з правопису; над поглибленням знань з теорії тексту, формуванням практичних умінь і навичок, удосконаленням усних і писемних висловлювань.

Варіативний компонент містить курси з риторики, стилістики, лексики, фразеології, культури мови, синтаксису, теорії тексту тощо. На цьому рівні розширюються можливості для вибору навчальних курсів відповідно до індивідуальних пізнавальних потреб, а також можливості для занять за індивідуальною програмою, узгодженою зі змістом державної програми.

Культурологічна змістова лінія передбачає формування таких вмінь старшокласників: прагнення мати сучасні світоглядні орієнтири, які ґрунтуються на усвідомленні гармонійної єдності людини з власним родом, народом, людством, природою і Всесвітом, а також гармонії з самим собою; уміти помічати красу в різних її виявах – природі, людині, мистецтві, мові, побуті; діставати від її споглядання естетичну насолоду; прагнути діяти та жити за законами краси; мати здатність до повсякденної моральної самооцінки, узгоджувати свою поведінку із загальнолюдськими моральними нормами; знати основні ознаки історичного розвитку України – політичного, господарського, культурного;бути патріотом, сприяти розбудові Української держави; використовувати засвоєні культурознавчі відомості у власних усних і письмових висловлюваннях з актуальних тем суспільного життя.

Комунікативна змістова лінія визначає такі вимоги до мовленнєвих умінь і навичок:

v порушувати актуальні проблеми, мати чітку позицію щодо предмета обговорення; керуватися моральними нормами у власному мовленні, застосовувати основні прийоми і правила, що стосуються вибору теми, її осмислення, добору і систематизації матеріалу, виділення головного, побудови твору, забезпечувати мовленнєве оформлення змісту відповідно до жанру, стилю, типу і вимог культури мовлення, оцінювати й удосконалювати власну мовленнєву діяльність;

v аналізувати тексти-зразки різних стилів, жанрів, знаходити в них прийоми риторичної майстерності й творчо використовувати їх у власному мовленні;

v виступати усно і писати твори, належним чином аргументувати висловлені в них тези, брати участь у дискусії, додержуючи етичних й етикетних норм, обґрунтовуючи особисту позицію і спростовуючи хибні тези; додержувати особливостей, обраних мовленнєвих жанрів, засвоєних мовних і мовленнєвих норм [9].

Діяльнісна змістова лінія передбачає вдосконалення узагальнених умінь, навичок, особистісних якостей, набутих у процесі засвоєння курсу рідної мови на попередніх змістових рівнях.

Поиск по сайту: