Тема 4 ІНВЕСТИЦІЙНІ РЕСУРСИ. ОБОРОТНІ КОШТИ

1. Види інвестицій. Поняття оборотних коштів, їх склад

2. Необхідність, суть і методи нормування оборотних коштів.

1. Значну частину фінансових коштів підприємства становлять інвестиції - це довгострокові вкладення грошових коштів (капіталу) у підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку. Фізична або юридична особа, яка вкладає капітал у будь-який проект, називається інвестором.

Залежно від того, де вкладається капітал, інвестиції поділяються на:

· внутрішні (вітчизняні);

· зовнішні (іноземні).

В свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на:

· фінансові і реальні,

а зовнішні на:

· прямі і портфельні.

Фінансові інвестиції -це використання капіталу для придбання облігацій, акцій та інших цінних паперів, які випускаються державою або підприємствами. Капітал у вигляді цінних паперів ще називається фондовим або фіктивним, оскільки він не є реальним багатством.

Реальні інвестиції - це вкладення капіталу у різні сфери діяльності і галузі народного господарства з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» матеріальних благ, а як наслідок - одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції називаються виробничими, але в практиці господарювання їх частіше називають просто капітальними вкладеннями.

Зовнішні прямі інвестиції - вкладення капіталу за кордоном, яке становить не менше 10% вартості конкретного інвестиційного проекту.

Портфельними - називаються закордонні інвестиції, які становлять менше 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту.

Склад капітальних вкладень:

1. Вартість будівельно-монтажних робіт;

2. Вартість усіх видів виробничого устаткування;

3. Вартість інших капітальних витрат:

· вартість земельних ділянок;

· проектні роботи та науково-дослідні роботи;

· вартість придбаних патентів і ліцензій;

· витрати на підготовку кадрів для експлуатації підприємств, що будуються, тощо

Підприємство витрачає капітальні вкладення на основний та оборотний капітал.

Оборотні кошти підприємства - це складова частина його статутного капіталу. Іншими словами, оборотні кошти - це сукупність фінансових ресурсів підприємства, яку вкладено в оборотні виробничі фонди та фонди обігу.

Оборотні виробничі фонди - це частина виробничих фондів підприємства, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють свою натуральну форму і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції. До оборотних фондів відносять предмети праці, а також деякі засоби праці, які мають термін служби менше одного року.

Оборотні виробничі фонди поділяються на:

1. Виробничі запаси - предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів. Сюди відносяться: сировина, основні та допоміжні матеріали, тара, паливо, запасні частини для машин, МШП тощо. Щодо сировини, то природні ресурси - це ще не сировина, бо вони " перетворюються " на сировину, коли на їх здобуття буде витрачено певну працю. Сировина буває промисловою та сільськогосподарською. В свою чергу, промислова сировина поділяється на мінеральну (руда, нафта, газ, водні ресурси тощо) та штучну (замінники шкіри, пластмаса, штучний каучук тощо). Основні матеріали - предмети праці, що входять у склад готової продукції, - наприклад, деревина, сталевий прокат, тканина тощо. Допоміжні матеріали - предмети праці, що можуть і не входити до складу готової продукції, але беруть участь у її виготовлені (фарби, лаки, клей, спирт, кислота, обтирочні матеріали тощо).

2. Незавершене виробництво (НЗВ) - продукція, яка ще не пройшла всіх стадій обробки і знаходиться на робочих місцях або на складі підприємства.

3. Витрати майбутніх періодів - витрати на підготовку та освоєння нових видів продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені у майбутньому.

Фонди обігу підприємства не беруть участі у виробництві продукції, але вони функціонують у сфері фінансового обслуговування підприємства і реалізації продукції. До них відносяться:

1. Готова продукція (ГП) - на складах підприємства.

2. Готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі, ще не оплачена покупцем.

3. Грошові кошти на розрахунковому, валютному, депозитному та інших рахунках у банку.

4. Грошові кошти у незавершених розрахунках (відрядження, закупівля канц.товарів тощо).

5. Грошові кошти готівкою у касі підприємства у дні видачі зарплати.

Структура оборотних коштів характеризується співвідношенням їх окремих елементів у загальному обсязі оборотних коштів, яке виражається у процентах. Ця структура може бути різною в залежності від галузі, до якої належить підприємство, наприклад, в промисловості - 2/3 оборотних коштів - це оборотні фонди, а 1/3 - фонди обігу.

2.

Оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані. До нормованих належать всі оборотні виробничі фонди, тобто виробничі запаси, НЗВ, витрати майбутніх періодів, та ГП на складі. До ненормованих відносяться: відвантажена ГП та готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства.

Нормування матеріальних ресурсів - це встановлення максимально припустимої кількості сировини та матеріалів для виготовлення одиниці продукції (або виконання робіт, або надання послуг) з урахуванням вдосконалення виробництва. Нормування витрат матеріальних ресурсів спрямовано на їх раціональне використання. Процес нормування оборотних коштів - це встановлення нормативів їх запасів.

При заниженні нормативів: підприємство не зможе забезпечити виробництво необхідними запасами сировини і матеріалів. Це призведе до зривів у випуску продукції, тобто - до недоотримання прибутку, що обернеться неможливістю розрахуватися з зовнішніми партнерами -постачальниками, а також - зі своїми робітниками.

При завищенні нормативів: виникають понаднормативні запаси, що веде до " заморожування " грошових коштів, а, отже, до зниження прибутку та рівня рентабельності.

МЕТОДИ НОРМУВАННЯ

1. Метод прямого рахунку - найбільш поширений, заснований на встановленні прямим розрахунком величини оборотних коштів з кожного конкретного виду ТМЦ.

2. Аналітичний метод - встановлює норматив оборотних коштів за фактом за визначений період з урахуванням поправки на зайві та непотрібні витрати.

3. Дослідно-лабораторний метод - встановлює норматив оборотних коштів на основі даних, отриманих шляхом спостережень, лабораторних досліджень тощо.

4. Коефіцієнтний метод - норматив встановлюється на основі нормативу попереднього періоду з урахуванням певного корегування величини оборотних коштів.

5. Звітно-статистичний метод - норматив оборотних коштів встановлюється на основі звітно-статистичних даних за певний період, при-цьому виходять з тенденції скорочення норм витрат.

Проблема визначення потреби підприємства в оборотному капіталі зводиться в основному до розрахунків величини необхідних запасів оборотних коштів:

· У виробничих запасах;

· У незавершеному виробництві;

· У витратах майбутніх періодів;

· У готовій продукції на складі підприємства.

НОРМАТИВИ ОБОРОТНИХ КОШТІВ У ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСАХ

Задача зводиться до розрахунку мінімального розміру виробничих запасів, необхідних для безперервної роботи підприємства. На цей розмір впливають:

· Інтервал постачання сировини, матеріалів тощо (термін перебування їх на складі підприємства);

· Денні витрати сировини (матеріалу тощо) на виробництво;

· Ціна за одиницю споживаємого матеріалу.

Виробничий запас поділяється на: транспортний, підготовчий, поточний та страховий.

Транспортний запас - включав в себе ті оборотні кошти, що відволікаються зі дня оплати рахунка постачальнику і до прибуття вантажу на склад покупця. Він обчислюється за формулою 3 тр = Д * Т тр, грн (1)

де Д - денні витрати цього виду сировини (матеріалу тощо), грн

Т тр - середній пробіг вантажу від постачальника до покупця, дні.

Зниженню 3 тр сприяє використання більш ефективного транспорту та зменшення відстані МІЖ постачальниками і покупцями.

Підготовчий (або технологічний) запас - потрібен, коли сировина або матеріали, які щойно надійшли від постачальників, не відповідають вимогам технологічного процесу і до запуску у виробництво вимагають доопрацьовування.

3 техн = Д * Т техн, грн (2)

де Т техн - кількість днів, потрібних на доведення сировини та матеріалів до необхідної кондиції.

Поточний запас - потрібен для забезпечення потреб виробництва сировиною та матеріалами між двома черговими поставками. Поточний запас може бути мінімальним, максимальним та середнім. Поточний запас певного виду матеріальних ресурсів в натуральних одиницях обчислюють за формулою: 3 поточ = Д * Т пост, нат.од. (3)

де Т пост - інтервал поставки даного матеріального ресурсу в днях.

Мінімальний запас (3 min) дорівнює страховому запасу (3 страх). Страховий запас - потрібен для забезпечення нормального процесу виробництва при порушенні термінів поставки. Він повинен бути більшим, якщо підприємство використовує унікальні матеріали або знаходиться далеко від транспортних шляхів.

3 min = 3 страх = Д * Т зрив. пост., нат.од. (4)

де Т зрив. пост. - період зриву поставки в днях.

Максимальний запас (3 mах) визначається як сума мінімального (страхового)та поточного запасів 3 mах = 3 min + 3 поточ, нат.од. (5)

Середній запас певного виду материального ресурсу (3 сер) можна визначити за формулою 3 сер = 3 min + 0.5 * 3 поточ, нат.од. (6)

Знаючи нормативну величину виробничих запасів у натуральних вимірниках можна перейти до його представлення у грошовому виразі і обчислити загальний норматив оборотних коштів і виробничих запасах.

НОРМАТИВ ОБОРОТНИХ КОШТІВ У НЕЗАВЕРШЕНОМУ ВИРОБНИЦТВІ

Нормування оборотних коштів у НЗВ відображає вартість продукції, яка знаходиться на різних стадіях виробництва - від запуску у виробництво до випуску готової продукції.

Норматив оборотних коштів у НЗВ (Н нзв) визначаєтьсяза формулою

Ср * Тц * Кнз

Н нзв = ————————, грн (7)

де С р - собівартість річного випуску продукції, грн;

Т ц - тривалість циклу виготовлення продукції, дні. В свою чергу:

Т ц = S Т т.о. + S Т к.о. + S Т прир.пр. + S Т тр.пр. + S Т перерв., (8)

де S Тт.о. – сумарний час, витрачений на технологічні операції;

S Т К.о. - сумарний час, витрачений на контрольні операції;

S Т прир.пр - час на природні процеси (сушка, охолодження...);

S Т тр.пр. - час на внутрішньоцехове та міжцехове транспортування продукції протягом її перетворення у ГП;

S Т перерв. - сумарний час перерв у процесі виробництва: протягом змін, між змінами, у вихідні та святкові дні тощо.

К нз - коефіцієнт наростання затрат:

Со + 0.5 * Сп

Кнз = —————————, (9)

Со + Сп

де С о - одноразові витрати на початку циклу виготовлення продукції, грн;

С п - поточні витрати на виготовлення продукції, грн.

НОРМАТИВ ОБОРОТНИХ КОШТІВ НА ГОТОВУ ПРОДУКЦІЮ

Наявність запасу ГП на складі пов'язана з проведенням робіт по підбору, сортуванню виробів по замовленням, упаковкою та маркуванням продукції, накопиченням продукції до транспортної партії.

Норматив оборотних коштів на готову продукцію (Н гп) визначається як добуток одноденного випуску продукції за виробничою собівартістю (В д) на термін часу від початку перебування на залізничній станції до відправки готової продукції покупцеві з урахуванням часу на оформлення необхідних транспортних та розрахункових документів (Т відпр).

Н гп = В д * Т відпр, грн (10)

У формулах 1 ... 4 використовується величина Д - денні витрати матеріального ресурсу у натуральних одиницях. Ця величина визначається за формулами

Д = Мзаг / 360, нат.од., (11)

де М заг - загальна річна потреба у даному виді ресурсів, нат.од.

В свою чергу, М заг обчислюється за формулою

m

Мзаг = S N1 * q і, нат.од. (12)

і = 1

де N i - обсяг випуску продукції i - го виду у натур.один.;

q i - маса заготовки одної деталі (виробу) i - го виду продукції, кг.

В свою чергу, маса заготовки визначається виходячи з коефіцієнта використання матеріалу (К вик.матер.) і чистої ваги деталі (виробу) (М і)

М і

q i = ————————, нат. од. (13)

Поиск по сайту: