Уся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання прибутку або хоча б стабілізації його на певному рівні

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку:

1. Загальний прибуток – це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим.

2. Прибуток від реалізації продукції та послуг.

3. Прибуток від іншої реалізації.

4. Позареалізаційні фінансові результати.

Прибуток як головний результат підприємницької діяльності забезпечує потреби самого підприємства і держави в цілому. На розмір прибутку впливає сукупність багатьох чинників, що залежать і не залежать від підприємницької діяльності.

Важливими чинниками зростання прибутку, що залежать від діяльності підприємств, є зростання обсягу виробленої продукції відповідно до договірних умов, зниження її собівартості, підвищення якості, поліпшення асортименту, підвищення ефективності використання виробничих фондів, зріст продуктивності праці.

До чинників, що не залежать від діяльності підприємства, відносяться зміни державних регульованих цін на реалізовану продукцію, вплив природних, географічних, транспортних і технічних умов на виробництво і реалізацію продукції й ін.

Всі зазначені вище чинники впливають головним чином на прибуток від реалізації продукції, який дає близько 90 % валового доходу. Основні з цих чинників підлягають детальному вивченню й аналізу.

Найважливішим чинником, що впливає на розмір прибутку від реалізації продукції, є зміна об'єму виробництва і реалізації продукції. Чим більше об'єм реалізації, тим більше прибутку одержить підприємство, і навпаки, тобто ця залежність прямо пропорційна.

Не менш важливим чинником, що впливає на розмір прибутку від реалізації товарної продукції, є зміна собівартості продукції. Якщо зміна об'єму реалізації впливає на суму прибутку прямо пропорційно, то зв'язок між розміром прибутку і рівнем собівартості зворотний. Чим нижче собівартість продукції, обумовлений рівнем витрат на її виробництво і реалізацію, тим вище прибуток, і навпаки. Тому при аналізі зміни рівня собівартості повинні бути розроблені заходи щодо скорочення рівня витрат на виробництво і реалізацію продукції, а отже, збільшення прибутку.

Крім зазначених вище чинників на розмір прибутку від реалізації, безумовно, впливають зміни в структурі виробленої і реалізованої продукції. Чим вище частка більш рентабельної продукції (обчислювальної як відношення прибутку до повної собівартості цієї продукції), тим більше прибутку одержить підприємство. Збільшення частки малорентабельної продукції спричинить скорочення прибутку.

Напрямки використання прибутку в загальному вигляді можна проілюструвати такою схемою.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовуєть­ся на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бю­джетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств части­ни прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використову­ється ними для забезпечення господарської діяльності.

2 Абсолютна сума балансового прибутку, отримана підприємст­вом, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливим показником. Однак він не може характеризувати рівень ефективнос­ті господарювання. Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємст­ва, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточни­ми витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому понятті рентабельність означає при­бутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, органі­зацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; при­бутковість різних галузей економіки.

Рентабельність — це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Різні варіанти рішень, що приймаються для визначення прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Залежно від мети аналізу діяльності підприємства розрізняють:

1. Загальний рівень рентабельності підприємства:

П б

Р підпр = ----------- * 100 %

С вир

де П б — балансовий прибуток;

С вир — загальна виробнича собівартість.

Такий показник відбиває загальну ефективність діяльності підприємства. Найбільш прийнятним виразом загального рівня рен­табельності є відношення балансового прибутку до суми вартості основних виробничих фондів ( В о.в.ф._.) і нормованих оборотних засобів (В н.о.к_.):

П б

Р заг = -------------------------- * 100 %

В о.в.ф. + В н.о.к

Такий рівень рентабельності показує, наскільки раціонально ви­користовуються матеріальні ресурси підприємства.

2. Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:

П б

Р ак= ----------- * 100 %

С ак

де С ак — середня сума активів балансу підприємства.

3. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу відобра­жає ефективність використання активів, створених за рахунок влас­них коштів:

П ч

Р в = ------------ * 100 %

С в.к.

де П ч — чистий прибуток підприємства за вирахуванням оплати відсотків за кредит;

С в.к.— сума власного капіталу.

Величина власного капіталу береться за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням усіх боргових зобов'язань. Цей показник цікавить передусім акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

4. Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції:

П реал

Р прод = ---------------- * 100 %

С реал

де С реал - повна собівартість товарної реалізованої продукції.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається також рентабельність окремих її різно­видів.

5. Рентабельність певного виробу визначається так:

Поиск по сайту: