ПІДПРИЄМСТВО В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1. Сутність народногосподарського комплексу країни. Поняття галузі.

2. Поняття підприємства та етапи його створення.

3. Класифікація підприємств за різними ознаками.

4. Акціонерне товариство. Характеристика видів акцій. Дивіденд.

1.!!!!A Народногосподарський комплекс України - це сукупність галузей та видів виробництва, продукція яких задовольняє потреби людей. За створенням сукупного суспільного продукту народногосподарський комплекс поділяється на сферу матеріального виробництва і нематеріальну (невиробничу) сферу.

Загальний поділ праці призвів до виділення у сфері матеріального виробництва таких галузей:

· промисловість;

· сільське господарство;

· транспорт (у виробничій сфері);

· будівництво;

· торгівля тощо.

Невиробнича сфера - сфера, яка споживає національний дохід. До неї входять:

· заклади державної безпеки і оборони; всі міністерства;

· судові, юридичні і митні служби;

· заклади охорони здоров’я та освіти;

· банкові установи, страхові компанії тощо.

У невиробничій сфері зайнято більше третини робочої сили країни, приблизно 43 % основних фондів, біля 30 % всіх капітальних вкладень. Характерною є дуже велика питома вага жіночої праці – приблизно 70 %.

!!!!A Промисловість є основною ланкою народногосподарського комплексу. Провідна роль промисловості пояснюється такими причинами:

”È - саме промисловість виробляє товари, які є основою добробуту народу;

@ - промисловість впроваджує сучасні досягнення науково-технічного прогресу в усі інші галузі;

k - промисловість є основою обороноздатності країни.

!!!!A Галузь промисловості - це якісно однорідна сукупність підприємств різних форм власності, що поєднуються за такими схожими ознаками:

· сировинна база;

· технологія та обладнання;

· спеціально підготовлені кадри;

· і як результат – однорідна готова продукція.

Всі галузі поділяються на ті, що відносяться до групи А – виготовлення засобів виробництва, наприклад, машинобудування і металообробка “. Продукція галузей групи А призначена в основному для виробничого споживання.

Підприємства, які виготовляють предмети споживання, відносяться до групи Б. Наприклад, целюлозно-паперова, кондитерська, легка промисловість тощо. Продукція цієї групи призначена як для особистого споживання (одяг), так і для виробничого (робочий одяг).

Цікавим є питання про пропорційність відношення між обсягами продукції груп А і Б. Очевидно, оптимальним є співвідношення груп А і Б, приблизно 55: 45 або ж 60: 40. Треба мати на увазі, що продукція групи А дає технічну базу розвитку галузей групи Б. Тому частка продукції групи А повинна трохи перевищувати частку групи Б.

Всі галузі, незалежно від поділу на групи А і Б, за характером впливу на предмет праці діляться на: добувні; обробні.

За структурою затрат на:

- трудомісткі; матеріаломісткі; фондомісткі; енерго-і паливомісткі.

За часом роботи протягом року:

- сезонні; несезонні.

Галузеву структуру промисловості характеризують кількісне співвідношення між окремими галузями і певні виробничі зв’язки між ними.

Структура окремої галузі визначається кількістю підприємстві, у тому числі великих, і питомою вагою продукції окремих підприємств у загальному обсязі випуску продукції галузі.

2 Суспільство здійснює безліч видів конкретної праці для того, щоб забезпечити собі достатньо комфортний рівень життєдіяльності. З цією метою люди об’єднуються у трудові колективи, організації і діють на засаді певних правил. Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.

!!!!A Підприємство – це організаційно відокремлена та економічно самостійна первинна ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає платні послуги з метою отримання прибутку.

Основними законодавчими актами, які регулюють діяльність підприємств в Україні, є Цивільний та Господарський Кодекси України – з січня 2004 р. та низка законів. Діяльність підприємства також регулюється його статутом і колективним договором.

!!!!A Статут підприємства – це зібрання обов’язкових правил, які регулюють його внутрішню діяльність, а також взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання.

!!!!A Колективний договір – це угода між трудовим колективом (в особі профспілки) та адміністрацією або власником, яка щорічно переглядається і регулює їх виробничі, економічні і трудові відносини (зарплату, соціальні пільги, додаткові відпустки тощо).

До чинників, що спонукають людей утворювати підприємства належать:

1. Прагнення людей до поліпшення свого добробуту.

2. Безробіття є джерелом кваліфікованих кадрів для підприємницької діяльності.

3. Прагнення людини до незалежності, самовираження, визнання її таланту та інше.

Технологія створення підприємства (фірми) незалежно від форм власності охоплює кілька етапів:

1. Оцінка особистих якостей підприємця – професіоналізм, адаптивна мобільність, комунікабельність, стресостійкість, самоповага, сміливість тощо.

2. Оцінка ідей та ринку - на основі маркетингових досліджень.

3. Техніко-економічне обґрунтування проекту – складання бізнес-плану, який веде до реалізації своєї ідеї.

4. Вибір організаційно-правової форми підприємства – правильний вибір дає змогу зменшити ризик (партнери - за чи проти?).

5. Державна реєстрація підприємства.

6. Організаційне оформлення фірми.

Найважливіші цілі виробничого підприємства:

• одержання прибутку;

• забезпечення споживачів продукцією згідно з ринковим попитом;

• своєчасна виплата заробітної плати;

• створення робочих місць;

• охорона довкілля;

• створення для працівників належних і безпечних умов праці;

• створення можливостей для професійного зростання.

Основні функції виробничого підприємства:

• матеріально-технічне забезпечення;

• виготовлення продукції для продажу і власної потреби;

• продаж і постачання продукції споживачеві;

• післяпродажне обслуговування продукції;

• управління та організація праці персоналу;

• підвищення якості продукції, збільшення обсягів її виробництва;

• дотримання чинних законів, державних стандартів;

• підприємницька діяльність;

• сплата податків, платежів у бюджет та інші позабюджетні фонди.

3 Крім поділу за ознакою форми власності (далі в цьому питанні), підприємства розрізняються:

· за економічним призначенням:

- виробництво засобів виробництва;

- виробництво предметів споживання;

- виробництво продукції ВПК;

- виробництво ідей та послуг (консалтингові, страхові фірми, інжинірінг тощо)

· за масштабами виробництва:

- індивідуальні - серійні - масові

· за ступенем спеціалізації: -спеціалізовані - універсальні - змішані

· за галузями виробництва:

- промислове - будівниче - сільськогосподарське - торгівельне тощо

· за новими формами господарювання:

- фірми - фонди - біржі - товариства

- бюро - агенції - контори - банки тощо

· за розміром персоналу:

- малі - середні - великі.

За ознакою форм власності підприємства поділяються на:

1. Державне – засноване на загальнодержавній власності;

2. Державно-комунальне - засноване на власності комунально-адміністративних одиниць (міста, району тощо);

3. Індивідуальне – засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці. На Заході індивідуальне підприємство називають “ одноособовим ”. Власник відповідає по зобов’язанням підприємства всім капіталом, вкладеним у підприємство, та навіть всім своїм майном, якщо воно не відокремлено від капіталу індивідуального підприємства. За умови швидкого росту та нестачі коштів на розвиток таке підприємство може перетворитися в акціонерне товариство. Прикладом такого перетворення з одноособових підприємств є відомі фірми: італійська фірма “ Оліветті “ (1960 р.), німецька фірма “ Крупп “ (1968 р.), американська фірма “ Форд “ (1956 р.).

4. Приватне – засноване на власності фізичної особи з правом найму робочої сили;

5. Сімейне – засноване на власності і праці членів одної сім’ї;

6. Спільне – засноване на засадах поєднання майна різних власників, у тому числі іноземних держав;

7. Колективне – засноване на власності колективу підприємства.

В свою чергу до колективних підприємств відносять:

1. ПОВНЕ ТОВАРИСТВО – об’єднання осіб з метою здійснення підприємницької діяльності і отримання прибутку. Його учасники несуть ПОВНУ (необмежену) відповідальність по зобов’язанням підприємства, тобто не тільки вкладеним капіталом, а й усім своїм майном.

2. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ – відповідає перед кредиторами тільки майном підприємства, тобто вкладами у нього кожного учасника, але вимоги кредиторів не стосуються майна учасників.

3. КОМАНДИТНЕ ТОВАРИСТВО (або товариство на довірі) – його учасники поділяються на дві групи: а) повні товариші – несуть повну відповідальність по зобов’язанням підприємства, тобто не тільки вкладеним капіталом, а й усім своїм майном; б) командитисти – відповідають тільки своїм внеском у капітал товариства. Тому природно, що укладати угоди від імені товариства мають право тільки повні товариші.

4. ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ – учасники відповідають по його боргам своїми внесками у капітал підприємства, але у випадку, коли цих коштів недостатньо, кожен учасник має внести додатково суму в однаковому для всіх учасників кратному розмірі відповідно до свого первісного внеску.

5. КООПЕРАТИВ – за видами діяльності існують: виробничий, промисловий, споживчий, збутовий, постачальницький тощо. Кошти кооперативу складаються з пайових та членських внесків, прибутку від господарської діяльності. Широке розповсюдження на Заході отримали споживчі кооперативи, які з’явилися в Англії ще у кінці 18 ст.

6. МАЛЕ ПІДПРИЄМСТВО – створюється у будь-якій галузі народного господарства. Характерні риси МП:

· Сприяють розширенню ринкової конкуренції;

· Мають більшу швидкість у реагуванні на зміни кон’юнктури ринку;

· Менше шкодять навколишньому середовищу;

· Створюють додаткові робочі місця у галузі;

· Сприяють розвитку невеликих міст та сіл тощо.

7. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО (АТ).

АТ – одна з найбільш зручних форм колективного підприємства в умовах ринкової економіки. Першим АТ вважають створену у 1602 році Голандсько –Ост - Індську компанію, яка займалася морським страхуванням, страхуванням на випадок пожежі, здебільшого в міських поселеннях..

АТ – абсолютно самостійне підприємство, воно підпорядковується тільки загальним зборам акціонерів – вищому органу управління АТ. Але такі збори відбуваються раз на рік, а для постійного управління справами АТ збори обирають із своїх членів – акціонерів правління на чолі з головою правління. Саме правління координує діяльність АТ протягом року і до наступних щорічних зборів (а також на вимогу держави для публікації у пресі) готує такі документи:

· річний звіт про діяльність товариства;

· річний баланс;

· проект розподілу прибутку.

Мінімальний розмір статутного капіталу АТ становить 1 250 мінімальних зарплат на момент реєстрації. Акціонери відповідають перед кредиторами тільки своїми внесками у капітал товариства. Взагалі АТ бувають двох типів: закриті – їх акції розподіляються тільки серед акціонерів і не надходять у вільний продаж, та відкриті –їх акції вільно продаються та купуються на фондових біржах та поза ними.Сьогодні акціонерні товариства забезпечують 75% ВВП України. Загалом їх близько тридцяти п'яти тисяч. Третина - відкритого типу.

Але з 29 квітня 2009 року, коли набрав чинності Закон «Про акціонерні товариства», почався відлік дворічного перехідного періоду, відведеного для акціонерних товариств в Україні для впровадження ними суттєвих змін. На заміну цим АТ прийдуть нові за назвою: Публічні (замість Відкритих) та Приватні (замість Закритих), тоді норми Закону України «Про господарські товариства» втратять чинність, а АТ із застарілою назвою залишаться без правового регулювання.

Особливостями публічного акціонерного товариства (ПАТ) є:

· акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства;

· товариство може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій;

· при публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством;

· товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу ++++та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі, при цьому укладання договорів купівлі-продажу акцій товариства, здійснюється лише на цій фондовій біржі

· річна фінансова звітність товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком), наприклад, на своєму сайті.

++++ Лістинг - (від англ. list - список) - допуск цінних паперів АТ на конкретну фондову біржу.

Особливостями приватного акціонерного товариства (ПрАТ)є:

· максимальна кількість акціонерів становить 100 осіб;

· товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій;

· статутом товариства може бути передбачено переважне право акціонерів та самого товариства на придбання акцій, що пропонуються їх власником до продажу третій особі;

· акціонер товариства завжди має переважне право на придбання акцій додаткової емісії;

· акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі;

· товариство не зобов'язане розкривати свою фінансову звітність на фондовому ринку, хоча зобов'язане оприлюднювати фінансову звітність у Державному реєстрі юридичних осіб, як і будь-яка інша юридична особа, зареєстрована в Україні.

Поиск по сайту: