Громадянство України

Обсяг прав і свобод, якими особа може користуватися у конкретній державі, а також обсяг покладених на нього обов’язків значною мірою залежать від наявності чи відсутності у особи громадянства цієї держави. Визначення поняття громадянства України наведене у ст. 1 Закону України від 18.01.2001 р. «Про громадянство України»

Громадянство України – це правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках.

Громадянство являє собою стійкий правовий зв’язок між особою та державою, не обмежений у просторі. Громадянин знаходиться під суверенітетом власної держави, яка може вимагати від нього виконання своїх обов’язків, незалежно від того, знаходиться цей громадянин на території держави чи за кордоном.

У світовій практиці поряд із терміном «громадянство» використовується термін «підданство». Останній використовується у монархічних державах і виражає стійкий правовий зв’язок особи не стільки з державою, скільки з самим монархом. Слід, однак, зауважити, що останнім часом у більшості європейських монархій термін підданство практично використовується. Це пов’язується з тим, що для європейських монархій притаманний демократичний державно-політичний режим, при якому кожна людина розглядається як повноправний член суспільства, особисто незалежний від монарха. Тому сучасне законодавство Великобританії, Іспанії, Бельгії, Нідерландів оперує саме поняттям «громадянство» а не «підданство».

Джерелами правових норм, що складають конституційно-правовий інститут громадянства, є:

1) Конституція України;

2) закони України, серед яких чільне місце посідають Закон України від 18.01.2001 р. «Про громадянство» та Закон України від 21.01.1994 р. «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України»;

3) підзаконні нормативно-правові акти, зокрема Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства, затверджене Указом Президента України від 27.03.2001 р. № 215/2001, Інструкція про порядок прийняття, розгляду та проходження в органах внутрішніх справ України клопотань, заяв, інших документів з питань громадянства України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.03.1998 р. № 211, та інші;

4) чинні міжнародні договори з питань громадянства, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Такими міжнародними договорами, наприклад, є Конвенція, що регулює деякі питання, пов'язані з колізією законів про громадянство 1930 р. та Конвенція про громадянство одруженої жінки 1957 р. У межах Ради Європи у 1997 р. прийнята Європейська конвенція про громадянство.

Основні принципи громадянства – це керівні положення, загальні засади, які визначають зміст та істотні риси інституту громадянства, порядку його набуття та припинення.

Конституція України та Закон України «Про громадянство України» закріплюють такі основні принципи громадянства України:

1) принцип єдиного громадянства – якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Крім того, принцип єдиного громадянства означає, що існує громадянство єдиної держави – України, а існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України (областей, районів, міст, сіл) не допускається;

2) принцип неможливості позбавлення громадянства – громадянин України не може бути позбавлений громадянства за вчинення злочину чи іншого правопорушення;

3) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;

4) принцип захисту державою громадян України за кордоном – громадянам України, які мешкають або перебувають за межами України, гарантується піклування та захист;

5) принцип рівності громадянства – громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом незалежно від підстав і порядку набуття громадянства;

6) принцип збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України – за громадянами України, які тимчасово або постійно проживають за кордоном, зберігається громадянство України;

7) принцип неприпустимості депортації та екстрадиції громадян України – громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі;

8) принцип забезпечення права особи змінити своє громадянство – громадянин України має право в будь-який час змінити своє громадянство; це право не може бути скасоване або обмежене;

9) принцип запобігання виникнення випадків безгромадянства – держава вживає усіх необхідних заходів, щоб вихід особи з громадянства України не призводив до виникнення у неї статусу особи без громадянства.

Компетенцією у сфері громадянства наділяються такі органи державної влади України:

• Верховна Рада України – здійснює законодавче регулювання питань громадянства України, дає згоду на обов’язковість міжнародних договорів України з питань громадянства;

• Президент України – приймає рішення відповідно до Конституції та чинного законодавства України про прийняття до громадянства України та про припинення громадянства України;

• Комісія з питань громадянства при Президенті України: здійснює попередній розгляд заяв і подань з питань громадянства, здійснює контроль за виконанням рішень з питань громадянства;

• Міністерство внутрішніх справ України та підпорядковані йому органи: приймають від осіб, які постійно мешкають на території України, заяви з питань громадянства України і разом з необхідними документами надсилають на розгляд Президенту України; визначають належність осіб, які мешкають на території України, до громадянства України; готують подання про втрату громадянства України особами, які постійно мешкають на території України; виконують рішення з питань громадянства України;

• Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України: виконують такі ж повноваження, що і Міністерство внутрішніх справ та підпорядковані йому органи щодо осіб, які постійно мешкають за кордоном; реєструють припинення громадянства особами, які постійно мешкають за кордоном; ведуть облік громадян України, які постійно мешкають за кордоном.

Закон України «Про громадянство України» передбачає такі підстави набуття громадянства України:

1. За народженням (філіація). У світовій практиці виділяється два основні принципи набуття громадянства за народженням – принцип «права крові» та принцип «права ґрунту». Принцип «права крові» означає, що дитина отримує громадянство своїх батьків, незалежно від того, на території якої держави вона народилася. Принцип «права ґрунту» означає, що дитина отримує громадянство тієї держави, на території якої вона народилася, незалежно від того, яке громадянство мали її батьки. Як правило, обидва принципи у законодавстві різних держав застосовуються одночасно, але перевага надається якомусь одному з них. Зокрема, для більшості європейських держав (Італія, Франція, Іспанія, Росія) основним принципом філіації є «право крові», а для більшості американських (США, Мексика, Бразилія, Аргентина) та деяких європейських держав (ФРН) основним принципом є «право ґрунту». Показовим у цьому відношенні є законодавство ФРН, згідно з яким, дитина, народжена на борту судна, що знаходиться у далекому плаванні під німецьким прапором, розглядається як така, що народилася на території ФРН і є громадянином ФРН незалежно від того, яке громадянство мають її батьки.

Для України основним принципом філіації є «право крові». Це означає, що особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України, незалежно від того, народилася вона на території України чи за кордоном.

Принцип «права ґрунту» в Україні також застосовується, хоча і в обмеженому обсязі. Так, громадянином України визнається:

• новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда);

• особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України;

• особа, яка народилася на території України від іноземців, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків;

• особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави;

• особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

• особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України.

2. Внаслідок прийняття у громадянство (натуралізація). Особа без громадянства або іноземець можуть бути прийняті за їх заявою до громадянства України. Така заява подається до відділу (управління) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб відділу (управління) внутрішніх справ за місцем постійного проживання особи, що бажає прийняти громадянство України. Справа про прийняття особи до громадянства України попередньо розглядається Комісією з питань громадянства при Президенті України, а рішення про прийняття конкретної особи до громадянства України приймається Президентом України.

Закон «Про громадянство України» передбачає такі умови прийняття до громадянства України:

• визнання і дотримання Конституції України та законів України;

• подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити громадянство (для іноземців). Іноземці зобов’язані вийти з іноземного громадянства і подати документ про це, виданий уповноваженими органами відповідної держави, протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України;

• безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років. Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, в т.ч. якщо шлюб припинився внаслідок смерті громадянина України. Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в’їхали в Україну особами без громадянства, – на три роки з моменту одержання дозволу на в’їзд в Україну;

• отримання дозволу на постійне проживання в Україні. Ця умова не поширюється на осіб, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні;

• володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

• наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Якщо прийняття особи до громадянства України становить державний інтерес (науковці, громадські діячі, спортсмени тощо), її прийняття до громадянства України здійснюється у спрощеному порядку. Зокрема, до такої особи не висуваються вимоги безперервного проживання на території України, володіння українською мовою, наявності законних джерел існування та отримання дозволу на постійне проживання в Україні.

Не допускається прийняття до громадянства України осіб, які вчинили злочини проти людства чи здійснювала геноцид; засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості); вчинили на території іншої держави діяння, що визнаються законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

3. За територіальним походженням. Особа, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали до 24.08.1991 р. на території, яка стала територією України, а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, що взяв зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти реєструються громадянами України.

4. Внаслідок поновлення у громадянстві. Ця підстава застосовується до колишніх громадян України, які припинили громадянство України. Особа, яка після припинення громадянства України є особою без громадянства і подала заяву про поновлення у громадянстві України, реєструється громадянином України незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном (якщо відсутні). Особа, яка після припинення громадянства України набула іноземне громадянство, повернулася в Україну на постійне проживання, і подала заяву про поновлення у громадянстві України, за відсутності обставини, що перешкоджають прийняттю до громадянства України реєструється громадянином України. При цьому така особа повинна взяти зобов’язання припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до органу, що прийняв документи про поновлення її у громадянстві України, протягом року з моменту поновлення її у громадянстві України.

5. Внаслідок усиновлення. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий – особою без громадянства або іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном. Повнолітня особа, яка є особою без громадянства, постійно проживає на території України і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

6. Внаслідок встановлення над дитиною опіки або піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю патронатного виховання.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено громадянина України, стає громадянином України з моменту прийняття рішення (або набрання чинності рішенням суду) про встановлення опіки чи піклування Дитина, яка проживає на території України та є особою без громадянства або іноземцем і над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено осіб, одна з яких є громадянином України, а друга – іноземцем, стає громадянином України, якщо внаслідок встановлення такої опіки чи піклування не отримує громадянство опікуна чи піклувальника, який є іноземцем. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і постійно проживає в дитячому закладі чи закладі охорони здоров’я, а також виховується у дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, патронатній сім’ї, якщо хоча б один із батьків-вихователів, прийомних чи патронатних батьків є громадянином України, стає громадянином України за умови, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми чи недієздатними, оголошені померлими чи не знайдені.

7. Внаслідок встановлення опіки над особою, визнаною судом недієздатною. Іноземець або особа без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, визнані судом недієздатними, і над якими встановлено опіку громадянина України, набувають громадянство України з моменту набрання чинності рішенням про встановлення опіки.

8. У зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий – особою без громадянства або іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, батьки якої перебувають у громадянстві України, реєструється громадянином України за клопотанням одного з батьків.

9. Внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту чи материнства. У таких випадках незалежно від місця її народження та місця постійного проживання дитина з дати народження чи іншої визначеної судом дати набуває громадянства України

Міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, можуть передбачатися і інші підстави набуття громадянства України. Зокрема, у світовій практиці розроблені такі підстави набуття громадянства, як оптація та трансферт.

Оптація (вибір громадянства) має місце, коли певна територія переходить від однієї держави до іншої. Жителям цієї території, як правило, надається право обрати громадянство однієї з цих двох держав, тобто зберегти своє попереднє громадянство або отримати нове.

Трансферт (автоматична зміна громадянства) також має місце при передачі території від однієї держави до іншої, але при цьому жителі відповідної території автоматично отримують громадянство держави, до якої переходить ця територія. Іноді трансферт і оптація можуть застосовуватися одночасно. Наприклад, при продажу у 1867 р. Аляски Сполученим Штатам Америки до росіян-жителів Аляски була застосована оптація і їм надавалося право або зберегти російське підданство, або отримати американське громадянство, а до корінних жителів – алеутів – застосовувався трансферт, і вони автоматично стали громадянами США. У сучасному міжнародному праві трансферт як підстава набуття громадянства практично не застосовується, оскільки відповідно до ст. 15 Загальної декларації прав людини 1948 р. ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про громадянство» виділяються такі підстави припинення громадянства України:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Вихід із громадянства може мати місце лише за клопотанням громадянина, який відповідно до чинного законодавства України постійно проживає за кордоном та набув громадянство іншої держави або отримав документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що він набуде громадянство цієї держави, якщо вийде з громадянства України. Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

Якщо разом з батьками на постійне проживання за кордон виїхала дитина і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків разом з батьками з громадянства України може вийти і дитина. Якщо ж за кордон на постійне проживання виїхав лише один з батьків, який і виходить з громадянства, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням. При цьому вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.

Втрата громадянства відбувається незалежно від бажання особи за наявності передбачених законом підстав. Такими підставами є:

• добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого законодавством тієї держави, громадянство якої набуто;

• набуття особою громадянства України в порядку натуралізації внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

• добровільний вступ на військову іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є загальним військовим обов’язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Датою припинення громадянства України за наявності наведених вище підстав є дата видання відповідного указу Президента України.

Міжнародні договори України у сфері громадянства, як правило, спрямовуються на запобігання випадків подвійного громадянства та спрощення порядку набуття і припинення громадянства. Найчастіше за такими договорами зменшується або скасовується строк безперервного на території однієї з держав-учасниць договору, а набуття особою громадянства однієї держави визначається як підстава для автоматичної втрати громадянства іншої. Переважна частина цих договорів укладена між Україною та іншими державами Співдружності Незалежних Держав.

У деяких зарубіжних державах, зокрема в Австрії та Франції, в якості підстави припинення громадянства застосовується примусове позбавлення громадянства за вчинення певних видів злочинів чи інших недружніх дій, спрямованих проти власної держави. У таких випадках за рішенням суду особа може бути позбавлена громадянства та видворена за межі держави. Проте у більшості держав, в т.ч. і в Україні, позбавлення громадянства не застосовується, оскільки при цьому порушується право особи на громадянство та право змінити громадянство. Відповідно до ст. 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство, а також не може вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

Поиск по сайту: