Водні ресурси України

Водні ресурси являються національним багатством держави, однією з природних основ її економічного розвитку. Вони забезпечують усі сфери життя і господарської діяльності людини.

Сьогодні вода оцінюється не тільки як природний ресурс, вона має і велике соціальне значення. Це підтверджують Міністерська декларація Всесвітнього Водного Форуму в Гааге у 2000 році, Міжнародна Конференція про прісну воду (Бонн, грудень 2001р.): якість води є основним показником стабільного розвитку нації, її захищеності та сущності загалом.

За прогнозами, в 2005 році 2/3 населення планети буде страждати від недостатньої кількості води або від її незадовільної якості. Сьогодні більше ніж 100 млн. людей тільки в Європі немають доступа до якісних водних ресурсів. Серед країн Європи Україна є однією з найменш забезпечених водними ресурсами. Забезпеченість водою становить 1700 м³ на рік на одну людину. У Франції цей показник становить 4570 м³, в Швейцарії – 7280 м³, в Австрії – 7700 м³, в Швеції – 24000 м³.

Залишається на високому рівні і забор води, і зкидання сточних вод, в тому числі забруднених.

По даним компанії „Гобест Інтернешнл Україна”, 35 млн. мешканців нашої країни „прив’язані” по водовикористанню до річної системі Дніпра.

На головній українській водній артерії знаходиться 50 великих промислових центрів, 4 атомні електростанції, десятки тисяч предприємств промислового і сільського господарства – усі вони беруть воду з Дніпра, в одночас зливая промислові і каналізаціонні відходи. Річка перетворилась у гигантський накопичувач забруднених вод. За остані 3 роки рівень мікро-біологічного забруднення Дніпра в окремих районах Дніпропетровської області перевищив граничні норми в 2400 разів. Тому європейці називають Дніпро „жовтушною” річкою. Зараз на Україну приходиться до 30% хворих вірусом гепатиту Європі.

Загальний моніторинг, проведений вченими Дніпропетровської медичної і будівною академій, підтвердив перевищення норм складових важких металів у річках області в 20-28 разів. Не в кращему становищі знаходяться і підземні води. У водні артеріі потрапляють нафтопродукти, солі важких металів, радіонукліди, ядохімікати. Не дивно, що Україна займає останнє місце в Європі по запасам питної води і 70-е місце по її якості.

На теперішній час найбільш єфективною схемою водопостачання є забір води з підземних джерел, які мають більш високу якість води в порівняні з відкритими водой-мами. Але обсяги прісних підземних вод незначні. Води річок Дніпровсько-го басейну залиша-ються головним джерелом здобуття питної води для населення України. На водоочисних станціях воду очищують реагентними чи безреагентними методами.

У розвинених країнах світу для обеззараження води застосовують озонування чи ультрафіолетове опромінення. Озон руйнує органіку і вода стає голубого кольору. УФ-проміння не впливає на хімічний склад середовища.

Нажаль, по причині руйнації економіки українській владі не до нових методів очищення води. Витрати на реконструкцію очисних споруд тількі на одну область становить більш мільярда гривень.

Воду, яка тече із наших кранів, ніколи не перевіряли. Водопровідні труби не міняються десятеріччями. Вони зроблені із чорного металу і без антикорозійного покриття. Вода, яка проходить по цим трубам, насичується двохвалентними йонами заліза, які шкодять здоров’ю. На стінках труб живуть бактеріі, грибки, плісень, яки знов заражують воду і можуть викликати кишковий розлад, алергію. У старих будинках на стиках водопровідних труб використовують свинцові припої. Свинець може потрапити в питну воду. Доведено, що свинець викликає порушення мозкової діяльності у дітей, що приводить к проблемам у навчанні і затримці розвитку.

Будь-яка природна система завжди прагне до самоочищення. Але можливості її все ж обмежені. Дуже сильно забруднена вода не в змозі „погасити чужі речовини”, особливо, коли ця речовина не природного походження, а винахід людини. Тому, щоб уникнути проблем у майбутньому, треба зупинити подальше отруєння джерел води.

Промислові підприємства та побутові викиди забруднюють річки та озера відходами через відсутність або недосконалість каналізації та системи очищення стоків. Водні ресурси, також, забруднюються добривами та засобами захисту рослин, які використовуються для обробки сільськогосподарських і лісових масивів.

Землю називають блакитною планетою через те, що більша частина її поверхні вкрита водою. Але людству дуже непросто забезпечити свої потреби у воді.

Понад 97% всієї води на Землі – це океани, моря і солоні озера. Її не можна використовувати для пиття. Інші 2,5% – прісна вода, але 75% її запасів – це лід поблизу полюсів. Отже, тільки 0,5% водних ресурсів Землі люди можуть використовувати для своїх потреб. Та більша частина цієї води така забруднена, що її не вигідно очищати. Тільки 0,003% усієї води на планеті придатні для потреб людей, промисловості та сільського господарства.

Іншими словами, з кожних 100 літрів води може бути використано не більше однієї чайної ложки [5].

Пошук нових економічних засобів очищення води, як технічного призначення, так і питної – одна із важливих програм необхідних дій по стабілізації екологічної ситуації.

Поиск по сайту: