Комітет регіонів (КР)

КР був створений за рішенням Маастрихтської угоди та складається з представників регіонів і комун. Рада міністрів і Єврокомісія мають заслуховувати КР у справах, важливих для регіонів. КР може висловлювати свою позицію і з власної ініціативи.

Копенгагенські критерії – Copenhagen criteria

У червні 1993 року глави держав й урядів ЄС визначили в Копенгагені три критерії, які мають виконати всі країни-кандидати, перш ніж вступити до Євросоюзу. Згідно з ними, країна повинна мати, по-перше, демократичний правовий порядок і стабільні інституції, по-друге, в країні має існувати працююча ринкова економіка, і, зрештою, вона має імплементувати Acquis Communautaire. Крім цього, існує четвертий критерій: здатність самого Євросоюзу до розширення, тобто навіть якщо країна-кандидат виконала всі критерії, її вступ залежить від того, коли й наскільки ЄС буде готовий прийняти нового члена. Такий сценарій може відбутися й з Україною. Навіть якщо країна виконає всі Копенгагенські критерії, її вступ відбудеться не автоматично, а залежатиме від можливостей ЄС до подальшого розширення.

Лісабонська угода – Treaty of Lisbon

Лісабонська угода, що випливає з Конституційного договору, була підписана 13 грудня 2007 року і набула чинності 1 грудня 2009 р. Таким чином могли бути завершені багаторічні переговори про реформу інституцій ЄС. Так звана, Угода реформування має надати Євросоюзу єдину структуру, зробити його суб’єктом права та замінити відхилену конституційну угоду. Втім, існуючі договори ця угода реформування має не замінити, а лише змінити.

Цілями Угоди є підвищення дієздатності та ефективності ЄС, подальша демократизація ЄС, відкритість і прозорість, ефективніше облаштування ЄС для подолання актуальних глобальних викликів, таких, як зміна клімату, безпека та сталий розвиток. Для цього необхідно провести демократизацію структур, адаптацію інституцій для 27 країн-членів, забезпечити єдине сприйняття ЄС іншими гравцями та розширити сфери діяльності.

Угода реформування створює правові рамки та необхідні засоби для ефективного розв’язання майбутніх проблем і забезпечення потреб громадян. Передбачено різноманітні зміни інституційної структури:

- Європейська Рада: двома основними нововведеннями буде те, що Європейська Рада стане органом ЄС і що головування в ній триватиме 2,5 роки. З міжнародних питань ЄС представлятиме в майбутньому Голова Європейської Ради та Верховний представник зовнішньої та безпекової політики.

- Рада міністрів: зміни в Раді міністрів стосуються лише системи голосування. Одностайність буде майже повністю замінена кваліфікованою більшістю чи подвійною більшістю.

- Європейська Комісія: після 2014 року Єврокомісія має бути зменшена, а Президент Комісії обиратиметься Європейським Парламентом.

- Європейський Парламент: компетенції ЄП будуть ще більше розширені, майже за всіма законами необхідно буде отримувати згоду ЄП.

Процес ратифікації Лісабонської угоди завершився, угода набула чинності 1 грудня 2009 року.

У положеннях Лісабонської угоди передбачено деякі інституційні зміни. Щоправда, інституційна структура ЄС не зазнає кардинальних змін. Інституційний трикутник – Європейська Комісія, Рада Європейського Союзу та Європейський Парламент – залишаться й надалі.

Зміни щодо основних інституцій ЄС

Європейська Рада

Лісабонська угода надає Європейській Раді статус Інституції ЄС. Ще одне нововведення стосується посади Президента Ради: термін виконання його обов’язків триватиме не півроку, а два з половиню роки. Крім цього, він висуватиметься не за принципом ротації, а обиратиметься главами держав і урядів.

Європейська Рада, що в майбутньому збиратиметься щонайменше чотири рази на рік, держить право на висунення кандидатури Президента Європейської Комісії та на призначення Верховного представника зовнішньої та безпекової політики.

Рада Європейського Союзу

Найбільших змін в Раді міністрів зазнає процедура ухвалення рішень. Починаючи з 2014 року, майже всі рішення, без виключення, мають ухвалюватися за принципом подвійної більшості. Подвійна більшість означає, що мають голосувати щонайменше 55% всіх країн-членів ЄС. Водночас вони мають представляти понад 65% населення ЄС.

Принцип одностайного голосування, коли кожна країна-член може накласти на рішення вето, стосуватиметься тільки таких галузей, як податки, оборона, зовнішня політика й соціальна безпека.

Головування в Раді міністрів триватиме, як і раніше, півроку, за винятком Ради міністрів закордонних справ.

Європейська Комісія

Європейська Комісія має бути зменшена. З 2014 року лише дві з трьох країн-членів матимуть у ній свого комісара. Тобто замість 27 Комісія матиме лише 18 комісарів. Буде запроваджено процедуру ротації, яка забезпечуватиме подальшу рівноправність усіх країн-членів ЄС.

Європейський Парламент

Кількість депутатів ЄП у майбутньому буде обмежена щонайбільше 750 парламентарями. Навіть у разі прийняття до ЄС нових членів, кількість мандатів залишиться незмінною. Кожна країна матиме відрядити до ЄП щонайменше 6 і щонайбільше 96парламентарів. При цьому посада Президента парламенту не рахуватиметься, оскільки в майбутньому він не матиме права голосу.

Крім того, будуть розширені права ЄП. В законотворчому процесі процедура спільного прийняття рішень стане стандартною процедурою, що поставить ЄП на один щабель із Радою міністрів. У бюджетних питаннях ЄП так само, як і Рада міністрів, матиме право голосу. Зрештою, ЄП одержить право на затвердження Єврокомісії та Верховного представника зовнішньої та безпекової політики, а також повноваження на вибори Президента Єврокомісії.

Верховний представник зовнішньої та безпекової політики

Створення посади Верховного представника зовнішньої та безпекової політики є одним із найважливіших інституційних нововведень Лісабонської угоди. Верховний представник буде призначатися Європейською радою на п’ять років і забезпечуватиме більшу послідовність у реалізації СЗБП.

Власне кажучи, Верховний представник представлятиме два відомства: з одного боку, він буде Уповноваженим Ради міністрів з питань СЗБП, з іншого, Віце-президентом Єврокомісії із зовнішніх відносин. Як Уповноважений з питань СЗБП він голосуватиме в Раді міністрів закордонних справ і представляти ЄС та СЗБП на міжнародному рівні.

Інші інституційні нововведення

Угоди

Чинні на сьогодні положення стосовно Європейського центрального банку та Рахункової палати залишаються без істотних змін. І навпаки: поле діяльності Суду ЄС буде значно розширене.

Нововведенням є посилення ролі національних парламентів. Хоча вони й не увійдуть до структури Євросоюзу, їхня роль щодо його роботи значно підвищиться.

Крім того, вперше буде врегульовано можливість виходу з ЄС на договірній основі, а також реалізацію громадянських ініціатив.

Поиск по сайту: