Розрахунок сил і засобів для гасіння пожежі

При розрахунку сил і засобів важливо кожен наступний елемент визначення узгоджувати з попереднім, враховуючи вид пожежі і обстановку.

Найбільш точним являється аналітичний розрахунок. Аналітичний розрахунок сил і засобів рекомендується проводити в певній послідовності.

4.1. Визначається форма площі пожежі на момент її локалізації, по якій приймається необхідна розрахункова схема: круг, сектор кругу, прямокутник.

4.2. Визначається площа гасіння за формулами, приведеними в таблиці 3.3, враховуючи рекомендації, викладені в розділі 3.

4.3. Визначається потрібна витрата вогнегасних речовин на гасіння пожежі:

Q^г_пр = S_п·І^г_пр (4.1)

Q^г_пр = S_г·І^г_пр (4.2)

де Q^г_пр – потрібна витрата вогнегасної речовини на гасіння, л/с;

S_п – величина площі пожежі, м²;

S_г – величина площі гасіння, м²;

І^г_пр – потрібна інтенсивність подачі вогнегасної речовини для гасіння пожежі, л/с×м² .

4.4. Визначається потрібна кількість технічних приладів подачі вогнегасних речовин на гасіння пожежі і захист.

N^г_ств = Q^г_пг / q_ств ; (4.3)

N^з_ств= Q^з_ств/ q_ств , (4.4)

де: N^г_ств, N^з_ств- кількість стволів подачі вогнегасних засобів на гасіння пожежі і для захисту, шт.

Q_ств- витрата вогнегасних речовин зі стволів, л/с.

При виконанні захисних дій водяними струменями в багатьох випадках, коли необхідна кількість стволів визначається не по формулі, а по кількості місць захисту, виходячи з умов обстановки, оперативно-тактичних факторів і вимог Тимчасового статуту дій у надзвичайних ситуаціях.

Наприклад, при пожежі на одному або декількох поверхах будинку з обмеженими умовами розповсюдження вогню стволи для захисту подаються в суміжні з палаючим приміщення, у нижні і верхні поверхи від палаючого поверху, виходячи з кількості місць захисту і обстановки на пожежі.

Якщо є умови розповсюдження вогню по пустотах, вентиляційних каналах і шахтах, то стволи для захисту подаються в суміжні з палаючим приміщення, у верхні поверхи, включаючи горище і нижні поверхи, включаючи підвал, виходячи з обстановки на пожежі. Кількість стволів в суміжних приміщеннях, в нижньому і верхньому від палаючого поверхах повинні відповідати кількості місць захисту згідно з тактичними умовам проведення оперативних дій, а на інших поверхах і на горищі їх повинно бути не менше одного.

Потрібну кількість стволів на гасіння в будівлях доцільно визначати не по загальній площі пожежі, а по окремій кількості вогнищ горіння. Якщо при розрахунку приймається загальна площа пожежі, то отриману кількість стволів необхідно узгоджувати з тактичними умовами і приймати по кількості місць гасіння.

Наприклад при горінні на декількох поверхах або приміщеннях на одному поверсі кількість стволів визначають не з розрахунку, а приймають не меншого числа, рівного кількості місць проведення оперативних дій.

4.5. Визначається фактична витрата вогнегасної речовини на гасіння і захист.

Фактична витрата – вагова або об’ємна кількість вогнегасної речовини, яка фактично подається за одиницю часу.

Q_ф= Q^г_ф + Q^з_ф, (4.5)

де: Q_ф – фактична витрата вогнегасної речовини, л/с.

Q^г_ф, Q^з_ф – фактична витрата вогнегасної речовини на гасіння і захист, л/с.

Фактична витрата залежить від кількості і тактико-технічних характеристик стволів. З урахуванням цієї залежності фактичні витрати на гасіння пожежі і для захисту визначаються за формулами:

Q^г_ф = N^г_ств× q_ств (4.6)

Q^з_ф = N^з_ств×q_ств (4.7)

По фактичній витраті оцінюють дійсну швидкість зосередження вогнегасних речовин і умови локалізації пожежі в порівнянні з потрібною витратою.

Фактична витрата вогнегасних речовин не може бути меншою ніж потрібна, що є основною умовою локалізації пожежі.

4.6. Перевірка забезпеченості об’єкта водою.

При перевірці забезпеченості об’єкта водою необхідно враховувати таке.

4.6.1. Якщо на об’єкті є протипожежний водопровід, тоді забезпеченість об’єкта водою перевіряється шляхом порівняння фактичної витрати води на гасіння та захист з водовіддачею мережі за таблицею (додаток 8), при цьому має виконуватись умова, щоб водовіддача мережі була більшою від фактичної витрати води на гасіння та захист (Q_мер > Q_ф) і кількість пожежних гідрантів відповідала розрахунковій кількості пожежних автомобілів, які необхідно встановити на гідранти (N_пг ³ N_а).

Якщо водовіддача мережі більша від фактичної витрати води на гасіння та захист, але на цій мережі недостатня кількість пожежних гідрантів, на які необхідно встановити пожежні автомобілі, то вважається, що об’єкт водою не забезпечений і її необхідно доставляти до місця пожежі з інших вододжерел.

4.6.2. На об’єкті є протипожежний водопровід, водовіддача мережі менша від фактичної витрати води на гасіння та захист, але на об’єкті ще є пожежні водоймища. В цьому випадку від пожежних гідрантів подається тільки та кількість стволів, загальна витрата яких не перевищує водовіддачу мережі.

Згідно із схемою розташування сил і засобів, визначаємо які стволи (для яких робіт) ми будемо подавати від водоймища. Визначається загальна кількість води, яка необхідна для роботи даних приладів:

(4.8)

де: W_заг – загальна кількість води, л;

t_р – розрахунковий час гасіння, хв. (додаток 6);

К_з – коефіцієнт запасу води (додаток 7);

t_з – час, на який розрахований запас води (додаток 7), год.

Забезпеченість водою стволів, які працюють від водоймища, буде виконуватись при дотриманні умови 0,9 W_вод ≥ W_заг, де W_вод - об'єм водоймища.

4.6.3. Якщо на об’єкті є тільки пожежні водоймища, то окремо для кожного водоймища визначається загальна кількість води, яка необхідна для роботи стволів, які подаються від даного водоймища за формулою (4.8) і порівнюється з об’ємом даного водоймища. При цьому має виконуватись умова 0,9 W_вод ³ W_заг.

При наявності рік, озер та інших природних вододжерел з необмеженим запасом води забезпеченість об’єкту водою в розрахунках не перевіряється.

4.7.Визначається потрібна кількість пожежних машин основного призначення з врахуванням використання насосів на повну тактичну можливість.

Використання насосів на повну тактичну можливість в практиці гасіння пожеж є основним і обов’язковим. При цьому оперативне розгортання проводиться в першу чергу від пожежних машин, встановлених на найближчі вододжерела. В таких випадках потрібна кількість пожежних машин визначається за формулами:

N_м=Q_ф ¤ Q_н, (4.9)

де: N_м- кількість пожежних машин, шт.;

Q_н - водовіддача пожежного насосу при вибраній схемі використання його на повну тактичну можливість, л¤с (приймається 30 л/с).

4.8. Визначається гранична відстань подачі вогнегасних речовин пожежними машинами, встановленими на вододжерело.

L_гр =(Н_н-(h_ств + h_розг ± Z_м ± Z_ств) ¤ S^¢×Q²)×20, (4.10)

де L_гр - гранична відстань подачі води, м;

Н_н - максимальний напір, який можна створити на насосі, м, приймається 90-100 м вод. ст.;

h_ств- напір на стволі, приймається 40 м вод. ст. для ручних стволів, 60 м вод. ст. – для лафетних, пінних стволів і генераторів;

h_розг- втрати напору на розгалуженні приймається 10м вод. ст.

Z_м- найбільша висота підйому /+/, ухилу /-/ місцевості, м;

Z_ств- найбільша висота підйому /+/, ухилу /-/ ствола, м;

S¢- опір пожежного рукава в магістральній лінії;

Q - витрата вогнегасної речовини в найбільш завантаженій магістральній рукавній лінії, л/с.

Отримана гранична відстань порівнюється з фактичною відстанню від вододжерела до об’єкту. Якщо відстань від вододжерела більша від граничної відстані і неможливо змінити схему оперативного розгортання, то організовується перекачка або підвіз води.

4.9. Визначається чисельність особового складу для гасіння пожежі.

Загальну кількість особового складу визнають додаванням кількості людей, що задіяні для виконання усіх видів оперативних дій. При цьому необхідно враховувати обстановку на пожежі, тактичні умови гасіння, проведення розвідки, оперативного розгортання, рятування людей, евакуації матеріальних цінностей тощо. Кількість особового складу визначається за формулою:

N_о/с = N_ГДЗС ·3 + 0,5N_ГДЗС ·3 + N_ЛС · 3 + N_РС-70 ·2 + N_РС-50 ·(1-2) + N_{СПП, ГПС-600} · 2 +

+ N_А ·(1-2) + N_др ·1+ N_пб ·1+N_зв, (4.11)

де N_ГДЗС – кількість ланок ГДЗС;

0,5N_ГДЗС – 50 % резерву ланок ГДЗС (для прикладу, якщо на пожежі працює 4 ланки ГДЗС - в резерві приймаємо 2 ланки, якщо працює 5 ланок ГДЗС – в резерві приймаємо 3 ланки);

N_ЛС, N_{ств.”А”}, N_{ств.”Б”}, N_{СПП, ГПС-600} - кількість приладів гасіння, які подаються в незадимленому середовищі;

N_А – кількість ПА, встановлених на вододжерело (якщо від ПА подається одна магістральна лінія – приймаємо 1 особу для контролю за роботою магістральної лінії і розгалуження, якщо дві магістральні лінії в одному напрямку – 1 особу, якщо дві магістральні лінії в протилежних напрямках – 2 особи);

N_др – кількість страхувальників на висувних драбинах;

N_пб – кількість постів безпеки;

N_зв – кількість зв’язківців (для КГП, НШ, НТ, НОД в залежності від схеми управління гасінням пожежі).

4.10. Розраховується кількість відділень.

При визначені потрібної кількості відділень виходять з таких умов: якщо в оперативних розрахунках гарнізону знаходяться переважно пожежні автоцистерни, то середня чисельність одного відділення складає 4 чол., а при наявності в розрахунку автонасосів – 5 чол. В це число не входить водій пожежного автомобіля. Таким чином, потрібну кількість відділень основного призначення можна визначити за формулами:

N_від = N_о.с./4 (4.12)

або N_від = N_о.с./5 (4.13)

По кількості відділень основного призначення, необхідних для гасіння пожежі, встановлюється відповідний номер виклику підрозділів на пожежу згідно розкладу виїзду.

4.11 Визначається необхідність залучення підрозділів спеціального призначення, допоміжної і господарської техніки, служб міста, об’єкту та інших сил.

Необхідність залучення перерахованих сил і засобів визначається з урахуванням конкретної або можливої обстановки на пожежі, тактичних можливостей підрозділів по виконанню оперативних дій. Їх виклик здійснюється за розпорядженням КГП, або згідно розкладу виїзду підрозділів на пожежу.

Поиск по сайту: