Інженерний захист населення

Одним із основних засобів захисту населення у надзвичайних обставинах мирного та воєнного часу є укриття людей у захисних спорудах, розташованих за місцем проживання, роботи та навчання.

Захисні споруди залежно від захисних властивостей розподіляються на

- сховища;

- протирадіаційні укриття(ПРУ);

- простіші укриття.

Сховищами називають інженерні споруди герметичного зразка, які забезпечують надійний захист людей від уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних та сильнодіючих отруйних речовин (ОР, СДОР), бактеріальних засобів(БЗ), а також високих температур і обвалів будинків.

За місцем розташування сховища можуть бути вбудованими під будинки і побудованими поза будинками.

Сховище складається із основних і допоміжних приміщень. До основних відносяться приміщення для людей, тамбури, шлюзи. Допоміжними вважаються фільтровентиляційні установки, системи водопостачання, освітлення, опалення, санітарні кімнати та ін.

Повітря у сховищах постачається за допомогою фільтровентиляційних установок (ФВУ), які працюють у трьох режимах роботи:

1. Режим чистої вентиляції - зовнішнє повітря очищається від радіоактивного пилу.

2. Режим фільтровентиляції – окрім радіоактивного пилу, повітря також очищається від отруйних речовин (ОР) та бактеріальних засобів(БЗ).

3. Режим повної ізоляції із регенерацією внутрішнього повітря – очищення повітря від вуглекислого газу (СО2) та забезпечення його киснем (О2)

ФВУ може працювати як від електричної мережі, так і в ручному режимі.

Система водопостачання забезпечує людей водою для життя та гігієнічних потреб, вона підключена до міської мережі водопостачання. У разі припинення подачі води у сховищах повинен бути аварійний запас води з розрахунку 3 л. на добу на одну особу.

Система освітлення працює від загальної електромережі. За відсутності струму використовуються ліхтарі, свічки.

Система опалення працює від загальної опалювальної мережі та інших теплових приладів.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) призначенні для захисту людей від зовнішнього гама - випромінювання та безпосереднього попадання радіоактивного пилу в органи дихання людини, на шкіру та одяг, а також світлового випромінювання ядерного вибуху. При належній місцевості конструкцій ПРУ в стані частково захистити від дій ударної хвилі та уламків зруйнованих будинків. Захисні властивості ПРУ в тому, що стосується проникаючої радіації, оцінки оцінюються коефіцієнтом послаблення випромінювання, який вказує. У скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості вищий від рівня радіації у сховищі, і залежать від матеріалу, з якого побудовано ПРУ.

Простіші укриття - щілини викопують на глибину до 180- 200см., шириною 100- 120 см., по дну – 80 см., із входом під кутом 90º до повздовжньої осі. Довжина визначається з розрахунку 0,5 м на одну особу. Роль та значення щілин в умовах аварії на АЕС або застосування ядерної зброї підвищується. Щілина може бути відкритою або перекритого типу. Перекриті щілини – це вдосконалені щілини, обладнані перекриттям із дерев’яних колод довжиною 240 см., боки яких обшиваються дошками. На перекриття насипається 50-60 см. землі.

Захисні властивості місцевості залежать від її рельєфу, від форм місцевих предметів та їхнього розташування щодо осередку вибуху. Кращий захист забезпечують вузькі, глибокі яри. Височини із крутими схилами, земляні насипи, котловини, копри є добрим захистом від впливу уражаючих факторів ядерного вибуху.

Лісові масиви послаблюють дії усіх уражаючих факторів ядерного вибуху. Але неодмінно треба пам’ятати, що світло випромінювання спричиняє в лісі пожежу. Окрім цього, дія ударної хвилі призводить до руйнувань і ломки дерев. За цих обставин найкраще розташуватися на полях, галявинах і вкритих чагарниками просіках. При відсутності просік необхідно ховатися у гибині лісу на відстані 30-50 м. від шляхів та просік і 150-200 м від узлісся, аби у разі пожежі зуміти швидко вибратися із лісового масиву.

Сховища повинні будуватися з урахуванням наступних основних вимог:

- забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше 2 діб;

- будуватися на ділянках, які не можуть бути затоплені;

- бути на відстані від мереж водостоку і каналізації;

- не дозволяється прокладання транзитних інженерних комунікацій через сховище (стислого повітря, гарячого водопостачання, газо- та паропроводів);

- прокладання трубопроводів каналізації та водопостачання допускається при наявності вимикаючих пристроїв;

- мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок завалу — мати аварійний вихід.

Розмір місця для сидіння 0,45 х 0,45 м, для лежання — 0,55 х 1,8 м. Відстань до стелі від верхнього ярусу на менше — 0,75 м.

Пункт управління передбачається на ОГД з найбільшою працюючою зміною (НПЗ) не менше 600 осіб. Обладнується він в одному зі сховищ. Кількість працюючих на ПУ не перевищує 10 осіб, при цьому на одного працюючого передбачається Sn = 2 м2.

На об’єктах, де НПЗ менше 600 осіб, окреме приміщення для ПУ не передбачається.

У приміщенні для захищених, в одному зі сховищ, встановлюється телефон для зв’язку з місцевим штабом ЦО.

Медичний пункт. У сховищах місткістю 800—1200 осіб передбачається кімната Sn = 9 м2 і додатково 1 м2 на кожні 100 осіб. У захисних спорудах, де медична кімната не передбачається, на кожні 500 захищених обладнується 1 санітарний пост Sn = 2 м2, але не менше одного на сховище. В сховищах у необхідній кількості розміщаються обладнання, меблі, прилади, інструменти, ремонтні матеріали, протипожежне і медичне майно.

Входи повинні забезпечувати можливість швидкого та безпечного заповнення сховища. Кожне сховище повинно мати не менше двох входів, один з яких обладнується як аварійний. У сховищах місткістю більше 300 осіб передбачається тамбур-шлюз, з місткістю більше 600 осіб - двокамерний тамбур-шлюз. Площа тамбур-шлюза 8—10 м2.

Аварійний вихід для вбудованих укрить обладнується підземною галереєю (0,5х1,3), яка виходить на територію, що потенційно не завалюється уламками будівель (R = 0,5/h буд+ 3 м) та обладнується оголовками.

Система постачання повітря забезпечує вентиляцію приміщень захисної споруди та очистку зовнішнього повітря від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів. До її складу входять: оголовки, повітрозабірні та противибухові пристрої, а також предфільтри, фільтри, вентилятори, гермоклапани, і пристрої регенерації і кондиціювання повітря.

ФВУ розміщують у окремому приміщенні. В невеликих сховищах (до 300 осіб) ФВУ можуть розміщуватися безпосередньо у приміщенні для захищених.

Постачання повітря у сховища за допомогою фільтровентиляційних систем (ФВ) може здійснюватися за режимом чистої вентиляції (Режим 1), коли повітря очищується тільки від пилу за допомогою протипилових фільтрів, при цьому кількість наданого у сховище повітря (Q) приймається 8—13 м3/год./чол. — 40 год. (для лікарняних закладів К = 1,5) або в режимі фільтровентиляції (Режим 2), але при цьому:

- для захищених Q = 2 м3/год./чол. – 12 год.

- для ПУ Q = 5 м3/год./чол.

- для хворих, яких не можна перевозити Q = 10 м3/год./чол.

У місцях сховищ, де можлива загазованість приземного шару повітря СДОР і продуктами горіння, слід передбачити режим ізоляції і регенерації внутрішнього повітря (Режим 3) з утворенням підпору. Для цього використовуються регенераційна установка для поглинення CO і балони з киснем.

Вентиляційна система повинна забезпечувати наступні параметри навколишнього середовища:Параметри Норма Критичні

Температура 0- 30 °С 34°

Кисень 17% 14%

Двуокис вуглецю (СО2) 3% 5%

Окис вуглецю (CO) до 30 мг/м3 1000 мг/м3

Водопостачання і каналізація здійснюється від зовнішньої мережі. Норма при діючій мережі 2 л/год./чол., але не більше 25 л/добу. За відсутності водопроводу передбачається запас питної води на три доби при нормі 3 л/доб./чол., у ПРУ — 2 л/доб./чол.

Каналізація самотічна, або з перекачуванням у загальну систему. Санітарні вузли будуються окремо для чоловіків та жінок за нормами: 1 чаша на 75 жінок (150 чоловіків), умивальник на 200 осіб. При виході з ладу водопроводу санітарні прилади вимикаються, а для збору фекалій передбачаються резервуари з розрахунку 2 л / доб./чол., а для сухих відходів — 1 л / доб./чол. При наявності ДЕС передбачається запас води (4 м3) на випадок пожежі.

Електропостачання та опалення здійснюється від зовнішніх джерел постачання. Для аварійного забезпечення великих захисних споруд передбачається ДЕС, які повинні розміщуватися в окремих приміщеннях та відокремлюються від основних приміщень незгораючою стінкою. У невеликих захисних спорудах передбачається аварійне освітлення від переносних електричних ліхтарів та інших джерел.

Опалення проектується від загальної системи опалення. У неопалювальних приміщеннях слід передбачити установку опалювальних засобів. При заповненні сховища системи опалення вимикаються.

Запас харчів. У сховищах передбачається на 2 доби, виходячи з норми:

- сухарі — 300 г;

- консерви — 170 г (мясні), або 200 г (мясорослинні), або 250 г (рибні);

- цукор — 50 г.

Для розміщення продуктів обладнується приміщення 8 = 5 м2 у захисних спорудах до 150 осіб, плюс 3 м2 на кожні наступні 150 осіб. На 600 осіб передбачається одне приміщення. У протирадіаційних укриттях при вході передбачається приміщення для зберігання забрудненого одягу з нормою площі 8 = 0,07 м2/чол. У ПРУ місткістю до 50 осіб допускається обладнання вішалок за шторою.

Швидкоспорудвані укриття. При недостатній місткості завчасно побудованих укрить будуються швидкоспоруджувані. У них теж передбачаються приміщення для захищених, простіше фільтровентиляційне обладнання, санвузли, запаси води. Для будівлі швидкоспоруджуваних укрить використовується срібний залізобетон, елементи підземних колекторів. Будівлю таких споруд планують завчасно стосовно до умов того чи іншого об’єкта. Для цього необхідно мати відповідну документацію. Типове швидкоспоруджуване сховище будується за 24 години.

Пристосування приміщень під захисні споруди. Під укриття можуть також пристосовуватися різні приміщення та споруди.

У сучасних містах є багато підземних споруд різного призначення, які можна використати як сховище після деякого дообладнання. До них відносяться метрополітени, транспортні і пішохідні тунелі, заглиблені частини будівель.

У заміській зоні під протирадіаційні укриття в першу чергу пристосовуються підпілля і підвали житлових будинків та будівель різного призначення, овочесховища, приміщення будинків, природні печери, гірські виробки.

При пристосуванні споруд різного характеру під укриття проводиться три види робіт:

- герметизація приміщень для зменшення попадання туди радіоактивного пилу. Для цього проконопачують і замазують глиною тріщини, герметизують двері, вікна за допомогою гуми, поліетиленової плівки тощо;

- посилення захисних властивостей споруди. Цього можна досягнути розміщенням на перекриттях додаткового шару ґрунту, або обкладання стін мішками із землею;

- улаштування найпростішої вентиляції. Як правило, у зв’язку з відсутністю промислових вентиляторів, у спорудах обладнують природну (самотічну) вентиляцію. При цьому витяжний короб повинен бути встановлений на 1,5—2 м вище за припливний.

Кожна захисна споруда повинна забезпечуватися відповідною експлуатаційною документацією:

- паспорт захисної споруди;

- витяг з “Інструкції з експлуатації ЗС у воєнний час”;

- журнал перевірки стану ЗС;

- план захисної споруди;

- перелік обладнання, інструментів і майна;

- сигнали оповіщення цивільної оборони;

- список телефонів;

- план переводу ЗС приміщень у режим сховища;

- список особового складу групи (ланки) з обслуговування захисної споруди;

- обов’язки ланок (постів), розробляємо згідно з пунктом 89 “Інструкції…”;

- експлуатаційна схема систем вентиляції захисної споруди;

- експлуатаційна схема водопостачання і каналізації захисної споруди;

- експлуатаційна схема електропостачання захисної споруди;

- інструкція з обслуговування ДЕС;

- інструкція з обслуговування фільтровентиляційного обладнання;

- інструкція з техніки безпеки при обслуговуванні обладнання;

- інструкція з експлуатації засобів індивідуального захисту;

- журнал реєстрації показників мікроклімату та газового складу повітря у захисній споруді;

- таблиці прогнозування терміну перебування в захисній споруді залежно від параметрів повітряного середовища;

- журнал обліку звернень за медичною допомогою;

- схема евакуації захищених із ЗС.

Коли захисні споруди не використовуються за своїм призначенням, вони можуть використовуватись для потреб господарства як:

- санітарно-побутові приміщення (гардероби);

- навчальні класи;

- виробничі приміщення;

- склади;

- приміщення для чергових електриків, зв’язківців та інших;

- приміщення для побутового обслуговування населення;

- спортивні зали.

Використання захисних споруд не за призначенням не повинно порушувати захисні властивості споруди. Для цього забороняється демонтаж обладнання ЗС, перепланування приміщень, улаштування дірок та пройомів в огороджувальних конструкціях та інші порушення захисних властивостей і герметизації. Всі приміщення повинні бути сухими, регулярно провітрюватись. Захисно-герметичні двері повинні бути відкритими, знаходитись на підставках. Повинна забезпечуватися придатність ЗС до приведення у готовність (24 год.).

З 1 лютого 1996 року введена в дію “Інструкція про порядок проведення перевірки та оцінки стану ЦО, міністерств, відомств, областей, міст, районів, підприємств, установ, організацій”.

Основними показниками щодо оцінки стану інженерного захисту є:

- забезпеченість укриття у сховищах найбільшої працюючої зміни підприємства, установи, організації, що продовжує виробничу діяльність у воєнний час;

- підтримання у готовності до використання захисних споруд;

- комплексне освоєння підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення підприємств, установ і організацій соціально-побутового, виробничого і господарського призначення (з урахуванням пристосування і використання частин приміщень для укриття населення у надзвичайних ситуаціях);

- завчасне будівництво ЗС;

- обстеження і облік підземних і наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам захисту населення;

- дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших захисних приміщень;

- забезпеченість сховищами нетранспортабельних хворих в лікарнях, що розташовані в містах, віднесених до груп з цивільної оборони.

При цьому готовність стану інженерного захисту оцінюється:

” готові”, “обмежено готові”, “не готові”.

Поиск по сайту: