Тема 4. Політична влада

План:

1. Суть поняття “влада”: ознаки, ресурси, механізми.

2. Політичні режими.

3. Політичний процес.

4. Основні моделі та фази політичного процесу.

5. Політичні конфлікти та консенсус.

1. Суть поняття “влада”: ознаки, ресурси, механізми.

Поняття “ влада ” має багато сенсів і різноманітних підходів до їх розуміння. У вітчизняній літературі влада розуміється у трьох значеннях:

1) як відносини командування й підпорядкування у суспільній групі, державі й суспільстві;

2) як вольовий елемент, який виражається у здатності одних суб'єктів нав'язати волю іншим суб'єктам з допомогою примусу та переконання, підпорядкувати їх своїм інтересам;

3) як інститут, тобто організована установа, здатна забезпечити єдність дій та усталений порядок у суспільних відносинах.

Влада за її застосуванням у суспільних сферах, а також засобами впливу поділяється на: - економічну (владу менеджерів, власників); - духовну (владу релігійних ієрархів, містиків, магів); - інформаційну (владу науковців, експертів, засобів масової інформації); - політичну; - адміністративну; - військову.

Для сучасної політичної науки характерне існування різноманітних підходів до визначення влади. Виділяють такі основні концепції влади.

1. Біхевіористська, представники якої розглядають владу як особливий тип поведінки, що грунтується на можливості зміни поведінки інших людей. Походження поведінкового напрямку пов'язане з іменами американських учених Ч.Мерріама, Г.Лассуелла, Дж.Кетліна, Р.Даля, Ю.Фальтера, Д.Річчі, Б.Кріка. Чітко виражена установка на емпіричне дослідження поведінки людини в політиці. Відповідно до природних властивостей людини трактується й політичний процес як похідний від них. Домінуючою рисою психіки та свідомості вважається прагнення до влади. Людина розглядається як “властолюбна тварина”. Влада, таким чином, розглядається як вихідний пункт і кінцева мета політичної поведінки особистості. Політичний процес відповідно до такого підходу розглядається як зіткнення індивідуальних прагнень до влади, у якому перемагає найсильніший. Рівновага прагнень до влади забезпечується системою політичних інститутів.

2. Телеологічні концепції влади характеризують владу як здатність досягати визначених цілей, бажаних результатів. Представники цього напрямку трактують поняття влади досить широко, поширюючи феномен влади й на взаємодію людини з природою.

3. Прихильники інструменталістського підходу досліджують владу як можливість використання певних засобів, зокрема насильства та примусу.

4.Відповідно до реляціоністських концепцій влада аналізується як міжособистісні стосунки, що дозволяє одному індивіду чи групі індивідів змінювати поведінку іншого індивіда чи групи. Тут основна увага фокусується на рольових відносинах, підкреслюється асиметричність владних відносин. Влада з'являється як взаємодія її суб'єкта й об'єкта, при якому суб'єкт за допомогою певних засобів контролює об'єкт. Існує три основних варіанти реляціоністської концепції: - теорія «опору» (Д.Катрайт, Дж.Френч, Б.Рейвен); - теорія «обміну ресурсами» (П.Блау, Д.Діксон, К.Хайнітс); - теорія «розподілу сфер впливу» (Д.Ронг).

5.У рамках системних концепцій влада виступає як безособова властивість, невід'ємний атрибут політичної системи (Т.Парсонс, Д.Істон). Основне призначення влади бачиться в авторитарному розподілі цінностей та прийнятті рішень. Якщо влада цією здатністю не володіє, вона приречена на перманентну кризу й занепад, тому що не здатна виконати свої функції. Владою над суспільством володіє тільки політична система як ціле.

6.Представники конфліктологічної теорії розглядають владу як можливість прийняття рішень, що регулюють розподіл благ у конфліктних ситуаціях.

У найзагальнішому трактуванні влада – це взаємодія суб'єкта й об'єкта, при якому суб'єкт за допомогою певних засобів контролює об'єкт. Одне з найбільш розповсюджених визначень влади належить М.Веберові: влада – це здатність одного суб'єкта реалізовувати свою волю усередині даних соціальних відносин, незважаючи на опір іншого.

Поиск по сайту: