Герпесвірусні ураження ЦНС у імунокомпетентних осіб

Більшість видів герпесвірусів володіють вираженим нейротропізмом, тому ураження ЦНС є однією з найпоширеніших форм реактивованої інфекції у імунокомпрометованих пацієнтів, наприклад у хворих на СНІД або реципієнтів органів і тканин. Однак, як свідчать наукові повідомлення, тяжкі герпесвірусні нейроінфекції можуть також розвиватися в осіб з нормальним імунним статусом.

Зокрема, K. Druschky, J. Walloch зі співавт. (2000) описали випадок хронічного менінгоенцефаліту в імунокомпетентної пацієнтки. Діагноз було встановлено на підставі виявлення ДНК парвовірусу в біоптаті мозку та ДНК EBV в спинномозковій рідині (СМР). Відповідно до цього, D. Francisci, A. Sensini зі співавт. (2004) повідомили про випадок гострого геморагічно-некротичного енцефаліту EBV-етіології з летальним наслідком у дорослого імунокомпетентного чоловіка. Діагноз було верифіковано на підставі результатів досліджень ПЛР з виділенням ДНК EBV у біоптаті тканини головного мозку. E. Isaacson, C.A. Glaser зі співавт. (2005) навели описання клінічних випадків виявлення ДНК HHV-6 в СМР у 4 імунокомпетентних осіб, хворих на гострий енцефаліт. C.H. Trabue, K.C. Bloch (2008) опублікували повідомлення про випадок розвитку менінгоенцефаліту, асоційованого з HHV-6, у імунокомпетентного пацієнта, який в анамнезі мав цукровий діабет. Діагноз обґрунтовано завдяки виявленню лімфоцитарного плеоцитозу та ідентифікації зразків ДНК HHV-6 в СМР за допомогою ПЛР.

M. Sanefuji, S. Ohga зі співавт. (2009) описали випадок тяжкого менінгоенцефаломієліту, асоційованого з EBV. Діагноз було встановлено на підставі виявлення великої кількості копій ДНК EBV під час дослідження СМР за допомогою ПЛР. Терапія ганцикловіром сприяла вираженому позитивному клінічному ефекту.

F. Frantzidou, F. Kamaria та співробітники Департаменту мікробіології (2008) повідомили про численні випадки асептичного менінгіту й енцефаліту, спричинених герпесвірусами та ентеровірусами в імунокомпетентних осіб похилого та літнього віку. Діагноз обґрунтовували на підставі результатів клінічних і лабораторних досліджень, зокрема ПЛР, які свідчили, що ентеровіруси в поєднанні з HSV-1 є основними етіологічними чинниками енцефаліту в зазначеної категорії пацієнтів.

R. Spiegel, D. Miron (2009) розглянули клінічний випадок менінгоенцефаліту, зумовленого реактивованою VZV-нейроінфекцією, яка розвинулася через 10 років після відповідного щеплення. Діагноз було підтверджено завдяки виявленню ДНК VZV в СМР за допомогою ПЛР та використання додаткових методів дослідження, зокрема МРТ головного мозку, яка дала змогу візуалізувати ознаки васкуліту церебральних судин. E. Denes, L. Magy зі співавт. (2004) опублікували повідомлення про випадок герпесвірусного енцефаломієліту у імунокомпетентного пацієнта. Діагноз хвороби було підтверджено на підставі виявлення ДНК HHV-6 в СМР за допомогою ПЛР.

A. Rigamonti, S. Usai зі співавт. (2005) описали випадок CMV-асоційованого поперечного мієліту у чоловіка віком 73 років. Результати досліджень СМР вказували на системне запалення ЦНС, а MРТ-знімки продемонстрували вогнище гіпоінтенсивного в Т1- і гіперінтенсивного сигналу в Т2-зважених зображеннях в ділянці між С7 та Тh2. Крім того, зазначено підвищений вміст специфічних IgG у СМР [63]. C.A. Fux, S. Pfister зі співавт. (2003) повідомили про випадок поперечного мієліту як ускладнення CMV-інфекції у імунокомпетентних пацієнтів. Діагноз первинної цитомегаловірусної інфекції було підтверджено на підставі виявлення CMV-антигенемії та високих титрів IgM і IgG до CMV в сироватці крові. За даними досліджень СМР було встановлено плеоцитоз, але дані ПЛР виявилися негативними.

Поиск по сайту: