Класифікація

За формою:

1. Типові.

2. Атипові:

а) легкого ступеня:

– стерта;

– безсимптомна (субклінічна);

б) вісцеральна – тяжкого ступеня (ураження ЦНС, серця, нирок, надниркових залоз).

За тяжкістю (типові):

а) легка;

б) середньотяжка;

в) тяжка.

Перебіг:

а) гладкий (неускладнений);

б) ускладнений;

в) затяжний.

Клінічні критерії:

· інкубаційний період – 15 днів (збільшується до 2 міс.);

· опорно-діагностичні ознаки: тонзиліт, гепатомегалія, спленомегалія, лімфаденопатія, наявність атиповихмонронуклеарів в крові. Кореподібні висипання на шкірі, часто пов’язані зі застосуванням ампіциліну.

· Критерії тяжкості:

- Середньо ступеню - підвищення температури тіла до 38,5ºС, головний біль, зниження апетиту, нездужання, приоб”єктивному огляді- пастозність обличчя, значно збільшені шийні лімфовузли 3-х груп, печінка, селезінка, лакунарний тонзиліт

- Тяжкого ступеню - висока лихоманка (температура тіла вище 39,6º С і вище) протягом 3 тижнів, відмічається виражена інтоксикація: млявість, адинамія, блювання, головний біль, анорексія. Лице одутловате, пастозне, носове дихання відсутнє, значне збільшення лімфатичних вузлів шиї, лакунарний некротичний тонзиліт, вираженагепатоспленомегалія.

Особливості інфекційного мононуклеозу у дітей до 1 року:

·часто катаральний синдром (кашель, нежить);

·виражена поліаденія, “хропляче” дихання, пастозність з першого дня;

·рання поява ангіни (3 доба);

·частіше буває висипка;

·диспептичні явища;

·в крові нейтрофільоз зі зсувом вліво;

·сприятливий перебіг.

Ускладнення:

Летальність: низька, поодинокі випадки та найчастіше це розрив селезінки.

Результати додаткових досліджень: В загальному аналізі крові: л ейкопенія (іноді лейкоцитоз), відносний і абсолютнийлімфоцитоз, атипові мононуклеари (віроцити). В гострому періоді:визначення Ig M до вірусного капсидного антигену (ІФА). В пізньому періоді хвороби для підтвердження діагноз використовують визначення Ig G до вірусного капсидногоі ядерного антигенів (ІФА). ПЛР на вірус Епштейн-Барра.

Лікування: дієта за Певзнером №5. Етіотропна терапія -препарати рекомбінантного інтерферону. Глюкокортикоїдипри тяжкому перебігу в дозі 2,0- 3,0 мг/кг. Базисна терапія:

– жарознижувальні (парацетамол – 10-20 мг/кг, тайленол, ефералган);

– десенсибілізувальні (діазолін – 1-3 мг/кг, супрастин, піпольфен);

– полоскання ротогорла антисептичними речовинами (фурацилін – 1:2000);

– вітамінотерапія (ревіт, три-ві-плюс);

– жовчогінні засоби (при порушенні функції печінки) – холосас, холензим, хепель.

Антибактерійна терапія – пеніцилін – 100 000 ОД/кг, еритроміцин – 20-50 мг/кг, метронідазол (ампіцилінпротипоказаний – у 70 % алергічні реакції – висипка, набряк Квінке, токсико-алергічний стан). При тяжкому ступені: кортикостероїди – 2-2,5 мг/кг 5-7 днів (за преднізолоном), дезінтоксикаційні засоби: кріоплазма, альбумін, 5 % розчинглюкози.

Критерії виписки зі стаціонару: клінічне одужання.

Тактика лікаря в вогнищі інфекції: ізоляція хворого, госпіталізація дітей до 1 року, при тяжких формах; поточна,заключна дезінфекція; карантин не накладають. Протиепідемічні заходи у вогнищі інфекції не проводяться.

Поиск по сайту: