Ураження електричним струмом, перша медична допомога

У 1862 році француз Леура де Меркюр вперше описав випадок ураження людини електричним струмом при випадковому дотику до струмоведучої частини в мережі постійного струму. Смерть настала миттєво. Далі з’являються нові публікації в різних електротехнічних часописах. У 1882 році австрійський вчений С.Еллінек описав першу електротравму при дії змінного струму. З поширенням використання змінного електричного струму кількість електротравм почала зростати. З’ясувалась більша небезпека змінного струму в порівнянні з постійним. Автори описували нещасні випадки від дії електричного струму, які завершувалися смертю людини. В цих публікаціях вказувалось, що електричний струм викликає миттєву смерть людини, як правило, без будь-яких суттєвих змін на її тілі.

Засновник науки про небезпеку електрики – австрійський вчений С.Еллінек в кінці 20-х років минулого сторіччя вперше висунув припущення про те, що вирішальну роль у багатьох випадках ураженнях має "фактор уваги", тобто тяжкість наслідку зумовлена в значній мірі станом нервової системи людини на момент ураження. Причина цих уражень добре відома. Вони виникають внаслідок дії технічного або атмосферного електричного струму. Невміле користування електричними приладами в техніці і в побуті, а також несправність цих приладів призводить до електротравм.

Ураження струмом – складний фізико-хімічний процес, який складається з біологічної, термічної, електрохімічної та механічної дій на організм.

Біологічна дія струму проявляється в подразненні і збудженні живої тканини, а також в порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, які пов΄язані з його життєвими функціями. Дія струму починає відчуватися вже при його силі 3-5 мА, струм силою 20-25 мА викликає мимовільні м’язові скорочення, в тому числі м’язів серця та легень. При цьому порушується кровообіг і функція органів дихання або повністю припиняється їх діяльність.

Термічна (теплова) дія струму зумовлює опіки окремих ділянок тіла, нагрівання кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, що знаходяться на шляху проходження струму. Це може викликати в них значні функціональні розлади. Опіки можуть бути внутрішні і зовнішні.

Електрохімічна (електролітична) дія струму спричиняє розклад органічних рідин, в тому числі і крові, що супроводжується значними змінами їх фізико-хімічного складу.

Механічна дія струму полягає в розшаруванні, розриві та інших механічних пошкодженнях тканин організму, зокрема, м’язової, стінок кровоносних судин, судин легенів внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від теплової дії струму.

Останні три види дії властиві як живій, так і неживій природі.

Електричні травми поділяються на два види: місцеві, коли виникає місцеве ураження організму, і загальні, так звані електричні удари, коли уражається (або створюється загроза ураження) весь організм через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем.

При перебігу електричного струму в організмі одночасно присутні всі види дії. Це зумовлене природою електричних явищ і біоелектричною природою живої тканини, але негативний вплив на людину може бути різний.

Орієнтований розподіл нещасних випадків від дії електричного струму в промисловості за видами травм: 20% - місцеві електротравми; 25% - електричні удари; 55% - змішані травми, тобто одночасно місцеві електротравми і електричні удари.

Електротравми частіше бувають навесні, влітку та восени, коли підвищується пітливість шкіряних покривів. Небезпечне ураження електричним струмом зі смертельним результатом може наступити при його напрузі 127-220 В і більше. При ураженні струмом напругою більш ніж 10 000 В смерть наступає від обширних опіків. При однаковій напрузі змінний струм небезпечніший постійного.

Сила струму, який проходить крізь тіло, прямо пропорційна його напрузі й зворотно пропорційна опору шкіряних покривів і предметів, які відділяють постраждалого від землі. Електричний опір організму головним чином залежить від опору його шкіри. Опір однієї й тієї ж ділянки шкіри може значно коливатися: чим шкіра м´якша і більш волога, тим нижче її опір.

Шлях струму від точки входу до місця виходу з тіла має назву "петля струму". (мал.1.12.)

Мал..1.12. Варіанти проходження електричногос струму по тілу

Розрізняють нижню, верхню і повну петлі. Нижня петля – від ноги до ноги менш небезпечна, верхня – від руки до руки більш небезпечна, при якій струм обов’язково проходить не тільки через кінцівки, але й крізь серце, що може викликати порушення серцевої діяльності. В місцях входу та виходу утворюються електричні опіки, так звані "ознаки струму". Вони виглядають як ділянки сухого омертвіння шкіри колової або еліпсоїдної форми. "Ознаки струму" більш виражені на місцях виходу струму особливо при контакті з металом.

В залежності від наслідків ураження електричні удари можна поділити на п’ять ступенів:

І ступінь – судомне ледь відчутне скорочення м’язів;

ІІ ступінь – судомне скорочення м’язів без втрати свідомості;

ІІІ ступінь - судомне скорочення м’язів, яке супроводжується втратою свідомості у постраждалого;

ІV ступінь – втрата свідомості і порушення серцево-судинної діяльності та дихання;

V ступінь – стан клінічної смерті.

Клінічна картина ураження електричним струмом складається із загальних і місцевих ознак. Суб’єктивні відчуття постраждалого під час проходження крізь нього електричного струму різноманітні: легкий поштовх, пекучий біль, судомні скорочення м’язів тощо.

Загальні ознаки – блідість шкіряних покривів, синюшність, збільшення виділення слини, іноді блювота, біль у серці. Після усунення впливу струму постраждалий відчуває втому, розбитість, тяжкість в усьому тілі, загальне пригнічення або збудження.

Чинником ураження є сила електричного струму, а не напруга. Усі бачили птахів, що сидять на дротах великої напруги повітряних ліній електропередачі, але це не призводить до їх ураження. Через них струм не протікає, бо відсутнє коло для його протікання. Воно може утворитися тільки при одночасному дотику до другого проводу або до землі. Щодо птахів, то вони ізольовані від них шаром ізоляції – повітряним проміжком. У приміщеннях електричний зв’язок із землею можуть надати струмопровідні підлоги, в побутових приміщеннях – батареї опалення, газові плити, санітарно-технічне обладнання, - саме ті чинники, які надають приміщенню підвищену небезпеку.

Перша допомога при електротравмі – швидке звільнення постраждалого від контакту з електрострумом.

Робити це потрібно обережно з дотриманням правил безпеки, щоб не "підключитися" до електричного ланцюга. Краще це робити за допомогою предметів, що не проводять струму (сухе дерево, пластмаса, гума та інши діелектрик). В жодному разі не можна брати постраждалого за відкриті ділянки тіла, Якщо ураження сталося на високовольтній мережі, поки він знаходиться під дією струму, то підходити до потерпілого треба маленькими кроками, щоб не потрапити під "крокову напругу", тому що навколо людини утворюється електромагнітне поле, у зв’зку з чим той, що допомогає, може стати теж постраждалим.

Після звільнення постраждалого від дії струму оцінюють його стан. При непритомності, відсутності дихання, пульсації на магістральних судинах негайно приступають до серцево-легеневої реанімації. Термін реанімаційних заходів може тривати до 3 годин. Госпіталізації підлягають усі особи, які отримали електротравми.

Виникає вірогідність ураження блискавкою під час грози, коли відмічається значне накопичення електричних зарядів у атмосфері. При цьому шлях блискавки до землі може бути ніби "орієнтований" на окреме дерево чи більш високе дерево в лісі, або на металеву конструкцію. Тому знаходитися під ними під час грози небезпечно. Щоб уникнути вражаючого впливу блискавки в приміщенні, необхідно закривати вікна, кватирки, вимикати з електромережі всі електричні прилади.

Питання для самоконтролю:

1. Які дії викликає електрострум в організмі людини?

2. Які ознаки місцевих уражень при дії електричного струму?

3. Скласти алгоритм надання першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом та блискавкою.

Поиск по сайту: