Шок, його види та характеристика

Термін шок був запропонований для позначення стану, який розвивається у відповідь на дію надмірних подразників і характеризується розвитком тяжких порушень головних життєво важливих функцій організму.

Шок поділяють на:

- геморрагічний – при гострій крововтраті;

- травматичний – при механічних пошкодженнях;

- кардіогенний – при порушенні насосної функції серця;

- анафілактичний – як гіперреакція сенсибілізованого організму;

- токсикоенфікційний – від інфікування мікроорганізмами тяжких, ослаблених хворих, потерпілих.

Шок можна розглядати як з΄єднання тяжких станів різних за причиною і механізмами розвитку і схожих за проявом критичного стану. Шок можна розглядати і як ускладнення травми, опіку або дії іншого екстремального фактора.

Характерним для всіх видів шоку є гостре порушення співвідношення між потребою організму в кисні і можливістю його транспортування до органів і тканин.

При критичних станах, які виникають в умовах надзвичайних ситуацій (травми, крововтрати, інфекція та ін.), збільшується потреба міокарду в кисні і порушуються процеси транспортування поживних речовин до органів і тканин, тобто розвивається травматичний шок у вигляді гострих порушень кровообігу, дихання, нервової і ендокринної діяльності.

Виникнення травматичного шоку залежить від:

· Сили і тривалості больового подразника;

· Величини і ступеню дії попереджуючих факторів (охолодження, крововтрата, втома та ін.);

· Місця поранення (шокогенні зони).

Ознаками "класичного шоку" є:

- блідість шкіряних покривів;

- холодна на дотик шкіра;

- неадекватна поведінка: потерпілий збуджений або надмірно спокійний;

- пульс частий, м΄який;

- низький артеріальний тиск крові.

У своєму перебігу "травматичний" шок має дві фази: еректильну і торпідну.

I. Еректильна фаза – це фаза загального збудження: потерпілий кричить, надмірно та безпорядково рухається, пульс прискорений, артеріальний тиск крові в нормі або близький до норми, дихання часте (30-40 разів за хвилину), нерівне.

Зовнішній вигляд, як правило, не відповідає тяжкості пошкодження. Еректильна фаза шоку короткочасна.

II. Торпідна фаза – це фаза пригнічення всіх життєво важливих функцій організму: потерпілий загальмований, не реагує на оточуюче середовище, байдужий до свого стану, больова чутливість зменшена або відсутня, артеріальний тиск крові низький (від 100 до 70 мм рт.ст.), пульс частий, слабкий (100-130-140 поштовхів за хвилину), дихання поверхневе, часто аритмічне.

В залежності від тяжкості стану, торпідну фазу поділяють умовно на чотири ступені. При перших трьох ступенях свідомість збережена, при четвертому ступені – термінальному стані, який має три стадії: преагональну, агональну і смерть (клінічну, мозкову, біологічну), свідомість відсутня.

Розвиток травматичного шоку слід чекати у потерпілих, насамперед, з політравмами, значній крововтраті, гострій дихальній недостатності, гострих порушеннях функцій пошкоджених органів (головного мозку, серця, печінки, нирок та ін.).

Особливою тяжкістю характеризується шок у потерпілих з переломами кінцівок разом з переломами ребер, хребта, тазу. Найбільш тяжку групу складають потерпілі з одночасним пошкодженням декількох ділянок тіла, наприклад, переломи кісток скелету, пошкодження внутрішніх органів, черепно-мозкова травма.

Питання для самоконтролю:

1. Від яких факторів залежить виникнення травматичного шоку?

2. Які є ознаки класичного шоку?

3. Які дві фази відомі у перебігу «травматичного» шоку?

Поиск по сайту: