Смаковий і нюховий аналізатори

Значення смакового аналізатору полягає в апробації їжі при безпосередньому контакті зі слизовою оболонкою ротової порожнини.

Периферійний відділ смакового аналізатору - це рецептори, які знаходяться в язикових сосочках. Вони отримали назву смакових бруньок (вважають, що у людини близько 2000 смакових бруньок). Адекватним подразником цих рецепторів є смакові речовини різної якості. Нервові імпульси, які виникають в рецепторах по блукаючому, язикоглотковому і лицевому нервах потрапляють у мозковий відділ аналізатора, де і виникають різні смакові відчуття.

Більш всього смакових рецепторів є на кінчику, краях і задній частині язика.

Смакові рецептори також є на задній стінці глотки, м'якому піднебінні, мигдаликах і надгортаннику.

Усі смакові рецептори розрізняються за сприйняттям хімічних подразників, які утворюють різні смакові відчуття.

Одна з перших класифікацій смаку належить М.Ломоносову (1752 р.): (1) кислий, як оцет, (2) їдкий, як винний спирт, (3) солодкий, як мед, (4) гіркий, як смола, (5) солоний, як сіль, (6) гострий, як редька, (7) кислуватий, як в незрілих плодах.

Для виникнення смакових відчуттів подразнюючі речовини повинні знаходитись у розчиненому стані.

Для виникнення відчуття смаку потрібно не тільки подразнення смакових рецепторів, але і нюхових, тактильних, больових і температурних рецепторів порожнини рота.

Аналізатор нюху приймає участь у визначенні запахів, які пов'язані з появою в навколишньому середовищі пахучих речовин.

Мал.1.3. Нюхові клітини Мал.1.4. Схематичне зображення

1 - відростки 2 — молекули пахучої речовини (1)

рецептори та форми рецепторної

(велике збільшення) поверхні (2).

Периферійним відділом аналізатору нюху є нюхові рецептори (мал.1.3), які знаходяться у слизовій оболонці порожнини носа (середня частина верхньої носової раковини і перегородки носа, осторонь дихального шляху).

Специфічними подразниками нюхових рецепторів є хімічні речовини різної природи.

Від нюхових рецепторів нервові імпульси через провідний відділ (нюховий нерв)потрапляють в мозковий відділ аналізатору. У корковому відділі аналізатору виникають різні нюхові відчуття.

Рецептором нюху є спеціалізований апарат, який збуджується за рахунок деяких властивостей молекул пахучих речовин (мал.1.4). Загальна площа нюхових рецепторів у людини складає 4,8 см², у собаки - 64,5 см². Для отримання відчуття запаху достатньо збудження 40 рецепторних клітин, за умов, що на кожну з них буде діяти всього одна молекула пахучої речовини.

Можливість розрізняти запахи у людини пов'язана з утворенням умовних рефлексів. Подразнення слизової оболонки носа приємними запахами підвищує шкіряну температуру, знижує кров'яний тиск, уповільнює частоту пульсу, Неприємними запахами - навпаки. Чутливість до запахів підвищується при підвищенні температури тіла до 38°С. На світлі чутливість запаху вище, ніж у пітьмі.

Наприклад, при підвищенні збудливості нервової системи потрібно нюхати герань пахучу. На емоційний стан людини позитивно впливають запахи ромашки, м'яти, рози, кімнатного лимону. Запах бузку і черемшини викликають спокій.

Нюхові рецептори добре і швидко адаптуються до конкретного запаху, тому їх чутливість знижується до дії однієї пахучої речовини.

Тактильний і температурний аналізатори функціонують у взаємодії один з одним. Діяльність тактильного аналізатора пов'язана з визначенням різних впливів на шкіру - дотику, тиску.

Тактильний аналізатор.

Тактильні рецептори, що знаходяться на поверхні шкіри, слизових оболонок порожнини роту і носу, утворюють периферійний відділ тактильного аналізатору. На 1 см шкіри нараховується близько 25 тактильних рецепторів, а всього -500000.

Провідним відділом тактильного аналізатору є чутливі нервові волокна, які йдуть від рецепторів до спинного, довгастого мозку, зорових горбів і нейронів ретикулярної формації. Центральним відділом аналізатору є задня центральна звивина, де виникають тактильні відчуття.

Температурний аналізатор визначає температуру зовнішнього і внутрішнього середовища організму.

Периферійний відділ аналізатору утворюються терморецепторами, яких на 1 см² поверхні шкіри - 13=15 (12-13 холодових і 1-2 теплових). Крім шкіри терморецептори знаходяться у слизових оболонках, на рогівці.

Зміни температури внутрішнього середовища призводять до збудження терморецепторів, які розташовані в гіпоталамусі.

Нервові імпульси, що виникають в терморецепторах, по спиноталамічному шляху (провідний відділ) потрапляють в мозковий кінець аналізатора - задню центральну звивину кори великого мозку, де формуються температурні відчуття.

Температурна чутливість сприймається рецепторами тепла (30000) і холоду (250000). Вони дають змогу розрізняти ступінь зігрітості чи охолодженості повітря, їжі, а також усіх предметів, до яких дотикаються.

Поиск по сайту: