Технологічні властивості ППМ

До них належать:

- здатність до зварювання і склеювання полімерів;

- здатність до злипання;

- здатність до ковзання;

- здатність до електризації.

1. Здатність до теплового зварювання оцінюють температурою, при якій міцність з’єднаних швів є найбільша.

Режими зварювання (температура, тиск, час) оговорюють в ТУ на готові вироби з полімерів.

Легко зварюються полімери, які при температурі близькій до Т_пл хімічно не розкладаються. Ними є ПЕ (150-200^оС), ПВХ-П (135-175^оС), ПА, целофан і ПЕТФ з нанесеним покриттям тощо.

Важко зварюються: ПП (175-200) ПВХ-Т; ПВДХ (саран) (200-315), ПВС, поліефіри, ПК, фторопласти - при Т_пл хімічно розкладаються.

Найтяжче зварюються одновісноорієнтовані плівки: ОПВДХ, ОПВХ; ОПС, ОПЕ, ОПЕТФ. Ці матеріали при нагріванні дають усадку, тому їх зварюють ультразвуком, імпульсним способом.

2. Склеювання:

- клеями на водяній основі або дисперсії (целофан, ефіри целюлози або ПВС);

- термоклеї (всі інші полімери).

3. Здатність до злипання – негативна характеристика полімерів, яка ускладнює процес переробки і використання.

Оцінюють зусиллям зсуву або відривання плівок одна від одної. Це значення залежить від тривалості контакту, температури і тиску на плівку.

Взаємопов’язана зі здатністю до ковзання.

4. Здатність до ковзання - важливі при проходженні ППМ через друкарське і пакувальне обладнання, використанні тари (наприклад, стійкість штабелів пакетів тощо).

Оцінюють коефіцієнтом тертя – зусилля, необхідне для переміщення шляхом ковзання ПМ по поверхні.

Коефіцієнт тертя характеризує фрикційні властивості матеріалу. Їх прийнято оцінювати високим або низьким ковзанням.

При низьких показниках ковзання (або великих значення коефіцієнту тертя) проходження п.п. через пакувальне обладнання стає неможливим, бо плівка буде сильно розтягуватися або розриватися.

Найпростіший метод визначення к. тертя є використання наклонної поверхні: поверхня наклонної площини і вантажу покривається досліджуваним матеріалом. Міняючи кут нахилу площини, визначають кут, при якому вантаж починає рухатися. Тангенс цього кута рівний к.тертя.

Є більш досконалі прилади для визначення к. т. (статичного і кінетичного типу.

К.т. залежить від:

А) стану поверхні ( дзеркальна – ковзання погане, плівки злипаються; мікрошороховата – ковзання високе).

Причина – к. т. зменшується при меншій площі контакту – ковзання краще.

Для зменшення коеф. тертя на поверхню наносять порошки (крохмаль, кремнезем) або роблять тиснення поверхні.

Недолік малого коеф. тертя – зменшення блиску і прозорості плівки.

Б) ступеня кристалічності – високо кристалічні полімери мають краще ковзання за рахунок більш мікрошороховатої поверхні;

В) наявності домішок:

- пластифікаторів – має здатність випаровуватися на поверхню плівки, збільшуючи її липкість (целофан, целюлозні, ПВХ-П, ПВС, ГК);

- парафіну (вводять в полімерне покриття; наповнювачів (каолін);

Г) температури, вологи - із збільшення температури і вологи ковзання зменшується, а коефіцієнт тертя зростає.

Тому п.п. при обробці або висушують, або охолоджують.

5. Здатність до електризації – при терті або розділенні плівок вони електризуються.

Це ускладнює процеси друкування і виготовлення упаковки, а також сприяє злипанню або їх відштовхуванню, притяганню пороху, самозапаленню в присутності розчинників тощо.

Найбільше електризуються плівки з низьким вологовмістом, наприклад, поліефірні, ПП, ПС, фторопластові, ПЕ, ПК.

Не електризуються целофанові, ПВС тощо.

Методи зниження здатності до електризації:

- додають або покривають антистатичними речовинами;

- обробляють при високій відносній вологості повітря(зменшується одночасно ковзання і модуль пружності);

- проводять де електризацію плівок (целофан, ПВС) шляхом заземлення устаткування, іонізація повітря біля плівок тощо.

Поиск по сайту: