Продуктивні сили та виробничі відносини. Діалектика взаємодії продуктивних сил та виробничих відносин

Політична економія

Продуктивні сили суспільства - це сукупність особистих і речових факторів вир-ва в їх взаємодії та взаємозв'язку.

Особистий фактор – РС – здатність людини до праці.

Речові фактори: ЗВ:

-предмет праці – те, на що скерована діяльність людини, з чого вона виробляє необхідні матеріальні блага;

-засоби праці – інструменти, знаряддя, з доп яких люди обробляють предмет праці.

Прод сили - це одне з основних понять ПЕ. Вони виникають в результаті взаємодії факторів вир-ва.

Будь-яке вир-во має суспільний характер. Суспільне вир-во включає в себе 4 стадії:

1. Безпосереднє вир-во – процес створення матеріальних благ.

2. Розподіл – в результаті кожен учасник суспільного вир-ва отримує свою частку у виробленому національному продукті.

3. Стадія обміну, в процесі якої отримана частка про розподілі обмінюється на необхідні конкретні засоби існування.

4. Споживання, завершується рух продукта, кінцевий розпродаж, початок нового вир-ва.

Вир-чі відносини (ВВ) – відносини між людьми в процесі вир-ва, розподілу, обміну, споживання.

Єдність і взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин утворює спосіб вир-ва.

Надбудова – сукупність політичних, юридичних, ідеологічних, сімейних та ін. суспільних відносин.

Спосіб вир-ва + надбудова = соціально-економічна формація.

Діалектика взаємодії ПС і ВВ:

Діалектику взаємодії ПС і ВВ доцільно розглядати згідно з розвитком людського суспільства.

Еволюція виробничих відносин

Продуктивні сили – виробничі відносини

-примітивний х-р знарядь праці первісної общини - коллективна власність, відсутність експлуатації

-більш досконалі знаряддя праці рабовласницького і феодального суспільства породили додатковий продукт – приватна рабовласницька і феодальна власність,поза економ.експлуатація

-зародження великого машинного в-ва включає поневолену працю – приватна капітал.власність, наймана праця, економ експлуатація

-сучасне складне усуспільнене в-во – колективне користування власністю,відсутність експлуатації

2.Економічні закони та категорії.

Ек-ні категорії – це наукові поняття про стійкі ек зв’язки.

Категорія політекономії - це найбільш загальне логічне поняття, що відображає суть реально існуючого ек-ого явища, яке проявляється в певному вир-чому відношенні.Або інакше - це теоретичне відображення реально існуючих вир-чих відносин людей. Наприклад: товар, гроші, вартість, капітал.

Категорія - це нижчий ступінь пізнання економічних явищ. Вищим, який дозволяє повною мірою розкрити суть явища, е ек-й закон.

Економічні закони (ЕЗ) виражають внутрішні, типові, тривалі, постійно повторювані необхідні (в т.ч. причинно-наслідкові) зв'язки й залежності, які характеризують головний напрям розвитку тієї чи ін сфери ек-ки.

Вир-чі відносини між людьми є тим середовищем (умовами), в якому виникають і діють ЕЗ. Поза цим середовищем немає і його законів. Отже, ЕЗ незалежні від свідомості, бажання людей, створити штучно їх не можливо.

Серед законів можна виділити 3 осн-х групи:

1) загальні ЕЗ - які діють у всіх без винятку способах вир-ва. Вони відображають: внутрішні, сталі й суттєві зв'язки, властиві процесу вз-дії людини з природою і які є однаковими на всіх етапах розвитку людського сусп-ва. Серед них слід виділити закон зростання прод-ті праці або, як його ще називають, закон економії часу, закон відповідності вир-чих відносин х-ру й рівню розвитку прод-х сил, закон усуспільнення вир-ва й праці, закон зростаючих потреб.

2) Особливі ЕЗ Вони виражають такі особливості вир-чих відносин, які властиві декільком способам вир-ва, і тому діють лише в їхніх межах. До них відносяться, наприклад, закони товарного виробництва: закон вартості, закон попиту й пропозиції, закон грошового обігу.

3) специфічні ЕЗ - що діють лише в межах одного способу вир-ва. Вони виражають сутність історично визначених вир-чих відносин, які виникають на основі тих чи інших форм власності на засоби вир-ва, хар-них для якогось конкретного суспільного ладу. Так, напр, феодалізм має свої специфічні ЕЗ, капіталізм - свої, а соціалізм - інші. Виділяється один закон, який виражає найбільш глибинні зв'язки даного способу виробництва, його мету й засоби досягнення цієї мети. Цей закон називається основним економічним законом формації.

4) ЕЗ, що діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (наприклад, з. породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму).

ЕЗ спонукають людей до певних дій, диктують логіку їхної поведінки з допомогою ек інтересів. Тому саме інтереси разом з потребами і стимулами утворюють найважливішу ланку в дії і прояві ЕЗ.

Способи прояву законів: стихійний (коли люди ігнорують їх вимоги) та свідомий (вик-ня механізму дії з-ів).

Суть закону – зміст. Напр., для закону вартості – вартість.

Явища законів – конкретні форми прояву суті ек законів. Напр., ціни, зарплата..

Поиск по сайту: