|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ОПІВНІЧ. ГЛУХО. ЗИМНО. ВІТЕР ВИЄ
Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє. Я змерз. І випало з холодних пальців Перо. І мозок стомлений відмовив Вже послуху. В душі глибока павза. Ні думка, ні чуття, ні біль — ніщо В ній не ворушиться. Завмерло все, Немов гнилий ставок в гущавині, Якого темну воду не ворушить Вітровий подих. Але цить! Се що? Чи втопленики з болотного дна Встають, із хвиль вонючих простягають Опухлії, зеленуваті руки? І голос чути, зойк, ридання, стогін — Не дійсний голос, але щось далеке, Слабе, марне, тінь голосу, зітхання, Чутне лиш серцю, та яке ж болюче, Яке болюче!.. «Тату! Тату! Тату! Се ми, твої невродженії діти! Се ми, твої невиспівані співи, Перед часом утоплені в багнюці! О глянь на нас! О простягни нам руку!
Не вийдете на світло, небожата! Не вивести вже вас мені до сонця! Я сам оце лежу у темній ямі, Я сам гнию тут, до землі прибитий, А з диким реготом по моїй груді Тупоче, б'є моя лихая доля!
І ще раз чути: «Тату! Тату! Тату! Нам зимно тут! Огрій нас! Лиш дихни Теплом, що з серця йде, повій весною, А ми пурхнем, оживемо, заграєм! Весняним чаром, співом соловейків Наповнимо твою сумну хатину, Арабських пахощів на своїх крилах Нанесемо, коверцем пишнобарвним Розстелемось під твоїми ногами. Лише тепла нам! Серця! Серця! Серця!
Де ж я тепла візьму вам, небожата? Уста мої заціпило морозом, А серце в мене вижерла гадюка!
СТРОФИ Бережи маєток про чорну годину, Та віддай маєток за вірну дружину; А себе найбільше бережи без впнну; Та віддай майно, і жінку, й себе за Вкраїну.
Хто духом низький, не мішайся там, Де є високих трони; Таж чобота на голову ніхто Не надіва замість корони.
Книги – морська глибина: Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. Завдання для самоперевірки: 1. Чому І.Франко називає силу людського духу «вічним революцьонером»? Обґрунтуйте свою думку. 2. З якою метою використовує поет прийом паралелізму в поезії «Гримить»? 3. Назвіть провідний мотив поезії «Земле, моя всеплодющая мати». 4. Окресліть функції ліричного «ми» в поезії «Каменярі». 5. Які почуття ліричного героя виявляються в поезіях «Чого являєшся мені у сні» та «Ой ти, дівчино, з горіха зерня»? 6. Чому вірш «Як почуєш вночі…» вважається одним із кращих ліричних віршів в українській літературі? 7. У зв’язку з якими подіями було написано вірш «Декадент»? 8. Як виявляється сенс людського буття у наведеній молитві Івана Вишенського? 9. Поясніть присвяту прологу до поеми «Мойсей»: «Твойому генію мій скромний дар весільний». 10. У чому полягає національний зміст поезії «Не пора»? 11. Як розкриває проблему мистецтва й митця І.Франко в поезії «Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє»? 12. Які ідеї містять наведені строфи Івана Франка?
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |