ДО МАТЕРІ

Мамо-голубко! Прийди, подивися.

Сина від мук захисти!

Болі зі споду душі піднялися,

Що вже несила нести.

Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу,

Стогнеш сама у журбі;

Хай я в неволі конаю та плачу, —

Важче незмірно тобі.

Бачити більше тебе я не буду;

Не дорікай, а прости;

Та від людського неправого суду

Сина свого захисти!

Завдання для самоперевірки:

1. Які провідні завдання мистецтва та митця декларує Павло Грабовський в поезії «Я не співець…»

2. Знайдіть оксюморонну метафору у вірші «Швачка». Поясніть її функції у творі.

3. У чому полягає ідейний зміст послання «Народові українському»?

4. Які почуття розкриваються поетом у вірші «До Н.К.С.»?

5. Які ідеї народництва виявляються в поезії «До українців»?

6. Який настрій домінує в поезії «До матері»?

МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ

ВИКЛИК

Ніч яка, господи! Місячна, зоряна:

Ясно, хоч голки збирай...

Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупі ми тут під калиною –

І над панами я пан...

Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею

Стелеться полем туман;

Гай чарівний, ніби променем всипаний,

Чи загадався, чи спить?

Он на стрункій та високій осичині

Листя пестливо тремтить;

Небо незміряне всипано зорями –

Що то за божа краса!

Перлами-зорями теж під тополями

Грає перлиста роса.

Ти не лякайся-но, що свої ніженьки

Вмочиш в холодну росу:

Я тебе, вірная, аж до хатиноньки

Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько;

Тепло – ні вітру, ні хмар...

Я пригорну тебе до свого серденька,

Й займеться зразу, мов жар;

Ти не лякайсь, аби тут та підслухали

Тиху розмову твою:

Нічка поклала всіх, соном окутала –

Ані шелесне в гаю!

Сплять вороги твої, знуджені працею,

Нас не сполоха їх сміх...

Чи ж нам, окривдженим долею клятою,

Й хвиля кохання - за гріх?

ШВАЧКА

Нахилилася головка,

Пасмо звисло на щоці...

І мелька невпинно голка

У худесенькій руці.

Шитво панське на коліні,

Каганець і світ дньовий...

І тремтять легкі сутіні

З-під стріластих темних вій.

Довгий кашель в довгі ночі,

Вітру стогін під вікном...

І червоні завжди очі,

Не знайомі з тихим сном.

Спина зігнута в роботі,

Зверху латаний платок...

Не смачний, мабуть, голоті

Загорьований шматок!

Завдання для самоперевірки:

1. У чому виявляється зв’язок поезії «Виклик» із народною традицією?

2. Порівняйте поезію «Швачка» М.Старицького та П.Грабовського. Знайдіть спільне та відмінне в обох творах.

ІВАН ФРАНКО

Гiмн

(Замiсть пролога)

Вічний революціонер –

Дух, що тіло рве до бою,

Рве за поступ, щастя й волю,

Він живе, він ще не вмер.

Ні попiвськiї тортури,

Ні тюремні царські мури,

Ані війська муштровані,

Ні гармати лаштовані,

Ні шпіонське ремесло

В гріб його ще не звело.

Вiн не вмер, вiн ще живе!

Хоч вiд тисяч лiт родився,

Та аж вчора розповився

I о власнiй силi йде.

I простується, мiцнiє,

I спiшить туди, де днiє;

Словом сильним, мов трубою

Мiлiони зве з собою, –

Мiлiони радо йдуть,

Бо се голос духа чуть.

Голос духа чути скрiзь:

По курних хатах мужицьких,

По верстатах ремiсницьких,

По мiсцях недолi й слiз.

I де тiльки вiн роздасться,

Щезнуть сльози, сум, нещастя.

Сила родиться й завзяття

Не ридать, а добувати,

Хоч синам, як не собi

Кращу долю в боротьбi.

Вiчний революціонер –

Дух, наука, думка, воля –

Не уступить пiтьмi поля.

Не дасть спутатись тепер.

Розвалилась зла руїна,

Покотилася лавина,

I де в свiтi тая сила,

Щоб в бiгу її спинила,

Щоб згасила, мов огень,

Розвидняющийся день?

Поиск по сайту: