Державний кордон

Державний кордон – позначена на поверхні землі (суходолу або водного простору) або уявна, але позначена на карті лінія, та уявна вертикальна поверхня, яка проходить через неї у повітряному просторі та у надрах землі, що визначає межу території держави і відокремлює її від інших держав і відкритих морів.

З огляду на різноманітні особливості їх встановлення та функціонування виділяють кілька видів кордонів.

Офіційні державні кордони – це кордони між державами, залежними територіями, колоніальними володіннями окремих держав на суші. Вони визначають межі державної території, і в цьому їх основне призначення. Існують два типи встановлення державного кордону: делімітація й демаркація.

Делімітація – визначення за угодою між урядами суміжних держав загального напрямку проходження державного кордону і населення його на географічну карту. Делімітація кордонів здійснюється за участю експертів з багатьох напрямів діяльності, які враховують політичні, історичні, фізико-географічні, етнічні та інші аспекти їх проведення.

Демаркація – проведення лінії державного кордону на місцевості й позначення його відповідними прикордонними знаками.

Кордони територіальних вод встановлюють за зовнішньою лінією територіальних вод, що прилягають до території держави в межах 12 морських миль (22,224 км) від узбережжя. Проте деякі країни в односторонньому порядку оголосили своїми територіальними водами ширші смуги: Бразилія, Перу, Сьєрра-Леоне, Уругвай, Еквадор (200 миль) та інші.

Сухопутні та морські державні кордони склалися історично. За нормами міжнародного права вони є непорушними.

Формально недержавні кордони.

До них належать:

- кордони за міжнародними угодами (наприклад, встановлені між етнічними територіями в колишній Югославії);

- тимчасові договірні кордони (встановлюються між зонами впливу різних угрупувань під час військово-політичних конфліктів);

- демаркаційні (розділові) кордони – розділяють Саудівську Аравію та Ірак (нейтральна зона);

- кордони економічних зон на морі.

Економічна зона на морі (морська економічна зона) – район поза межами територіальних вод завширшки 200 морських миль, у якому приморська держава має суверенні права на розвідування й розробку живих і мінеральних ресурсів моря.

Ініціаторами створення таких кордонів стали країнами Латинської Америки у 60-х роках ХХ ст.. На морські економічні зони припадає 40% площі Світового океану, в тому числі райони, які дають 96% вилову риби.

Кордони поділяють також за їх конфігурацією – морфологічними ознаками. За такою класифікацією виділяють кордони:

- геометричні („проведені по лінійці”, тобто переважно за паралелями та меридіанами). Такі кордони проводять переважно у рідконаселених, малоосвоєних місцевостях на час делімітації. Це кордони між Алжиром і Малі, Малі і Мавританією, США і Канадою, штатами Австралії та США;

- звивисті.

У політико-географічній теорії кордони класифікують за природними особливостями, залежно від того, по яких природних об’єктах вони проведені:

- орографічні (гірські);

- рівнинні;

- річкові;

- озерні (між США й Канадою);

- морські;

- кордони між секторами Арктики та ін.

Залежно від походження, історії та тривалості існування державні кордони бувають:

- антецедентні (попередні) – кордони, проведені до освоєння і масового заселення території, наприклад у США і Канаді;

- накладені – кордони, які розділяють уже сформовані етнічні, культурні й соціальні спільноти, наприклад у колоніальному суспільстві;

- субсеквентні – кордони, які виникли після формування певних соціально-культурних і економічних спільнот, але не ігнорують їх, а певною мірою враховують межі між ними;

- реліктові – кордони, успадковані від минулих історичних періодів, наприклад у Латинській Америці.

Функції кордонів. Державний кордон виконує дві основні функції: розділювальну і з’єднувальну (контактну).

Розділювальна функція виявляться в обмеженні умов виникнення потоків людей, товарів, капіталовкладень, інформації між країнами, а також в обмеженні умов їх пересування. У першому випадку ця функція полягає у блокуванні та фільтрації потоків. Для обмеження або припинення пересування людей, наприклад, вводять заборони або важко здолані формальності, встановлюють високі державні збори на візи, створюють перешкоди для маятникових міграцій через кордон. Заходами, які регулюють перевезення товарів через кордони, є диференціація митних зборів на різні групи товарів, товари різних країн.

З’єднувальна (контактна) функція пов’язана з об’єктивними процесами інтернаціоналізації господарського життя, різносторонніми зв’язками між державами. Посилення контактної функції кордонів – поки лише тенденція, яка виявляється переважно в Європі та Північній Америці. Частка цих регіонів у загальній протяжності кордонів невелика (8% загальної їх довжини у світі). В інших регіонах більш помітною є дія першої функції.

Усередині державної території виділяють межі адміністративно-територіальних одиниць (штатів, областей, кантонів, земель та інших) і економічних районів.

Усі види кордонів створюють геополітичний простір та виокремлюють різні політико-територіальні утворення, які у своїй сукупності формують політичну карту світу.

Поиск по сайту: