 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Географічний простір – складний земний простір, що розвивається в часі та охоплює всі сфери географічної оболонки землі (літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу) і соціосферу
Територія держави – частина земної кулі з природними, а також створеними в результаті людської діяльності властивостями і ресурсами, що перебувають під суверенітетом певної країни.
У межах державної території держава є вищою стосовно всіх осіб та організацій владою, яка забезпечується системою державних органів (законодавчих, виконавчих і судових). Отже, державна територія – це простір здійснення державної влади.
Найважливішою та загальноприйнятою нормою міжнародного права, на якій базується мирне співіснування, є принцип недоторканості й цілісності державної території, багаторазово закріплений у міжнародних договорах.
До складу державної території входять:
- суходіл із його надрами;
- акваторія:
а)внутрішні (національні) води;
б) територіальні води;
- повітряний простір над суходолом та водами.
Юридично до державної території за міжнародними угодами також прирівнюють:
- морські судна, які належать державі й офіційно перебувають на певний момент за її межами;
- літаки;
- морські підводні кабелі;
- засоби зв’язку;
- території дипломатичних представництв держави за кордоном.
У політико-географічних дослідженнях застосовуються класифікації форм державної території:
1) стосовно моря:
а) країни, що мають вихід до Світового океану та його частин:
- приморські (США, Аргентина, Росія та інші);
- півострівні (Іспанія, Італія, Південна Корея та інші);
- острівні (Ірландія, Куба, Мальта та інші);
- країни-архіпелаги (Японія, Індонезія, Філіппіни та інші);
б) країни, які не мають виходу до моря (їх 43): Австрія, Азербайджан, Андорра, Афганістан, Білорусь, Болівія, Буркіна-Фасо, Бурунді, Бутан, Ватикан, Вірменія, Ефіопія, Замбія, Зімбабве, Казахстан, Киргизстан, Лаос, Лесото, Ліхтенштейн, Люксембург, Македонія, Малаві, Малі, Молдова, Монголія, Непал, Нігер, Парагвай, Руанда, Сан-Марино, Свазіленд, Сербія, Словаччина, Таджикистан, Туркменістан, Уганда, Угорщина, Узбекистан, Центральноафриканська Республіка (ЦАР), Чад, Чехія, Швейцарія.
2) за геометричною формою території:
- компактні країни (Франція, Польща та ін.);
- країни видовженої форми (Чилі, Норвегія та ін.).
У світі існує кілька країн, оточених територією іншої держави – анклави. Анклавами є Сан-Марино, оточене територією Італії; Ватикан, розташований всередині італійської столиці Риму, Лесото – оточене територією Південноафриканської Республіки (ПАР).
Анклави, що мають частково морське узбережжя, називають напіванклавами. Такими є Бруней, оточений територією сусідньої Малайзії і має вихід до Південно китайського моря, Гамбія, яка оточена територією Сенегалу й має вихід до Атлантичного океану, Монако, оточене територією Франції і має вихід до Середземного моря.
Поиск по сайту: