Існує легенда про виникнення села

Жив колись у районі Рогатина князь (пан). Він хотів захопити багато земель. Заїхав у наше село, де жили поляки. їх колись називали «мазурами». По цілому селі простягалися луки і зрідка були побудовані хати. Тоді цей князь вирішив оселитись у селі і назвав його Луковець. Місцеві жителі вздовж доріг насаджували багато вишень, звідси і пішла друга частина назви села Вишнівський. А далеко по луках ходили журавлі. їх було дуже багато, тому другу частину села, назвали Луковець-Журівський.^[2]

У селі Луковець-Вишнівський є велике озеро - Княже. Існує переказ про виникнення озера.

Одного разу на Великдень захотів князь (пан) виорати поле. Почав кликати людей, щоб вони поганяли волів і ходили за плугом. Люди відмовлялися. Тоді князь вирішив це зробити сам. На Великдень, коли в церкві вдарили дзвони він почав орати поле. В цей час посеред поля з’явилася яма, яка почала наповнюватися водою, що поглинула і князя. Утворене озеро дістало назву Княже³.

За іншими свідченнями з давніх-давен тут була величезна яма, яка згодом перетворилася на озеро.⁴ Проте ці свідчення не пояснюють походження назви озера.

Є також цікава історія про церковні дзвони

Під час II світової війни поляки хотіли забрати дзвони з церковної дзвіниці. їх мали переплавити на зброю. Але жителі села зняті дзвони кинули в озеро, а один із них закопали. Кажуть, що дзвони в озері лежить і досі.⁵

Сучасний вигляд озера Княже. Фото 2009 р.

Після II світової війни почалась операція «Вісла». В жовтні 1945 року частина переселенців з Польщі - з Сяноцького повіту, зокрема з с. Щавне (Лемківщина); Ярославського повіту с. Сосниця; Перемишльського повіту с. Корівники; Черемиського повіту (Надсяння), Холмщини та інших сіл цього регіону були виселені на Україну, тобто в наші села: Лук-Вишнівський і Лук-Журівський. Вони поселилися в будинках поляків, які вже на той час покинули свої житла.⁶

⁵Записано зі слів жительки с. Луковець-Вишнівський Лесів Олександри Михайлівни (1963 р.н.), яка почула про історію з уст Стихар Ольги (1924 р.н.)

⁶ Записано зі слів жительки с. Луковець-Вишнівський Каразуб Мирослави Михайлівни (1953 р.н.), знає ці відомості зі слів Грицеляк Ольги Олексіївни 1919 р.н., що народилася в с. Сосниця і сама була переселенкою восени 1945 р.

Для дітей переселенців в жовтні-листопаді 1945 року в шкільних будинках було організовано навчання учнів 1-4 класів. В селі також було створено так звані класи сільської молоді (5-7кл.) для дітей, які закінчили початкову школу в Польщі. В 1946 році класи сільської молоді було ліквідовано.⁷

Луковець-Журівська політехнічна школа. Фото

В 1949 році в селі виник колгосп «Прапор Ілліча» (з 1989 р. перейменований на «Прапор України»). У 70-80 роках колгосп був мільйонером. Довгі роки головою колгоспу працював І.Г.Паращак.

На колгоспному полі. Фото 1975 р.

⁷Записано зі слів жительки с. Луковець-Вишнівський Карабуз Мирослави Михайлівни (1953 р.н.)

У селі був костел, побудований поляками ще в 1883 році. Коли сюди переселилися українці, костел переробили на церкву (1945 р). Всю церковну атрибутику (образи, чашу, корогви та ін.) з своїх церков перевезли в с. Луковець українці.⁸ Разом зі своїми парафіянами в село приїхав отець Інокентій Рудавський, який помер у 1950 році. Його онук Юрій Рудавський був ректором Львівського політехнічного інституту.⁹

Церква Покрови Пресвятої Богородиці, Фото 2007 р.

З часом зростала чисельність учнів. В селі Лук-Вишнівський була відкрита дочірня початкова школа, яка підпорядковувалась Луковець- Журівській семирічній школі, що була відкрита в 1965 році (директор Салук Володимир Йосипович).

_________________________________

⁸Записано зі слів жителька села Лукавець-Вишнівський Гайди Тетяни Зеновіївни (1973 р.н.), яка почула її від Слюзар Тетяни (1924 р.)

⁹ записано зі слів жительки с. Лукавець-Вишнівський Ціжовської Маріїї Степанівни і Наконечної Варвари Іванівни (1927 р.н.)

Хор Лук-Вишнівського Будинку культури. Фото 2000 рік.

У селі є також залізнична станція Журавно

Сучасний вигляд залізничної станції «Журавно» у с. Лук-Вишнівський. Фото 2009р.

Перші переселенці. 1946-47 рр.

Дівчата-переселенці у національних костюмах. Фото 1947 рік.

Огляд художньої самодіяльності, м.Рогатин. Хор с. Луковець. Фото 1986 року.

Учні і вчителі Лук-Журівської семирічної школи. Фото 1980 р.

Середню освіту учні сіл Лук-Вишнівський і Лук-Журівський одержували у Вишнівській СШ Букачівського, а потім Рогатинського району або в Журавнівській СШ Жидачівського району (так і до сьогоднішнього дня).

У 1985 році відкрито новозбудовану Лук-Вишнівську ЗОШ І-ІІ ст. Першим директором даної школи був Шумиляк Петро Іванович.

Сучасний вигляд Лук-Вишнівської ЗОШ І-ІІ ст. Фото 2008р.

У 1978 році в селі побудовано медпункт

Луковець-Вишнівський фельдшерсько-акушерський пункт. Фото 2008 рік.

У часи національно-визвольних завдань, в роки незалежності розпався колгосп і утворилася СП «Луковець». В даний час населення працює на своїх присадибних ділянках, земля розпайована.

У 1993 році в селі відкрили і освятили могилу Січовим Сирільцям.

Могила УСС. Фото 1993 рік.

На території селе в даний час є сільська рада, школа, медпункт, пошта, магазин, будинок «Просвіта», бібліотека.

^[1] Записано зі слів жителя с. Луковець-Журівський Салука Володимира Йосиповича (1918 р.н.)

^[2] Записано зі слів жительки с. Луковець-Вишнівський Наконечної Варвари Іванівни (1927 р.н.)

³Записано зі слів жительки с. Луковець-Вишнівський Лев Катерини (1923 р.н)

⁴Записано зі слів жительки с. Луковець-Вишнівський Наконечної Варвари Іванівни (1923 р.н)

Поиск по сайту: