Історія виникнення бісеру

Бісер – це невеличкі або малюсінькі (найчастіше скляні) бусинки з наскрізними отворами, крізь які їх можна нанизувати на дротик, нитку або волосину. Використовуючи бісер, можна створювати всілякі кольє й намиста, браслети й каблучки, амулети й предмети домашнього побуту; ним прикрашають головні убори й одяг, роблять іграшки й сувеніри, оздоблюють картини й ікони. Як же він з’явився? За легендою вперше зуміли добути бісер фінікійці. Приблизно шість тисячоліть тому, фінікійські купці везли по Середземному морю природний мінерал – селітру, що добули в долині Нілу, в Африці. Подорожуючи, вони висадилися на піщаний берег Сирії. Взявшись готувати собі їжу, не змогли знайти великих каменів, щоб обкласти багаття та поставити на них посуд. Вирішили використати для цього великі шматки селітри. Вранці, розгрібаючи попіл, купці виявили чудовий злиток, який був твердий мов камінь, горів вогнем на сонці, був чистим і прозорим як вода. Багаття зуміло розтопити селітру, поєднати її з річковим піском. Так утворилось найперше скло, давши початок скловиробництву. Існує також версія що батьківщиною скла був Давній Єгипет. Археологічні розкопки свідчать про те що оздобленням речей та виготовленням бісерних прикрас тут займалися ще в ІV ст. до н.е. Саме з Єгиптом пов’язані перші згадки про бісер. Назва його походить від арабського слова «бусра, бусер – штучні перли». В давньому Єгипті жінки і чоловіки носили намисто з бісеру. Із Давнього Єгипту й Сирії виробництво скла поширилося в Римську імперію, оскільки Єгипет був завойований римлянами. Саме в римській імперії було винайдено спосіб видування скляних виробів за допомогою трубки. З краплі розплавленої скляної маси майстер за допомогою трубочки (тростяної чи залізної) видував трубочки малого діаметра. На території нашої держави бісер був відомий ще у VI- IIIст.. до н.е., про що свідчать прикраси з скляного намиста, бісеру, стеклярусу знайдені у похованнях тих часів. Всі народи які тут проживали: скіфи, сармати, давні слов’яни були знайомі з оздобленням одягу, взуття та предметів побуту бісером.

Способи, технологія плетіння виробів із бісеру надзвичайно різноманітні,

і це створює найширші можливості для творчості, пошуку, цікавих

досить часто в поєднанні з оздоблювальними швами – гладдю, хрестом,

шнуром і вузенькою тасьмою – по сукну, шерсті, оксамиту й шовку,

полотну, льону з лавсаном. Нитки для вишивання мають бути міцні,

навощениі, щоб бісер не перетирав їх, і відповідати за кольором основній

тканині.

Вишивають бісером по канві, яку після закінчення роботи висмикують, або

по узору, який наносять на тканину за допомогою прозорого паперу і

намітки. Існує кілька способів вишивання намистом і бісером. Розглянем

деякі з них.

Шиття упрокол. Кожна намистинка закріплюється на тканини окремо: впритул одна до одної або на деякій відстані. Шиють стібками швів “уперед” або “назад”, справа наліво або зліва направо.

Шиття по рахунку – вишивання за узором для хрестика по рахунку ниток

тканини. Спочатку готують візерунок, добирають бісеринки одного розміру

і пришивають їх до тканини стібками півхреста так, щоб намистинки лягали

щільно, рівно і з нахилом в один бік.

Шиття уприкріп. На закріплену нитку за допомогою голки нанизують стільки бісеринок, скільки знадобиться для тієї чи іншої частини узору.

Викладають її по контуру узору, а другою ниткою прикріплюють до тканини

в проміжках між бісеринками. Закріплювати намистинки на тканині можна за

допомогою вузлкового шва.

Треба пам’ятати, що прикрашати бісером, стеклярусом, штучними перлами

можна тільки ті речі, які не потребують частого прання та хімічного

чищення.

Поиск по сайту: