Перша медична допомога та особливості догляду за хворими із зовнішньою кровотечею

У хворих із зовнішньою кровотечею особливу увагу потрібно приділяти вигляду пов'язки та стану рани. При артеріальній кровотечі необхідно слідкувати за станом джгута. Якщо він накладений правильно, то пульс на артеріях нижче джгута не визначається, кінцівка блідне, кровотечі немає. При недостатньо затягнутому або ослабленому джгуті можуть перетискатись лише венозні судини, що утруднює відтік крові з кінцівки, а по артеріальних судинах кров продовжує поступати і кровотеча із рани може підсилюватись. Під час транспортування потерпілого кінцівці з накладеним джгутом необхідно надати підвищене положення. Кінцівку бажано не іммобілізувати спеціально, але, якщо це потрібно, то така пов'язка не повинна прикривати джгут. Потерпілого з накладеним джгутом треба якнайшвидше госпіталізувати в найближчий лікувальний заклад для надання кваліфікованої лікарської допомоги. Під час транспортування такого хворого необхідно зігріти, накрити теплою ковдрою, дати випити гарячого чаю.З метою припинення кровотечі вводять препарати, які посилюють згортання крові, зменшують фібриноліз, укріплюють судинну стінку. Застосовують 5-10 мл 5% розчину аскорбінової кислоти внутрішньовенно, хлорид кальцію 10% розчину по 1 столовій ложці 3 рази на день внутрішньо або 10 мл внутрішньовенно, амінокапронову кислоту по ЗО мл 5% розчину 2 рази в день внутрішньо, або 100 мл внутрішньовенно крапельно, фібриноген 2-4 г внутрішньовенно крапельно, адроксон по 1 мл 0,025% розчину до 4 рази на добу підшкірно або внутрішньом'язово, дицинон по 2-4 мл 12,5% розчину внутрішньовенно або внутрішньом'язово.

Необхідно слідкувати за діяльністю серцево-судинної, дихальної системи. При великих крововтратах треба наладити переливання реополіглюкіну або реоглюману, плазможелю, гемофузину, желатинолю та ін.Однією з найчастіших зовнішніх кровотеч є носова кровотеча. Вона може бути травматичною (при переломах кісток носа, основи черепа, розривах слизової оболонки носа), післяопераційною, а також спонтанною - без видимих зовнішніх факторів. Причиною спонтанної кровотечі можуть бути: гіпертонічна хвороба; зміни судинної стінки при атеросклерозі, геморагічному діатезі; інфекційні захворювання - найчастіше грип, а також захворювання крові, печінки, нирок, доброякісні і злоякісні пухлини носової порожнини. При цьому кров (без наявності піни) може поступати назовні через носові отвори або в порожнину глотки чи рота. В результаті заковтування крові виникає блювота з домішками зміненої крові. Хворий стає неспокійним, кашляє, що підсилює кровотечу.Його необхідно заспокоїти, переконати, що різкий кашель, збуджена розмова, неспокійна поведінка підсилює кровотечу. Треба посадити хворого дещо нахиливши голову вперед, що попереджує потрапляння крові в носоглотку. Якщо стан важкий його необхідно вкласти набік або на живіт, що попереджує аспірацію крові. На ділянку носа необхідно накласти загорнутий в хустинку міхур з льодом. Якщо його немає, намочити в холодній воді бинт, вату, шматок тканини. Застосовують також холод на потилицю. Якщо кровотеча не зупиняється, то слід двома пальцями великим і вказівним із силою притиснути крила носу до носової перегородки на 3-5 хв. Кров, яка поступає в рот, хворий повинен випльовувати. При неможливості зупинки кровотечі необхідно тампонувати носові ходи. Фельдшер може виконати передню тампонаду носа. Пінцетом беруть край турунди і на максимальну глибину вводять у носовий хід, а потім, щоразу перехоплюючи турунду біля носового ходу, спочатку легко, а потім із зусиллям виповнюють носовий хід. Процедуру виконують сухою турундою або змоченою гемостатиком -0,1% розчином адреналіну гідрохлориду, 3% розчином перекису водню, 10% розчином антипірину, 10% розчином хлориду кальцію, 5% амінокапроновою кислотою, гемофобіном, тромбіном тощо. Тампон може знаходитись в носових ходах до 24 год. Паралельно проводять медикаментозне лікування кровозупинними препаратами загальної дії.При неефективності передньої тампонади носа, застосовують інші заходи (припікання кровоточивого місця на носовій перегородці електрокоагулятором; задню тампонаду носа; перев'язку решітчастої, внутрішньої щепленої, зовнішньої сонної артерій), які виконує лікар.Зовнішня кровотеча може виникнути після видалення зуба. В цих випадках необхідно провести тугу тампонаду лунки зуба. Згортають серветку у вигляді тампона (за діаметром він повинен дорівнювати лунці, а довжиною - в два рази більший за зуб). Дно лунки очищають від згустків крові, промивають 3% розчином перекису водню.Застосовують або сухий тампон, або просочений тромбіном, адроксоном, З% розчином перекису водню. Його вводять в лунку і примушують хворого міцно стиснути щелепи. При цьому лунка щільно тампонується і кровотеча зупиняється.Іноді замість марлевого тампона використовують гемостатичну губку, фібринову плівку. Додатково можна прикладати холод до щелепи. В деяких випадках необхідно провести діатермокоагуляцію, накласти шви. Ці маніпуляції виконує лікар.Рідше виникає кровотеча із слухового проходу. У цих випадках треба взяти шматок марлі, скласти її у вигляді турунди і щільно затампонувати слуховий прохід. Подальше лікування проводить лікар-отоларинголог.

Перша медична допомога та особливості догляду за хворими із внутрішньою кровотечею

Досить небезпечною с легенева кровотеча. Вона виникає при травмах або захворюваннях легень (бронхоектатична хвороба, туберкульоз, абсцес, пухлини легень, пневмонії та ін.). Кровотеча проявляється, як правило, нападом кашлю, при якому виділяється яскраво-червона піниста кров, кровохарканням. В окремих випадках легенева кровотеча може бути масивною (профузною). Слід пам'ятати, що будь-яка легенева кровотеча є грізною ознакою тяжкого захворювання, тому хворий повинен бути терміново госпіталізований і ретельно обстежений.При легеневій кровотечі спочатку слід заспокоїти хворого, надати йому положення напівсидячи, звільнити від одягу, який утруднює дихання, забезпечити доступ свіжого повітря. Хворий повинен стримувати кашель і спокійно й глибоко дихати. На груди доцільно покласти рушник, змочений холодною водою або міхур з льодом. Іноді дають пити холодну воду невеликими порціями, ковтати кусочки льоду. Для стримування кашлю необхідно дати таблетки проти кашлю (кодеїн). Для розвантаження малого кола кровообігу, зменшення тиску у судинах легень (особливо, якщо у хворого мітральна вада серця) необхідно накласти джгути на нижні кінцівки в ділянці стегон, внутрішньовенно ввести 10 мл 2,4% розчину еуфіліну, внутрішньом'язово 2 мл 2% розчину папаверину, підшкірно - 2-4 мл 2% розчину но-шпи. Ефективним є введення гангліоблокаторів. Гіпотензивну терапію проводять під контролем AT. Проводять медикаментозне лікування кровозупинними препаратами. -

Транспортування необхідно здійснювати спеціальним медичним транспортом у напівсидячому положенні обережно, щоб не викликати зайвих рухів, які можуть підсилити кашель і кровохаркання.Небезпека асфіксії диктує необхідність проведення штучної вентиляції легень, при якій інтубаційну трубку вводять у непошкоджений бронх.Особливо небезпечні кровотечі з великих судин середостіння, грудної стінки або легені у плевральну порожнину. Слід пам'ятати, що в плевральній порожнині може поміститись до 2-х і більше літрів крові. Крововилив у плевральну порожнину призводить де різкого погіршання стану хворого. У цих випадках хворому необхідно надати напівсидячого положення, звільнити від одягу, охолодити грудну клітку міхуром з льодом, створити умови для достатнього надходження свіжого повітря, організувати екстрену госпіталізацію хворого.При кишковій кровотечі треба насамперед заспокоїти хворого. Для попередження втрати свідомості (через знекровлення мозку) треба укласти його на рівну поверхню і трохи підняти нижні кінцівки. Одночасно на ділянку джерела кровотечі (шлунок, дванадцятипала кишка, тонка кишка та ін.) необхідно покласти міхур з льодом, дати хворому ковтнути шматочки льоду (морозиво) або, увівши назогастральний зонд, промити шлунок холодною водою. Потім хворому дають пити 0,1% розчин адреналіну гідрохлориду і 5% розчин амінокапронової кислоти. Розпочавши інфузійну терапію протишоковими кровозамінниками, хворого транспортують у хірургічний стаціонар.Якщо зовнішня кровотеча не є складною для діагностики, то внутрішня (у просвіт шлунка, кишечника, черевну, плевральну порожнини) досить часто викликає утруднення. При госпіталізації хворого з внутрішньою кровотечею заводять карту спостереження за хворим. За показниками пульсу, артеріального тиску, гемограми можна визначити ступінь крововтрати. Якщо вони погіршуються, це свідчить про продовження кровотечі. Слід пам'ятати, що особливо небезпечною є повторна (рецидивна) кровотеча, яка завжди є більшою за об'ємом. Причинами її, як правило, є порушення правил остаточної зупинки кровотечі. Внаслідок підвищення артеріального тиску в оперованих хворих у післяопераційний період теж може виникнути кровотеча (виштовхування тромбу, сповзання лігатури, гнійно-запальні ускладнення в рані та ін.).Доглядаючи за хворими з потенційно можливою кровотечею (виразкова хвороба шлунка, дванадцятипалої кишки, ерозивний гастрит, портальна гіпертензія) або за хворими із зупиненою кровотечею треба вести уважний контроль за загальним станом хворого, пульсом, рівнем артеріального тиску, а також проводити необхідні лабораторні дослідження. Це дозволяє своєчасно виявити початок кровотечі чи її рецидив. Будь-які зміни хворого, його поведінки, поява яких-небудь скарг повинні бути своєчасно помічені черговим медперсоналом і отримати належну оцінку лікаря.

5.3.2 Загальні принципи лікування кровотеч

З метою своєчасного виявлення і лікування кровотечі хворі потребують ретельного спостереження, а медичний персонал повинен володіти всіма методами її зупинки. У практичній діяльності застосовують той метод, який у даній ситуації є оптимальним. Іноді це один метод, частіше - їх поєднання. Але в кожному випадку треба пам'ятати, що зупинка кровотечі - це лише половина успіху лікування хворих з пошкодженням судин і крововтратою. Відразу за нею (або навіть паралельно) треба проводити заходи стосовно поповнення втраченої крові.

Література

Основна:

1. Лекції.

2. “Зальна хірургія”(за ред. С.П.Жученка, М.Д.Желіби, С.Д. Хіміча) Київ, „Здоров'я”, 1999.

3. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. „Загальна хірургія” Київ, „Здоров'я”, 2004.

4. Гостищев В.К. „Общая хирургия”. Москва, 2004.

Додаткова:

5. Петров С.П. - „Общая хирургия”. Санкт-Петербург, 2002.

6. „Общая хирургия” под редакцией В.Шмитта, В. Хартига, М.П. Кузика. М. „Медицина”, 1985

6.1 Тести для самоконтролю

1. Потрібно притиснути сонну артерію щоб зупинити тимчасово кровотечу із м'яких тканин голови:

А. До тіла 4 шийного хребця;

В. До грудинно-ключично-сосковоподібного м'яза;

С. До поперечного відростка 6 шийного хребця;

Д. До поперечного відростка 4 шийного хребця;

Е. До тіла 6 шийного хребця

2. Пахвову артерію для тимчасової зупинки кровотечі притискають:

А. У пахвинній западині до голівки плечової кістки;

В. У пахвинній западині до шийки плечової кістки

С. Відведенням руки доверху;

Д. До верхньої третини плечової кістки;

Е. Максимальним відведенням обох рук назад і їх фіксацією.

3. При травмі підключичної артерії для тимчасової зупинки кровотечі цю артерію притискають:

А. Нижче ключиці до 2 ребра;

В. Вище ключиці до 1 ребра;

С. Притиснення виконують 2 пальцем;

Д. Притискання виконують 3 пальцем;

Е. Притискання виконують 4 пальцем.

4. Стегнову артерію для тимчасової зупинки кровотечі притискають:

А. До горизонтальної гілки лобкової кістки вище за пупартову зв'язку біля її середини;

В. До горизонтальної гілки лобкової кістки нижче пупартової зв'язки біля її середини;

С. До вертикальної гілки лобкової кістки;

Д. До шийки стегнової кістки;

Е. До горизонтальної гілки лобкової кістки нижче і біля зовнішнього краю пупартової зв'язки.

5. При пошкодженні кінцівок і артеріальній кровотечі джгут накладають:

А. Вище і безпосередньо над раною;

В. Вище на 15-20 см над раною;

С. Нижче рани і максимально близько біля неї;

Д. Нижче рани і на відстані 4-5 см від рани;

Е. Нижче рани і на відстані 10-15 см від рани.

6. При пошкодженні кінцівок і артеріальній кровотечі джгут влітку без перекладання на іншу ділянку можна тримати:

А. 1 годину;

В. 1 годину 30 хв.;

С. 2 години;

Д. 2 години 30 хв.;

Е. До 3-х годин.

7. Які ускладнення можуть виникнути після накладання джгута?

А. Некроз шкіри, парези

В. Неврити, паралічі, частковий некроз шкіри

С. Ішемічний неврит, некроз шкіри

D. Гангрена кінцівки, некроз шкіри

E. Все вище перераховане.

8. Які критерії правильно накладеного джгута?

А. Зупинка кровотечі

В. Відсутність пульсу на периферії

С. Бліда кінцівка

D. Холодна кінцівка

E. Все вищенаведене

9. Тиснуча пов'язка для тимчасової зупинки кровотечі показана при:

А. Кровотечі з вен передпліччя

В. Пошкодженні кисті

С. Кровотечі з м'яких тканин голови

D. Кровотечі з м'яких тканин грудної клітки

E. Всіх перерахованих пошкодженнях

10. При зупинці кровотечі тиснучою пов'язкою найбільш ефективним є:

А. Обробка рани 3% розчином перекису водню

В. Накладання на рану стерильної серветки, яку фіксують 2-3 турами бинта

С. Накладання тиснучої пов'язки при венозній кровотечі

Д. Накладання тиснучої пов'язки при капілярній кровотечі

Е. В проекції рани накладають пелот (щільно складену серветку, бинт) і щільно бинтують, перекручуючи тури бинта над пелотом.

11. При зупинці кровотечі тиснучою пов'язкою найбільш ефективним є:

А. Підвищене положення травмованої кінцівки

В. Обробка рани 3% розчином перекису водню

С. Накладання на рану стерильних серветок вище рівня рани і подальше бинтування еластичним бинтом з помірним на тяжінням

Д. Накладання на рану стерильної серветки, яку фіксують 2-3 турами бинта

Е. Накладання асептичної пов'язки і підвищене положення кінцівки.

12. При венозній кровотечі із м'яких тканин під час надання першої медичної допомоги доцільно:

А. Накласти джгут нижче рани

В. Накласти джгут вище рани і безпосередньо над раною

С. Накласти затискач і перев'язати судину

Д. Накласти тиснучою пов'язку

Е. Накласти асептичну пов'язку і надати підвищене положення кінцівці

13.При помірній кровотечі з різаної рани пальця проводиться:

А. Накладання джгута на плече;

В. Накладання джгута на передпліччя;

С. Накладання тиснучої пов'язки на палець;

Д. Електрокоагуляція;

Е. Переливання крові.

14. Яким чином ви сповістите про час накладання джгута на кінцівку:

А. Скажете супроводжуючому персоналу;

В. Скажете постраждалому;

С. Сповістите по телефону;

Д. Покладете записку під джгут;

Е. Сповіщати не потрібно.

15. Зупинити кровотечу при незначній різаній рані пальця:

А. Накладання джгута;

В. Згинання пальця;

С. Розгинання пальця;

Д. Тиснуча пов'язка;

Е. Діатермокоагуляція.

16. У хворого виникло блювання "кавовою гущею". Вкажіть ймовірний діагноз:

А. Пошкодження нирок;

В. Пошкодження плеври;

С. Пошкодження очеревини;

Д. Шлункова кровотеча;

Е. Товстокишкова кровотеча.

17. Вкажіть ймовірний діагноз у хворого, якщо у останнього мала місце мелена:

А. Захворювання сечостатевої системи;

В. Шлунково-кишкова кровотеча;

С. Кровотеча з дихальних шляхів;

Д. Гемороїдальна кровотеча;

Е. Прямокишкова кровотеча.

18. Яка пов'язка показана при забитій рані потилиці з помірною кровотечею:

А. Пов'язку Дезо;

В. Колосовидна пов'язка;

С. Чепчик;

Д. Пов'язку Вельпо;

Е. 8-побібна пов'язка.

19. Яка пов'язка показана при незначній кровотечі з різаної рани в зоні плечового суглобу:

А. Колосовидна пов'язка;

В. Пов'язка Дезо;

С. Пов'язка Вельпо;

Д. Пов'язка "вуздечко";

Е. Циркулярна пов'язка.

20. Яка орієнтовна крововтрата при закритих переломах гомілки?

А - 200 мл

В - 300 мл

С - 500 мл

D - 600-800 мл

Е - 1-1,5 л

21. Яка орієнтовна крововтрата при закритих переломах стегна?

А - 0,5 л

В - 0,7 л

С - 0,8-1 л

D - 1.-1,5 л

Е - 1,7-2 л

22. Тиснуча пов'язка для тимчасової зупинки кровотечі показана при

А. Кровотечі з вен передпліччя

В. Пошкодженні кисті

С. Кровотечі з м'яких тканин голови

D. Кровотечі з м'яких тканин грудної клітки

E. Всіх перерахованих пошкодженнях

21. Яка перша медична допомога при кровотечах?

А. Тимчасова зупинка кровотечі

В. Профілактика геморагічного шоку

С. Транспортна іммобілізація

D. Знеболювання

E. Все вищенаведене

22. Який з наведених загальних клінічних симптомів не характерний для кровотечі?

А. Слабкість

В. Спрага

С. Запаморочення

D. Ціаноз

Е. Блідість

23. До яких методів зупинки кровотечі відноситься тампонада рани м'язом?

А. Хімічних

В. Фізичних

С. Біологічних

Б. Комбінованих

Е. Механічних

24. Що із названих заходів є недоцільним і неефективним при легеневій кровотечі?

А. Хворого слід заспокоїти, надати йому положення напівсидячи.

В. Дати понюхати 0,5% розчину нашатирного спирту.

С. Хворий повинен стримувати кашель і спокійно й глибоко дихати.

Д. На груди покласти рушник змочений холодною водою або міхур з льодом;

Е. Внутрішньовенно ввести 10 мл 10% глюконату кальцію.

25. Що із названих заходів є недоцільним і неефективним при легеневій кровотечі?

А. Надати хворому положення напівсидячи, звільнити від одягу, який утруднює дихання.

В. Забезпечити доступ свіжого повітря.

С. Внутрішньовенно ввести 10 мл 2,4% розчину еуфіліну.

Д. Внутрішньом”язово ввести 2 мл 50% розчину анальгіну.

Е. Внутрішньом”язово ввести 2 мл 2% розчину папаверину, підшкірно - 2-4 мл 2% розчину но-шпи.

6.2 Завдання для самоконтролю

1. Влітку в приймальне відділення КШД доставлений потерпілий з травмою правої кисті. Пов'язка рясно промокла кров'ю. Стан хворого задовільний. АТ 130/170 мм. рт. ст., пульс 80 за 1 хв. На променеві й артерії на стороні травми пульс не прощупується. На нижній третині правого плеча джгут. В кишені записка про час накладання джгута. Яка груба помилка допущена при тимчасовій зупинці кровотечі?

А. Джгут не послабляла через 1,5 години після накладання.

В. Записка про час накладання джгута мала бути під його турами.

С. Джгут був накладений без показань.

Д. Джгут накладено в нижній третині плеча.

Е. Кінцівка не була іммобілізована.

2. На виробництві під час праці на стругальному станку потерпілий К., 27 років отримав травму лівої кисті. Лікар ШД встановив попередній діагноз: ампутація I і пальців лівої кисті і тимчасово зупинив кровотечу. Виберіть правильний варіант.

А. Накладання джгута на рівні нижньої третини плеча

В. Накладання джгута в середній третині передпліччя

С. Накладання стискуючої пов'язки

Д. Використаний метод максимального згинання лівої верхньої кінцівки.

Е. Багатошарова асептична пов'язка на рани кисті.

3. На виробництві під час праці на стругальному станку потерпілий К., 27 років отримав травму лівої кисті. Лікар ШД встановив попередній діагноз: ампутація I і пальців лівої кисті і тимчасово зупинив кровотечу. В приймальному відділенні при огляді потерпілого: пов'язка на лівій кисті рясно просякла кров'ю, одяг просякнутий кров'ю. Яка помилка була допущена під час тимчасової зупинки кровотечі?

А. Не накладений джгут на нижню третину передпліччя

В. Не накладена стискуюча пов'язка

С. Не накладена багатошарова асептична пов'язка

Д. Не був застосований метод притискання судин на протязі

Е. Застосований метод максимального згинання кінцівки в ліктьовій ямці не було пелота (щільно складеної серветки, згорнутого бинта).

4. Потерпілий поступив з незупиненою кровотечею із травмованої кисті в стані алкогольного сп'яніння. Чому кровотеча під час транспортування потерпілого продовжувалася?

А. Не був накладений джгут на нижню третину лівого плеча

В. Не був накладений джгут на нижню третину лівого передпліччя

С. Був використаний метод максимального згинання лівої кінцівки в ліктьовому суглобі але без фіксації в цьому положенні бинтом.

Д. Багатошарова асептична пов'язка недостатньо фіксована

Е. Не були застосовані кровоспинні препарати (діценон, вікасол).

5. В приймальне відділення доставлений потерпілий С. 38 років, с діагнозом рвана рана нижньої третини внутрішньої поверхні правої верхньої кінцівки. Зовнішня кровотеча. Фельдшером швидкої допомоги була проведена тимчасова зупинка кровотечі методом накладання кровоспинного затискача на судину в рані. Метод зупинки кровотечі був ефективним. Зі слів фельдшера, що супроводжував хворого, машина ШМД попала в пробку. Він вийшов вияснити ситуацію. Повернувся і був здивований: асептична пов'язка, одяг, носилки були рясно просякнуті кров'ю. Стан хворого різко змінився. Він був блідий, дещо збуджений. Пульс на променевій артерії лівої руки - 100 - 110/хв. Фельдшер наклав джгут вище рани. Яку помилку допустив медик при наданні першої медичної допомоги пораненому?

А. Треба було накласти джгут відразу

В. Кінцівка не була іммобілізована

С. Не була накладена стискуюча пов'язка

Д. Не виконана тампонада рани

Е. Не були зв'язані вушка затискача, який під час транспортування розкрився.

6. В приймальне відділення лікарні був доставлений хворий з флегмоною правої пахвинної ділянці. Із анамнезу вияснено, що хворий вживає ін'єкційні наркотики, які вводив багато разів у стегнову артерію. Після розкриття флегмони в умовах стаціонару виникла артеріальна інтенсивна кровотеча. Рана була затампонована. Кровотеча зупинена. Викликаний судинний хірург для консультації. На короткий термін хворий був залишений в палаті без нагляду медсестри. Лікар, який зайшов виявив, що поза тампоном інтенсивно витікає кров. Хворого терміново взяли в перев'язочну і виправили ситуацію.

Що виконали хірурги при повторній зупинці кровотечі, усунувши недолік першої спроби.

А. Провели заміну тампону і затампонували більш туго.

В. Наклали затискач на стегнову артерію.

С. Прошили стегнову артерію в рані

Д. Притиснули стегнову артерію вище розриву пальцем, за тампонували туго рану, шкіру зашили над тампоном.

Е. Ввели кровоспинні препарати (децинон, 10% розчин хлориду кальцію, вікасол).

7. Кровотеча із рани печінки під час лапаротомії була зупинена методом тугої тампонами марлевим тампоном. Після видалення тампона на 4-ий день виникла інтенсивна кровотеча. Виконана повторна операція (релапаротомія). Паренхіматозна кровотеча із рани печінки зупинена. Яка на Вашу думку причина пізньої вторинної кровотечі?

А. Виникло ускладнення. Перитоніт.

В. Раннє видалення тампона.

С. Підвищення артеріального тиску.

Д. Не була проведена гемостатична терапія (діценон, вікасол, амінокапронова кислота).

Е. Хворий рано піднявся з ліжка і почав ходити.

9.У шпиталь поступив лейтенант з вогнепальним пораненням живота в області правого підребер'я, яке отримав годину тому, стан середньої важкості, пульс 100 ударів за хвилину, АТ 95/60 мм рт. ст., свідомість зберігається, блідий, під час перкусії живота по фланках притуплення, живіт напружений болючий, з рани пролабує частина сальника.

Яка це може бути кровотеча та яку допомогу необхідно надати?

А. Внутрішньочеревна кровотеча. Проводити протишокову терапію, рану обробити 5% розчином йодобака

В. Внутрішня кровотеча, негайно оперувати (лапаротомія, ревізія органів черевної порожнини)

С. Гемоперитоніум, термінова операція і водночас протишокові заходи

D. Зовнішня та внутрішня кровотеча, проводити протишокові заходи протягом 2 годин та готувати на операцію

Е. Зовнішня кровотеча, шкіру навколо рани обробити антисептиком, накласти пов'язку, ввести антибіотики, проводити протишокові заходи протягом 2 годин

10. Військовий В., 28 років, під час вибуху бронетранспортера, отримав 3 години тому закриту травму живота. В медроті при сортуванні скаржиться на біль у животі, слабкість, головокружіння. Загальмований, адинамічний, вкритий липким холодним потом, PS - 120 ударів за 1 хвилину, АТ 90/60 мм рт. ст., ознаки притуплення перкуторного тону у відлогих ділянках черевної порожнини. Встановіть попередній діагноз на сортувальному майданчику.

A. Травматичний шок І ступеня, внутрішньочеревна кровотеча, пошкодження паренхіматозних органів черева

B. Внутрішньочеревна кровотеча, геморагічний шок ІІ ступеня, пошкодження внутрішніх органів черева.

C. Внутрішньочеревна кровотеча, травматичний шок ІІ ступеня

D. Внутрішньочеревна кровотеча, травматичний шок ІІІ ступеня

E. Внутрішньочеревна кровотеча, геморагічний шок ІІІ ступеня, пошкодження печінки

11. В приймальне відділення поступив потерпілий, 35 років, який 3 години тому впав з висоти чотирьох метрів, блідий, пульс 120 уд/хв., в області живота різкий біль, напруження м'язів в правому підребер'ї, АТ 100/60 мм рт. ст. Встановлено діагноз - закрита травма живота, пошкодження печінки, внутрішня кровотеча. Під час операції у потерпілого виявлено розрив правої долі печінки, кровоточива рана розміром 8x5 см.

Яким методом хірург повинен зупинити кровотечу?

А. Ушивання рани п-подібними швами з одночасною тампонадою сальником на ніжці

В. Ушивання рани одиночними швами, тампонада рани серветкою

С. Окремі поодинокі шви на печінку, тампонада рани за допомогою марлевої серветки та виведення її через окремий розтин

D. Застосування гемостатичної губки та тампонада рани

Е. Гемостатична губка в рану печінки, гемотрансфузія, тампонада рани серветкою

.

Поиск по сайту: